Туристичний елементаль

Індустрія інформаційних технологій досить таки непогано себе почуває в Україні у вигляді великої кількості ІТ-компаній, а, серед них, ігрових розробників. Зокрема, в нас було створено такі відомі ігри як Козаки, S.T.A.L.K.E.R. та Metro 2033. Українські студії також працюють на закордон - із Ubisoft, Wargaming, Crytek. Тому вітчизняний геймдев в моєму мозку має позначку "можна грати".

1. Пару років тому я прочитав про один проект від вихідців із GSC Game World, які обізвали себе Flying Cafe For Semianimals. Квест із назвою Cradle підкупив своїми картинками, а, пізніше, новиною про повноцінну українську локалізацію і версію під Linux. Але він виявився довгобудом, розробка почалася іще в 2011 році, а випуск в люди відбувся тільки нещодавно. І я вирішив спробувати цю гру.

Заставка із матеріалів для преси на офіційному сайті проекту. Спойлери під катом приховані, для прочитання їх необхідно виділити мишкою. А ще скріншоти збільшуються.

/!\ Увага! В RSS-рідерах текст спойлера може бути не прихований! В CSS файлах сайту було внесено зміни - натисніть Ctrl+F5 щоб спройлери працювали в браузері.

До раю не потрапить ніхто.

• Безбожники до раю не потраплять, бо вони грішники і не каються, а для таких пряма дорога до пекла.
• Праведники до раю не потраплять, бо вони раби божі, а рабів до раю не впускають. Куди вони дінуться - хтозна.

Так що рай тільки для своїх.

Невеличка кімната, тьмяно освітлена із-за прикритого жалюзі. Переді мною кнопочки - багато кнопочок, всілякі повзунки-регулятори, світлодіодні індикатори та шкали. Декілька моніторів. Стіни завішані плакатами та фотографіями, коло столів висять різноманітні графіки та інші вкрай потрібні папірці. На столі пару чашок і навушники. Коло них - зручні м'які крісла. А зверху колонки і музика лунає із них. Так, ми на радіо.

1. Отже, сьогодні ми побуваємо по ту сторону радіоприймача - відвідаємо студію, де сидять ведучі і весело мелять язиками, читають новини, приймають дзвінки від слухачів, розігрують квитки на черговий концерт та просто крутять музику. Більше того, ми відвідаємо не одну студію, а відразу декілька і нарешті дізнаємося, звідки-ж витікає ефір.

А чи вас ніколи не цікавило, як працює радіоприймач? Ну, тобто, можна начитатися шкільного підручника з фізики і почати говорити про транзистори, коливальні контури, частотну модуляцію та інше неподобство зі складними та незрозумілими формулами. Але вони ніколи не дадуть відповіді на одне просте запитання - як, чорти-біси, в таку маленьку коробочку помістилося стільки людей, які, при цьому, умудряються весело базікати, жартувати жарти, проводити всілякі конкурси та розіграші, розмовляти із слухачами і, врешті, просто крутити музику.

Отже, скоро в моєму блозі ми спробуємо влізти в ту коробочку і розібратися, хто там сидить і як їм там живеться. Не перемикайтеся.

Зазвичай, перша цифра менша.

P.S. Це іще вісімка міряла.

Три дні тому відбувся офіційний випуск Windows 10. Я вже писав, що пробував її пробну версію, проте встановив я її на комп'ютер, за яким сам мало сиджу, тому огляду так і не написав. Але цього разу оновлення прийшло на ноутбук Acer Aspire V Nitro з Windows 8.1, на якому я постійно топчу клавіші - тому вирішив і спробувати.

1. Почалося все з віконця, що вилізло іще в червні з пропозицією "Хочеш Windows 10 на халяву?" Я погодився і віконце сховалося в системний лоток - в ньому можна було почитати, чому-ж ця десятка така хороша і що мій комп'ютер її потягне.

Під катом читати, що з того вийшло.

Люблю нічну залізницю.

Люблю перестук коліс, похитування вагона, рипіння колісних візків на стрілках, вогні, що пропливають повз вікна. Люблю стук молоточка по буксах, оголошення на станціях, цокання каблуків і торохтіння кравчучки по плитці перону за вікном.

Не люблю дитячий ультразвук в сусідньому купе.

Раніше я уявляв Дніпропетровськ як суворе та сіре місто, де по вулицях їздять квадратні трамваї КТМ-5, навколо стоять квадратні заводські будівлі, а коло них ходять суворі пацанчики в смугастих абібасах. Власне, десь так воно і було вранці, коли я виліз із жаркого вагону в приємну світанкову прохолоду і пішов шукати потрібну маршрутку. Але, як виявилося згодом, цікаве було зовсім поруч, просто я не в ту сторону спочатку прямував.

1. Отже, сьогодні я вам покажу щось цікаве в цьому суворому місті - поспішайте відвідати Дніпропетровськ, доки його не перейменували.

Нова утиліта для обробки фотографій від Nikon, що я розхвалював на тому тижні, вчора змусила плюватися - при повороті знімка з метою поправити завалений горизонт, не обрізає чорні кути, що з'являються при цьому. Коротше, працюю в звичному RAW Therapee.