Туристичний елементаль

Колись я хотів написати про дизайн освітніх сайтів, але забув про це. Сьогодні мене випадково занесло на один такий, я відклав від неочікуваності свіжу гарячу цеглинку і вирішив, таки, написати. Зазначу, що проблема дещо схожа на те, що було описане в дописі про презентації. Тобто, вчителі, чи учні, діставшись до uCoz'a, клацають там по усіх наявних кнопочках і виставляють на суд публіки пекельний треш. Я, в принципі, нічого не маю проти вищезгаданого ресурсу для створення сайтів, я розумію, що в школи немає грошей, щоб замовити дизайн, що у вчителя, звісно, не знайдеться стільки часу та умінь, щоб самому зробити гарний дизайн. Я для свого стенделона ваяв тему місяця півтора і досі є огріхи, при тому, що вільний час у мене є.

Але я одного не розумію - навіщо, скажіть мені на милість, навіщо ви намагаєтнся зробити крутий дизайн? В кращому випадку виходить щось родом із 90-х, в гіршому - краще не заходити. Просто оберіть стандартну тему оформлення, створіть рубрикацію та наповнюйте вмістом - і все. Але ні.

Отже, зайшовши на середньостатистичний шкільний сайт ви можете там побачити:

63. Продовжимо нашу екскурсію фізкабінетом і, як я обіцяв, на закуску саме цікаве. Сподіваюся справдити ваші сподівання. Для початку згадаємо незлим тихим словом Георга Ома і прилад його імені. Конструкція установки така, що ми не зчитуємо показники із шкали - ми крутимо ручки до тих пір, доки на індикаторі не стане нуль. А опір дізнаємося із ручок.

32. Продовжуємо вчорашню розмову. Котушка намотана на круглу рамку і кулька, яка та з радісю втягне в себе, якщо через неї протікатиме струм. Ампер був сильним дядьком.

Сьогодні я здійснив фотопограбування кабінету фізики. Власне, що і обіцяв два тижні тому - зараз якраз весняні канікули і в школі лише вчителі, займаються всякою паперовою роботою. Нагадаю, що все почалося із виставки "Експериментаріум", де за 75 гривень кожен охочий може доторкнутися до світу фізики. Я тоді висказався, що це усе було в кабінеті фізики. І наштовхнувся на нерозуміння - як, у нас були лише важки та терези, що це у вас за школа така?

Хочу зізнатися, я все-ж погарячкував - школа із експериментаріумом не тагається. І не тому, що у школі немає приладів - коли я зайшов у підсобку і зазирнув на полиці, то знайшов там клондайк фізичних приладів. Їх там стільки, що можна легко зібрати свій експериментаріум. Але у них все-ж різні завдання. Виставка розрахована більше на візуальний ефект - там, окрім фізичних приладів, зібрано і всякі оптичні ілюзії, штучне торнадо, передок від пожежної машини. Екнспонати можна подивитися як я дивився самурайські обладунки нещодавно. Кабінет фізики розрахований все-ж на фундаментальне вивчення предмету і просто так, зайти і подивитися немає сенсу - треба вивчати.

Отже, мета мого допису - показати, яке обладнання може бути в кабінеті фізики. І якщо завідувач кабінетом не лінується його зберегти, а вчитель фізики не лінується виставити на стіл - то учні можуть побачити. Але часто це не так, та-й різне забезпечення було у шкіл - принаймні, у ту, де я навчався, купувалося дуже багато чого. Була навіть відеокамера та відеомагнітофон, які тоді коштували дуже дорого. Звісно, не все то збереглося, не все працює до цих пір, врешті, я не все зняв, але старий вчитель фізики був ще тим плюшкіним і лишилася іще одна підсобка, яку теперішня вчителька просто не встигнула іще оглянути, а там іще багато всякого добра.

Спочатку я хотів погрупувати по розділах - проте на ідею забив, то-ж нате вам 93 фотографії насипом.

У студентів був якийсь святковий захід, туди брали робочу дзеркалку (D3100) і знімали — для сайту, для себе. А я поцікавився тим, що вони назнімали. В мене так не вийде. Не вийде стільки мазати, не вийде так гидко компонувати кадр, що з нього всі тікають. Треба якийсь фотогурток придумати, чи що. Звичайно, Енселя Адамса я у них і не очікував, але-ж треба хоч трішки цілитися перед тим, як натискати спуск.

Хто грав колись у Machinarium, зацінить - автори гри мають сайт де в них ціла колекція подібних цяцьок. У всіх зображено сюрреалістичний світ із самими неймовірними персонажами та обстановкою, де потрібно розгадувати прості логічні загадки, що перемежовуються із point'n'click. На одну із таких я клацнув сьогодні, не глянувши на назву - Questionaut. Суть проста - у дівчини головного героя здуло з голови капелюха і він (капелюх), потрапивши у струмінь леткого газу, улетів десь аж на місяць. ГГ надув кульку цим-же газом і полетів слідом. Але газ у нього закінчується і він мусить приставати до невеликих островів, що по дорозі між ним та місяцем, всього 8 зупинок. На них мешкають, ну як би це їх назвати, адепти всяких наук - література, мова, математика, фізика, природознавство, статистика. Коротше, шкільні предмети. Адепти задають ГГ прості запитання і за правильні відповіді заповнюють його кулю газом. Ах, іще треба привернути їх увагу до себе, щось там скоївши, але то дрібниці. Суть у тому, що запитання - англійською мовою їх то ніхто не локалізував. При чому, мова не завжди розмовна, трішки термінології цих наук. Самі запитання на рівні десь класу 5-7. Коротше, чи змогли-б ви навчатися в англійській школі?

Закінчив сьогодні ставити ліцензійний софт на роботі у своєму кабінеті. Тепер ми білі та пухнасті. Так як софт ліцензійний, дозволив ставити всі оновлення - здається, воно їх ставило навіть на майбутнє. Воно мені розказувало про переваги, які я отримав із ліцензійним ПЗ, але я їх не побачив, окрім однієї - є що показати перевірці, якщо така заявиться.

Замість Avast, який безкоштовний тільки для дому, у хід пішов MS Security Essentials в купі з штатним брандмауером, у якому повідключав усі винятки, щоб не було куди ломитися. Також із загашників дістав Windows SteadyState - халявна майкрософтівська софтина для встановлення на публічні комп'ютери. Ліцензійний диск FineReader вкрай погано читався двома різними приводами, хоча прочитався таки. Наставив пакован вільного софту - GIMP, Inkscape, Scribus та інші речі.

Я маю на настільному комп’ютері 8 ГБ оперативної пам’яті, я задоволений, на всі потреби вистачає. Кажуть, люди тримають і по 16 на настільних системах. У кого великі сервери — потребують і 32 і 64 ГБ. Але всі ці масиви блякнуть перед одним чудо-пристроєм, на обсяг оперативної пам’яті в якому не заздритимуть хіба що власники кластерів. При чому, пристрій цілком доступний, більше того — поставляється в українські школи. Вітайте — "стобаксовий" нетбук, що розповсюджується з програмою "Один учень — один комп’ютер".

Детальніше тут: http://1to1.iteach.com.ua/press-releases/

Як оновлював навчальні програми на початку навчального року, прибрав у студентів-інформатиків дещо зайвого, вивільнилося більше годин, які всі пустив на тему веб-дизайну. Тепер його вийшло чимало, що дало можливість навчати HTML + CSS згідно сучасних стандартів, а не так, як у шкільному підручнику з інформатики. Тобто, ф топку пішли теги епохи Web 1.0 - font, b, u, i та інші. Натомість div, p, h1-h6, span. Тепер студентські сторінки не такі кольорові, як раніше, але вони всі рівненькі, строгі, з відступами, навіть сіточку вони вчилися малювати. До лінь'яжу (чи як там воно українською) ще не добрався, поки тільки блоки робили.

CSS їм дається важкувато, воно по складності друге після програмування (я його у них не читав, але знаю, як воно їм було). Скриплять, але, потихеньку, справляються.

Виявилося, що роботи учасників обласного туру олімпіади з програмування (до речі, уже розділили програмування та інформаційні технології на два окремих напрямки змагань) ніхто не перевіряє вручну. Учням видали логіни та паролі і вони мали свої роботи відправляти на якийсь сайт, де відбувалася автоматична перевірка. А так як у мене часу було вдосталь — тур тривав 4 години, впродовж яких я, здебільшого, нудьгував — то не встромити носа туди не міг. Тож про безпристрасне суддівство піде мова у цьому дописі.

Отже, у Сумському державному університеті хтось спромігся запустити в роботу суддю Дреда комплекс ejudge, прикрутивши до нього gcc, g++, fpc та tpc. Ejudge працює на Linux і як вони запхали туди Turbo Pascal Compiler мене дуже цікавить. Крім того, воно GPL і доступне для скачування всім охочим спробувати хакнути систему. Але розмова не про те.

Головна вимога до коду — уведення та виведення інформації через файли. Бо там ніхто не сидить і не запускає все вручну. Ну і обмеження на використання пам’яті та часу. Учасник відправляє свій код і ejudge компілює його та намагається запустити, підсунувши на вхід тестовий файл. Потім шукає результат і порівнює його з шаблоном. Сходиться — win. Не сходиться — ніхто не буде копатися у твоєму гівнокоді, виявляючи, що у тебе не так, просто маєш нуль за завдання. Досить строго. Досить наближено до реальності — у великих проектах твій код повинен чітко відповідати специфікаціям і нікого не хвилює. Справді, впоралися мало хто. Більше двох завдань із чотирьох повністю ніхто не розв’язав. Учні скаржилися, що багато часу займає підгонка програми під ту систему. Я сам кодити туди не пробував — ліньки, хоча і мав під боком резервні незадіяні логіни.

Так ось, поліз я на офіційний сайт цього ejudge, почав читати і прикидати, чи не зможу я поставити його собі. Wiki з інструкціями наявне, крім того, є одне застереження, що сисема потенційно вразлива, так як запускає на виконання код користувачів. Для того, щоб лімітувати його можливості прочитанням вхідного і записом вихідного файлів, треба поставити їхній патч на ядро. Що мене і непокоїло — ставити на ядра невідомо звідки патчі якось не хочеться. Почав цікавитися про наявність інших штатних рішень для цього, prapor вказав на cgroups. Виявилося, що це розробка Google і входить в ядро Linux, починаючи із версії 2.6.24. А у RHEL 6 та його похідних йде з коробки. Ну і згадав, що Google проводить свою олімпіаду з програмування, дозволяючи учасникам писати та відправляти код на багатьох мовах, автоматично перевіряючи роботи. Отже, вони мали таку-ж ситуацію. Ось таке от безпристрасне суддівство.