09.09.2018 - 12:35
Якщо ви у Рівному і у вас зовсім небагато вільного часу, можливо варто, замість розпивання Рівня, потратити його на відвідання музею бурштину.
Нічого неймовірного чекати від цього музею не варто: він маленький, екскурсія триває хвилин двадцять, в експозиції зібрано все, що хоч якось стосується бурштину — тому відвідувати його варто лише якщо ви проходите неподалік. Але як пафосно все подається — екскурсії проводяться не ким-небудь із вулиці, а цілим старшим науковим співробітником. Розказує непогано, але формально і строго за програмою.
Музей займає дві кімнати в гарному будинку, що колись належав євреям-торговцям — прізвище я вже не пригадаю. Окрім них тут зараз розшатовані інші заклади — громадські організації, позашкільна освіта. Відвідання та екскурсія коштує дуже скромних грошей, за фотозйомку окремо не просять. Сам музей створено на базі Рівненської бурштинової фабрики.
В першій кімнаті все починається із історії та географії утворення бурштину, що логічно. Власне, сонячний камінь — це застигла та зкам'яніла смола дерев. Наразі цей камінь не утворюється. Співробітниця музею називала Рівне бурштиновою столицею, хоча в околицях міста його не видобувають взагалі — переважно в північних районах області.
Показано різноманіття бурштину — різних розмірів, відтінків та прозорості, з інклюзіями (комахи в смолі). Останні дуже цінуються і коштують грубих грошей.
Найбільший шматок бурштину, знайдений на території музею, важить щось за 400 грам, але він не є найбільшим знайденим на Поліссі. Ясно, що при обробці каменю маса втрачається, проте відходи також знаходять своє застосування.
Друга зала присвячена бурштиновому мистецтву і на музей не дуже то схожа — в ній переважно сучасні експонати. Починаючи із бурштинового намиста, закінчуючи інкрустованим посудом та іншими предметами домашнього вжитку.
Робота називається "Пан мав час та натхнення". Комплект шахів в якому фігурки виконано із бурштину у вигляді комах. Вони явно не призначені щоб ними грати, а просто стояти під склом. Але гарно.
Є навіть два бутлі з бурштинівкою. При чому, камінь сюди кладеться необроблений, так як вважається, що в оболонці найбільше потрібних речовин. На запитання "а де продається" екскурсовод не відповіла, сказавши просто "є в нас магазини із ліцензією на продаж". Утім, я не любитель всіляких табуретовок (алкогольних напоїв на екзотичних предметах, які в їжу зазвичай не вживаються) — вважаю це безсовісним наєбаловом маркетингом, так само як і карпатську гадюківку.
Поруч із музеєм є сувенірна крамничка (правда без бурштину, бо на то треба ліцензія), але ми в неї не заходили і пішли далі, адже мали в цей день відвідати іще багато, а добиралися громадським транспортом та стопом.
І на сьогодні в мене все, в наступних випусках ви побачите: красиве місце, покинутий замок та психлікарню. Не перемикайтеся.