Спокій і добро в Поліссі

23.07.2014 - 02:57

У нас было два пакетика травы, семьдесят пять ампул мескалина, пять пакетиков диэтиламида лизергиновой кислоты или ЛСД, солонка, наполовину наполненная кокаином, и целое море разноцветных амфетаминов, барбитураторов и транквилизаторов...

Рауль Дюк голосом Леоніда Володарського.

1. Із усього вищеперерахованого, у мене було лише два пакетики трави, ну і на додачу пакетик сушених грибів. Не те, що воно мені було необхідне в дорозі, але нас таким пригостили, тому їхати додому було трішки стрьомно — а раптом міліціянтам на вокзалі наш вигляд здасться підозрілим. Але то було в неділю увечері, у двома днями раніше двоє спеціальних агентів їхали майже на кордон з Росією виконувати спеціальну місію, про яку трішки пізніше.

Під катом 36 фотографій, що нетипово багато для мене.

2. Приїхали ми на базу Деснянсько-старогутського національного природнього парку. Взагалі, в мене 2014 рік присвячений Поліссю — спочатку Поліський заповідник, потім Волинь, а тепер прикордонне місто Середина-Буда в Сумській області. Попереджуючи деякі питання — ні, тут все спокійно, на залізничному вокзалі висить український прапор, хоча населення російськомовне. А іще тут чимало населених пунктів із словом гута в назві — кажуть, що, навіть, Середина-Буда є спотвореним від Серединова гута, де Середин — це ім'я.

3. Першу ніч ми ночували саме на базі, випили увечері одну пляшку спеціальної місії, про яку я вам розповім пізніше, а на ранок вилізли із гостьового будиночка із фотоапаратами — поруч вольєр з маленькою косулею, яку вигодували люди, тому вона дуже контактна і легко фотографується. Іще там є цікаві кури, що з радістю поснідали залишками мого бутерброда, бо собака на нього не вівся.

4. Злеток не такий контактний, але в нього вибору немає — іще повезло, що по нього прийшли фотографи, а не коти. Іще ми були у візит-центрі парку, там комп'ютери, проектор, презентації, плакати і публікації — щось мені до болі нагадувало мою роботу, тому було не цікаво. Пробачте, Оксано, хоч я працюю і в іншій галузі, але такого в нас теж вистачає.

5. Коротше, від теорії ми приступили до практики і поїхали до Деснянського масиву НПП, де знаходиться їх табір відпочинку. Власне, парк працює в напрямку розвитку рекреаційної складової, тобто, хоче туристів. Туди, в принципі, приїздять всякі там мисливці чи просто люди на природу посмажити шашлики та побухати, для чого тут ідеальне місце. Проте працівники НПП хочуть організованих культурних туристів, які приїдуть з пізнавальною метою.

6. За недорого тут можна поселитися у таких вагончиках, за дорожче у будиночках. Вагончик на вигляд пошарпаний, проте в середині меблі в гарному стані і постільна білизна та матраци теж хороші. Тобто, якщо вас не лякають зручності надворі, можна їхати.

7. А іще коло бази було помічено антропогенний вплив школоти на природу Полісся — зовсім поруч знаходиться піонерський табір.

Так як у спеціалістів виникало багато запитань щодо цієї фотографії, то я її приховав.

8. З нього цілий день лунає якась попса, крики та хлопання в долоні під час всіляких конкурсів та розважаловок, що проводять вожаті-студенти. Може і не студенти, але мої з коледжу їздять до дітей в табори на літню практику, тому такі здогадки.

9. Пройдемося околицями — річка Деснянка, що нижче впадає в, здогадайтеся із першого разу, в Десну. Гарна природа, чиста вода.

10. Працівниці національного парку розповідали нам про рослинний та тваринний світ. Я ботаніку не знаю, тому їх розповідь звучала для мене типу "Це ХХХХів ХХХХий, він росте на ХХХХХих ґрунтах, це дуже рідкісний червонокнижний вид, але у нас зустрічається часто".

11. Взагалі, територія цікава тим, що, по перше, капітально затоплюється на весні, а, по друге, тут багато різноманітних видів птахів — у періоди міграції їх можна бачити у великих кількостях. Влітку вони менш активні.

12. Справжній фотограф заради кадру полізе куди хочеш. Особливо якщо він хоч трохи знається на об'єктах, що в кадрі.

13. Фотограф з телевиком лізти у воду не схотів.

14. Іще по річці отримують задоволення люди на човнах. По території парку заборонено плавати на моторі і ловити рибу сітками (на вудку можна).

15. Знову хочу попросити вибачення у працівниць парку, які нас супроводжували, бо я не знаю назви жодної квітки і їх розповіді про червонокнижні види, всякі корисні трави та інше мною не сприймалися.

16. Я їх просто фотографував. Мій телевик підтримує псевдо-макро, тобто, на відстані в 1,5-2 метри при максимальному зумі виходить маленька глибина різкості і більш-менш крупний об'єкт в кадрі.

17. Перейдемо до птахів. Вони хоч і не активні, але деяких я побачив. Зокрема, гніздо чорного лелеки з пташеням — батьків десь не було. Лелеки його щороку добудовують і згодом воно стає величезним.

18. Звичайний лелека летить, а я пробую свій телевик.

19. Чапля в польоті. Вони згинають шию.

20. Коршун в польоті — він великий.

21. Використане гніздо, здається, зяблика.

22. Перейдемо від птахів до активних розваг. Байдарок там немає, а шкода, зате є моторний човен. Один. Ну, поливли.

23. З вітерцем, або повільно, оглядали ми береги Десни, населені туристами з наметами ...

24. ... і туристами з наметами ...

25. ... та туристами з наметами. Мільйон туристів не можуть помилятися. Одного я не розумію — як можна відпочивати на природі під гучну музику?

26. До речі, працівники національного парку колись проводили облік популяції туристів з наметами на березі — для чогось їм це треба було. Окрім туристів з наметами ми бачили і птахів і рослини, просто я розніс їх по інших частинах цього допису. Коротше, повертаємося ми на базу, а там собака м'ясо поцупляка. Напевне хтось стейки робить коло вагончиків, бо димок віється.

27. Іще ми дивилися на всяких комашок. Бабка.

28. Землерийна оса 1) копає нірку 2) ловить жертву 3) паралізує її 4) затягує в нірку 5) відкладає в неї яйця 6) ~~ЗИСК!!!~~ Личинки мають що їсти.

29. Зла кусюча нічна комашка прилетіла до нас у столовку, де ми виконували важливу місію, про яку пізніше.

30. А місія почалася з того, що нам показували різні трави і те, як їх можна заварювати і пити.

31. Зокрема, копорський чай — російський винахід, його готують із Іван-чаю і був він у нас до того, як китайці не привезли листя свого чайного дерева. Власне, травами нас пригостили по від'їзду, але вдома я іще не заварював.

32. Але так як я у травах, як уже писав, не розбираюся, то висновок для себе зробив один — траву можна пити або носити на голові — тоді це називається вінок. Взагалі, для жіночої частини був обіцяний майстер-клас із плетіння вінків, не знаю, чи він відбувся, бо нас повели дивитися на гніздо чорного лелеки.

33. Переходимо до важливої місії — вона полягає у налагодженні контактів із Деснянським національним природнім парком, що відбувалося за допомогою цих кольорових пляшок.