Туристичний елементаль

Люди їдуть в Холодний Яр, або іще кудись в глибинку, щоб знайти і пофотографувати проліски, проте в мене немає потреби цього робити — я знайшов їх коло свого дому. Дочекавшись, коли присвітить Сонце, в гарному настрої, я вийшов із фотокамерою, штативом та відбивачем на вулицю і, не поспішаючи, в ручному режимі познімав квіточки. Фотографія збільшується

Ну, не килим, як в Холодному Яру, проте тут їх також ніхто шманати на букети не буде, розростуться надалі. Не перемикайтеся.

Дописи по темі:

• Фотосет підсніжників у лісі.
• Що таке Холодний Яр?
• Квіточки зняті на Nokia три роки тому.
• Іще квіточки зняті на Nokia.

Преамбула

Уявіть собі, що ви — огр, чи троль, або інша міфічна істота великих розмірів та брутальної вроди. Раніше люди вас боялися, а ви розважалися по вечорах, гуляючи по тракту і лякаючи всіх, хто зустрінеться. Особливо апетитних дамочок могли і з'їсти. Але сучасні люди вас не бояться — замість кричати і розбігатися, вони дістають фотокамери та телефони й намагаються зробити з вами селфі. З якихось пір вони взагалі почали називати вас Шреком, після чого ви намагаєтеся не показуватися їм на очі.

То-ж, замість тинятися по закутках, ви тепер проводите вечір у своїй норі, дістаєте із торби планшета і товстим та брудним пальцем намагаєтеся набрати на екранній клавіатурі слово porn, проте потрапляти в потрібні літери у вас виходить погано. Роздратований, ви йдете до магазину здавати планшета і отримати назад свої гроші, проте язикатий продавець-консультант у яскравій жилетці переконує вас, що у них є саме те, що вам потрібно! Ви обіцяєте з'їсти продавця, якщо це виявиться не так і несете додому іншу коробку, дещо більшу, з якої дістаєте планшет. Як? Ви-ж щойно занесли планшета, а вам знову його впарили!

Прикидаючи, з якого місця краще починати поїдати худого студента-продавця, ви розумієте, що перед вами не зовсім планшет — розміри явно великуваті, це скоріш за все монітор. Але навіщо вам монітор, якщо його ні до чого підключити? Ви пакуєте пристрій назад в коробку, роздумуючи, на яких дровах будете живцем смажити продавця, проте помічаєте, що це не зовсім монітор — на задній панелі щось забагато роз'ємів і якесь потовщення.

Своїм товстим пальцем ви натискаєте кнопку увімкнення і на екрані з'являється логотип, а, згодом, плитки на зеленому фоні. О, то це моноблочний комп'ютер! Проте як-же він увімкнуся, якщо блок живлення лишився лежати в коробці? Може це все-ж планшет? З цими думками ви витрушуєте із коробки блок живлення, інструкцію та бездротові мишку і клавіатуру.

Отже, сьогодні ми оглядаємо Acer Aspire Z3-600 – моноблок із функціями планшета та монітора. Лінійка для масштабу, логарифмічна — яка є в господарстві.

Фото 1. Загальний вигляд пристрою. Зверху веб-камера та датчики освітлення, знизу панель динаміків і кнопка Start.

В мене є три наплічника: один - маленький трикутний слінг через одне плече, якого мені колись подарували. Він замалий для мене. Є похідний китайський ноунейм, навіть не знаю точно, скільки літрів в ньому, десь 40-50. Він побував зі мною у більшості поїздок, ідеальний для одноденних вилазок - вентильована спинка з каркасом та вентильовані шлейки, регульована грудна стяжка, поясна стяжка з кишенею, нижній клапан, верхній клапан з відсіками і т. д. Але він страшненький для міста, та-й внутрішня організація не подобається моєму ноутбукові. Ну і великий столітровий Vertex, що дуже подобається студенткам.

Але мені то все мало - я хочу четвертого наплічника - міського, культурного на вигляд. Я, просто, тепер не уявляю інших способів переносити свої речі. Вимоги прості:

• Бюджет - 2500 одиниць багатостраждальної національної валюти.
• Об'єм - орієнтовно 30 літрів. Має поміщатися ноутбук (бажано 17"), фотоапарат з двома об'єктивами та спалахом, великий термос та бутерброди, парасолька ну і ще всякий дріб'язок.
• Кольори темні. Великих помітних написів не люблю.
• Стиль строгий. Мені подобається зовнішній вигляд фоторюкзаків, проте їх внутрішня організація не підходить. Суть в тому, що наплічник не має бути схожим на торбу і на парашут.
• Вентильована спинка, грудна стяжка. Пояс не обов'язково.

Як на зло, всі цікаві моделі виявляються відсутніми на складах. Звернувся до товариша, так той накидав посилань на тактичні рюкзаки - вони за характеристиками хороші, але зовнішній вигляд розлякає всіх студентів. Так ось болить уже дві доби голова, що обрати.

І, так, я мав необережність подивитися на продукцію National Geographic, вона, зараза, дорога, але класна.

Good news, ніконіанці - я знайшов для вас додатковий простір! Усідайтеся зручніше і слухайте, де і як. Скріншоти збільшуються.

Отже, я періодично користуюся штатною безкоштовною програмою від Nikon ViewNX 2 - нею зручніше показувати щойно відзняті фотографії домашнім, також можна швидко, в автоматичному режимі, всі їх конвертувати. Зліва у верхньому кутку висить пропозиція залогінитися у якийсь фірмовий сервіс Nikon, на що я не звертав уваги весь цей час, а сьогодні взяв та-й натиснув. Мене закинуло на сайт хмарного сховища Nikon Image Space, я там зареєструвався і безкоштовно отримав аж два гігабайти дискового простору. Тьху, подумав я, лише дарма часу згаяв, але знизу сторінки видніється кнопочка Upgrade. Я її натиснув з цікавості, подивитися, які в них там тарифи - а тарифів у них немає, є пропозиція безкоштовно власникам фотокамер Nikon отримати 20ГБ і деякі плюшки в придачу.

Коли я написав огляд про Acer Switch 10, у ЖЖ вангували, що за таку критику мені більше нічого не дадуть на огляд. Користувачі цієї блогоплатформи люблять вагнувати у справі і без, навіть коли їх про це не просять. Саме тому я полишив ЖЖ, до слова. Але це я відійшов від теми.

А по темі - ЖЖсти виявилися неправі, мені дали. Гуртом, усім офісом давали. Потім наздогнали і ще дали. Шипіли щось там про продажі, косили погляди на якийсь дивний графік - я в них не розбираюся, коротше. Навіть дівчина на рецепшині, що минулого разу пригощала мене кавою, сердито дивилася з-під лоба і щось там бурчала про прогресивку, але я і в цьому не розбираюся.

Врешті, мені вручили велику й важку коробку, що я заледве притягнув додому, і сказали цього разу написати щось нормальне. Отже, скоро в моєму блозі нормальний огляд пристрою із великої та важкої коробки. Не перемикайтеся.

Півтора місяці тому я писав про курси Prometheus, де я взявся вивчати мову сценаріїв Python і що я там такий успішний. Так ось, в цю суботу було опубліковане останнє, екзаменаційне завдання і я його виконав, тепер чекаю на генерацію електронного сертифікату — наскільки я зрозумів, то буде посилання, за яким красивими літерами буде написано про те, що я такий молодець.

До останнього завдання відсіялися люди, які не вміють читати і шукати інформацію самостійно. Самі курси, за враженнями учасників, схожі до інструкції "Як намалювати сову?". Крок перший — малюємо два кола, крок другий — малюємо решту сови. В тім, є форум, де можна було задавати свої ламерські запитання і бути посланим на гугл. Бувало, що і по справі підказували.

Ах так, мало не забув — курс програмування на Prometheus нікуди не дівається, а залишається доступним для тих, хто вирішить опанувати його пізніше.

Так ось, екзаменаційне завдання стосувалося проходження лабіринту роботом. План і розміри невідомі, десь там лежить артефакт — перстень Цзунь-Си, що можна знайти. Тестовий лабіринт може бути як і простий, так і багатозв'язний і, навіть, з коридорами, ширшими за одну клітинку. Робот вміє повертатися і наосліп їхати вперед, стикаючись з перешкодами.

Моя програма вийшла:

• Рекурсивною. Більше того, в кожному виклику копія робота тиражується в чотири екземпляри, кожен з яких посилається вперед, назад, вліво та вправо. Можна було-б назад не роботи, адже ми звідти прийшли, проте в одному із тестових прикладів робот стартує мордою в стінку.
• Я в курсі, що можна написати без рекурсії.
• Щоб обмежити рекурсію, робот запам'ятовує відносні координати всіх відвіданих точок і більше в них не сунеться жодною із своїх копій.
• Для тестування свого коду, я мусив візуалізувати лабіринт, що очевидно.
• В Python незвична для мене політика областей видимості, а я до цього програмував на Pascal, то-ж мені не вдалося повернути копію робота, яка знайшла артефакт, в первинну точку виклику. Тому я приробив милицю у вигляді запису правильних ходів і потім, за допомогою простого циклу, відтворюю всі ходи над оригінальною копією робота, що передається в мою підпрограму у вигляді об'єкта.
• Ну а раз у мене є запис ходів, плюс наявні засоби візуалізації, тому можна запросто показати правильний шлях у вигляді анімації. Зазначу, що шлях не найкоротший.

А під катом мій бидлокод. Точніше, перша частина — викладача курсів, як задана умова, а вже далі — мій розв'язок.

Гугль зі своєю рекламою вкрай знахабнів — показує її замість (не поруч) результатів пошуку:

Я тут катаюся в Київ зараз, а маршрутки здорожчали до 40 гривень — для щоденної дороги туди і назад це стає накладно. Тому я пригадав свої студентські роки і пішов на залізничний вокзал.

• Електричка йде в півтора рази довше за маршрутку — це прискорена, стає лише на чотирьох станціях впродовж поїздки. Іще треба підлаштовуватися під розклад, тому вставати доводиться на годину раніше.
• З іншого боку, через те, що всі дрібні станції електропоїзд їде без зупинок, то там практично немає торгашів, жебраків та іншого цирку. Бабусі з візками та клумаками, в тім, присутні, тому доводиться діставати навушники.
• Хоч електропоїзд не підвищеного комфорту, проте в ньому більше місця для ніг, ніж у маршрутці, а ще він плавно їде. Я, навіть, пригадав свої компетенції швидкого потрапляння до вагону і займання найзручнішого місця в куточку.
• Ну і ціна за проїзд в чотири рази нижча.

Поки все, не перемикайтеся.

Сучасна наука стала занадто меркантильною — вчені думають не стільки про відкриття, як про гранти. В результаті цього величезні кошти тратяться на обчислювальні кластери та монструозні лабораторні установки типу Великого Адронного. Вигадуються нові теорії, заперечуються старі, а толку з цього мало — СНІД так і не подолали, позаземне життя не знайшли, навіть машину часу не побудували. Натомість, вчені на весь світ трубили, що вони отримали — і то, вони в цьому не впевнені на 100%, бозон Хіггса. І що — його навіть вдома можна отримати, дуже просто — я розкажу вам як.

Отже, зіштовхуєте ви дві елементарні частинки з однаковими енергіясм і отримуєте одну — з вдвічі більшою енергією. Зіштовхуєте її із іще однією такою-ж — маєте тепер елементарну частинку з вчетверо більшою енергією. Ну і продовжуєте до отримання бозона Хіггса. Кому цікаво — під катом можна потренуватися.

Цього разу я хочу зовсім трішки. Купити:

• Фотовідбивач. Так як він простий, то коштує недорого. Як варіант, змайструвати з підручних матеріалів, але чи буде тоді ним зручно користуватися.
• Об'єктив Геліос 81н — в нього різьба Nikon F, пишуть, що можна вчепити на такі апарати, як у мене. Фотографії, що я бачив з нього, мене спокушають. Ну, так, я в курсі, що там взагалі ніякої автоматики — але я і так вчора підсніжники повністю вручну знімав.

Поїхати:

• Полтава. Авіамузей, галушки, архітектура.
• Черкаси. Хороші люди.
• "Ніч в музеї" з Ярком на літнє сонцестояння. Drink must go on in.