А тепер, коли ви звернули увагу на цей жовтий заголовок, скажу вам, що скандалів та інтриг в мене немає, є лише розслідування. Я хотів вияснити, якого дідька періодично гальмує веб-сервер.

Все почалося з того, що я обрав собі тему роботи, пов'язану із дистанційною освітою. Директор теж цим зібрався зайнятися, а тому дуже швидко в господарстві знайшовся вільний системник на сервер, куди я втулив Debian Jessie, поставив і налаштував nginx та запустив Moodle. Апаратне забезпечення не свіже - Pentium 4 на 3ГГц і два логічних ядра + 2 ГБ мізків - але для нас має вистачити з головою. І тут перша неприємність - я виявив, що сайт часом дико гальмує.

Я подумав, що щось напартачив, накидавши у конфігурацію nginx фрагментів з офіційної документації Moodle. Проте під час гальмування сайту часто вивалювався сеанс ssh - там я напартачити не міг, бо openssh server працює без налаштувань. Запущений локально htop не показував якихось перевантажень. Тоді закралися підозри на мережу - вона у нас гуано. Найдешевші світчі та роутери, купа приносних ноутів на DHCP та студентські планшети і телефони. На модернізацію зараз розраховувати не варто, криза, добре, що зарплатня вчасно.

Мережа виявилася ні при чому, коли колега під'єднав ноута напряму до сервера і виявив ті-ж проблеми. Тоді я розшукав замітку для господарки і вирішив потрасувати виконання PHP-скриптів. Для аналізу логів, навіть, накарлякав скрипт на Пайтоні (Нікіта Павлюченко не дарма старався з курсами) і не виявив там ніяких проблем - жоден із системних викликів не займав багато часу, один раз зафіксовано 0,1 секунди, все інше - тисячні і десятитисячні долі секунди (epoll_wait не рахую, він по секунді в режимі очікування).

Добрі люди напоумили полізти в системний лог - чому я не поліз туди раніше. Там цікаво - там повно повідомлень наступного змісту:

[27918.036268] r8169 0000:02:00.0 eth0: link up

Тобто, link up має бути один раз при увімкненні комп'ютера, а тут постійно - у всякому разі, на своєму ноутбуці я такого не бачив в логах. Отже два варіанти - або штатні драйвери на мережеву картку погані, або сама мережева картка погана. Замінити я зможу аж у середу, бо у вівторок на роботі мене немає, а от з драйверами вирішив спробувати прямо зараз. Відчуваєте негаразд? Результат під катом.

Якщо ваш сайт на вашому сервері місцями підгальмовує, або дуже гальмує, а ви не можете вирахувати, чому і вже у відчаї, можна спробувати помоніторити діяльність інтерпретатора php за допомогою команди strace (дана команда для php5-fpm)

strace -f -tt -o /tmp/php.trace -s1024 -p `pidof php5-fpm | tr ' ' ','`

Інформації генерується мегабайти за хвилину (тексту), тому на довго не запускайте. -o - то вихідний файл. Це так, пам'ятка собі, щоб потім не шукати.

В Черкаси я, нарешті, вибрався, тепер час братися за Полтаву. Планую зробити це в кінці травня.

Що подивитися? Філіал київського авіамузею, особисто я хочу побачити Ту-95 та Ту-160 і влізти до кабін - пишуть, що можливо. Архітектура непогана в центрі є, музей Полтавської битви ну і деякі краєвиди.

В ідеалі, хочу в будні, четвер-п'ятниця, щоб менше було народу, проте, якщо витягну когось за собою, то можу і у вихідні.

Можливо вкластися з поїздкою в один день, але недешево, бо Хюндай. Виїзд з Києва поїздами Київ-Харків або Київ-Костянтинівка, відправлення 6:24 - 6:49, прибуття в 9:24 - 9:49. Назад увечері цими-ж потягами, відправлення в 19:42 та 20:15, прибуття близько 23-ї. Вартість квитка в одну сторону - 215 гривень. Можна іншими, дешевшими потягами, з ночівлею там - припустимо, в кімнатах відпочинку на вокзалі, але тоді загальна вартість вийде не меншою.

Ціна автобусний квиток дещо менша - 170-200 грн., проте він їде 5-6 годин (проти 3-х у Інтерсіті+) і одноденний варіант відпадає - тобто, загальна вартість з нічлігом буде, навіть, більшою.

Поки не знаю, скільки коштує маршрутка, але відчуваю, що такий вид транспорту не варіант.

Отже, пропоную приєднуватися до мене, тоді можете вносити свої пропозиції. Не перемикайтеся.

Увага! Даний допис є виключно клавіатурною аналітикою, особистою думкою автора і не базується ні на якому досвіді чи дослідженнях.

Для того, щоб пілотувати авіалайнер, треба пройти серйозну підготовку і стажування - по термінах не знаю, але знаю, що на кожну нову модель літака пілоти проходять перепідготовку - тобто, не можна отримати "права категорії A,B,C,D" і літати на всьому підряд.

Для того, щоб оперувати хворого, потрібна дуже серйозна підготовка. Після шести років медичного ВНЗ, ще три роки інтернатури, ну і не знаю, чи після цього молодий лікар відразу зможе приступити до розрізання пацієнта.

Для того, щоб стати солдатом - треба вилетіти з ВНЗ і не відкосити. Далі всього шість місяців навчальної частини і все. Навіть медсестри і фельдшери довше навчаються. Тому я вважаю, що призовна система має бути замінена на контрактну - в армії мають служити кваліфіковані, гарно натреновані воїни - з не менш відповідальним ставленням до життів інших людей, ніж у хірурга, чи пілота.

Тобто ті, хто поступив на службу, пройшовши належну підготовку та атестацію, стають військовозобов'язаними і отримують певні пільги за те, що їх робота пов'язана із ризиком для життя. А замість строкової служби, казарм і лисих призовників на плацу, організувати для всіх охочих при школах чи будинках культури військово-спортивно-туристичні клуби. Куди можуть прийти громадяни від шести років і отримати безкоштовну можливість займатися спортом, бойовими мистецтвами, ходити в походи, на екскурсії до військових частин. Як трішки підростуть - основи військової підготовки, екскурсії до авіачастин та на на флот з можливістю покататися, складні туристичні походи. З 16-ти можна пропонувати освоювати військово-облікову спеціальність і починати військову кар'єру.

В результаті, замість салаг і духів ми будемо мати мотивованих, підготовлених, патріотично вихованих молодих громадян, які зможуть краще захистити країну.

Головне, в таких клубах не заганяти молодь в жорсткі рамки та нормативи - зможе потягнути програму - добре, не зможе - просто матиме корисне дозвілля замість тинятися між гаражами. І, так, про Пласт я читав.

В силу намірів нинішньої влади позбутися комуністичної символіки в Україні, зокрема, бажання Київради прибрати радянську символіку з метро, загораються пукани в певного прошарку населення, яке пропонує, окрім символіки, позбутися всієї радянської спадщини заразом - зарити геть саме метро, викинути заводи, побудовані при СРСР, електростанції та інше.

Але не варто забувати, що молода радянська влада, скидаючи пам'ятники царям, закриваючи церкви та забороняючи інші партії, зовсім не поспішала позбуватися царської спадщини, а поселилася в царському Кремлі, їздила на царському автопарку, формувала свій флот із залишків царського. Звісно, потім замінила своїм, але не відразу. В 45-му на Червоній площі символічно скинули нацистьські штандарти, проте охоче везли з Німеччини нацистьське добро.

Тому і Україна може обирати, від чого відмовитися, а що залишити. Тим більше, що радянська спадщина будувалася не без участі нашого народу. Хоча, з метро поспішати не треба - станції першої лінії все-ж красиві, замінити оформлення чимось адекватним швидко не вийде.

Grammar Nazi logo
Картинка з Вікіпедії

Я не вичитую сильно тексти в своєму блозі і в них, звісно, є помилки. Та-й уроки української мови не були моїми улюбленими. А зараз іще додався ноутбук без кирилиці на клавіатурі - пальці то потрапляють на потрібні клавіші, але програма часом збивається.

В силу неодноразових претензій від товаришів на тему "Ах ти-ж безграмотна свинюка!", я встановив на сайті систему Орфо - бавтеся до схочу, на дозвіллі почитаю пошту, може передумаю більше безграмотно писати в блог. Отже, виділяєте саму кричущу, на ваш погляд, помилку, тиснете Ctrl+Enter і пишете мені своє фе. Можна, також, використати як приватну форму зворотнього зв'язку, тільки швидкого прочитання не гарантую. Головне, не перемикайтеся.

P.S. ЖЖсти, а на вашу улюблену ЖеЖешечку можна поставити таке?

В минулі роки я відвідував багато місць в Черкаській області — Умань, Чигирин та Су́ботів, Корсунь-Шевченківський і Трахтемирів. Проте залишився невідвіданим обласний центр, отже на вихідних я надолужив це і добив боса. Сьогодні в моєму блозі:

1. Багато води!

Дніпро

2. Багато диму!

Паровоз

3. Багато людей!

Свято

Ну і інші цікаві речі, читайте далі.

І так, у мене вже є обліковий запис в Google, де є 17 ГБ місця (два додаткових вони надали за участь в одній їх акції), є 20 ГБ для фотографій від Nikon, так нещодавно я звернув увагу на те, що за обліковим записом в Microsoft, створеним мною для тестових цілей, числиться нетестових аж 30 ГБ - спочатку було 15, проте іще 15 вони надали за увімкнену синхронізацію. Запхав туди папку Install з програмами, що я використовую на тестованих комп'ютерах - наступного разу не треба буде збирати їх заново.

Коротше, в мене виходить в сумі аж 67 ГБ безкоштовних сховищ, щоправда, без можливості використовувати єдиного клієнта для доступу.



Вступ

Тут замишлявся шматок художнього тексту про молодь мегаполісів, тусовки вуличних гонщиків, гучний зухвалий реп, дівчат в негліже, які крутять попами танець неправильних бджіл тверк та появу основного об'єкта цього допису в клубах сценічного диму, лазерних променях, мерехтіннях ядучо-зеленого неону та інших гідних понтах, проте муза не прилетіла цього разу до мене, тому задовольняйтеся звичайним оглядом. Хіба що цей текст сам по собі вже художній вступ.

Модельна лінійка Acer Aspire V Nitro – ноутбуки з підвищеною продуктивністю і зубастою ціною, так звані DTR – тобто, мобільні комп'ютери, розраховані на заміну настільних при виконанні більшості завдань, від роботи із відео та фотографіями до великих ігор. Спочатку я думав, що це ігрова серія, і, навіть, в нещодавньому анонсі згадав за розваги, проте це все-ж більше робочі системи — у них строгий дизайн і відсутні всякі геймерські заморочки.

Власне, лінійка досить широка — ноутбуки виконуються в 15” та 17” корпусах, оснащуються процесорами Intel Core i5 та i7, від 8 до 16 ГБ мізків, відеокартками GeForce 840M та GTX 860M з 2-4 ГБ власної відеопам'яті, матовим FullHD або 4К екраном з IPS матрицею, жорсткими дисками на 1-2 ТБ плюс системний SSD носій до 256 ГБ ну і різними іншими принадами. Найбільш напічкані плюшками апарати обзивають Black Edition і один такий мені обіцяли дати в загребущі руки на огляд. Проте його вчасно не повернули до офісу (Тут якраз вийшла GTA V для ПК. Збіг обставин? Не думаю!), то-ж мені довелося вдовольнятися демонстраційним екземпляром із Core i5, скромними 4 ГБ оперативної пам'яті та всього-лише 60 ГБ системним SSD та клавіатурою без кирилиці – такої модифікації взагалі немає ніде в продажу.

1. Фон на знімку спеціально для post-factum'a, не "ад і яд", як в попередньому огляді. :)

Aspire V Nitro в темряві

В тім, навіть цей скромний ноутбук дуже гарно впорався зі своїм завданням, забезпечивши приємне та продуктивне користування, про що я вам зараз і розкажу. Так, не про трансформери і не про моноблоки-планшети, а про нормальний класичний ноутбук, у якого навіть екран не сенсорний. То-ж насолоджуйтеся, бо в подальших планах дістати на огляд знову щось нестандартне.

Сторінки