Туристичний елементаль

Я в ігри граюся мало, тому-що вони мені не подобаються. Але, інколи, граюся. Ті, в яких розробники приділили увагу не тільки ефектам та сюжету, а-й гарно промалювали ігровий світ, додали персонажам певної харизми та індивідуальності. Особливо — красиво промальований світ. Наприклад, у серії ігр Myst та Syberia. Наприклад, Machinarium. Якщо не із квестів, то мені сподобалася перша з половиною та друга частини Serious Sam — тільки там задовбує пробиватися крізь нескінченні орди супостатів. Ну і Half Life 2.

Нещодавно я натрапив на іще одну серію ігор — Deponia, там їх три. Ігровий процес десь як у Syberia — бігай, тицяй мишкою, застосовуй предмети, комбінуй предмети, проводь діалоги. Інколи кількість діалогів починає дратувати, але вони необхідні, бо часто призводять до якихось дій. В грі немає піксель-хантінгу — затиснувши пробіл можна побачити усі активні точки в локації, що добре.

Графіка більш весела, ніж у Syberia — вона мальована, щось середнє між Machinarium та древнім-древнім Space Quest. Сюжет також більш веселий, ніж у монументально-трагічній Syberia — він сповнений лулзів. Майже як у Beavis and Butthead do U, тільки без дебільних замашок та іншого булшіту. Головний герой — вкрай лінивий розгільдяй із его планетарного масштабу — тому вважає, що жити на планеті-сміттєзвалищі то не для нього. Для цього він вигадує купу планів, через які страждають усі із його оточення. Без тян не обходиться — ось тільки вона особлива — із дисководом в голові, всі спогади зберігаються на електронному носії, хоча сама, ніби, не робот. В грі проглядаються елементи стьобу — над політикою, над суспільними явищами, над рисами характеру.

Складність гри місцями дуже різна. Загадки не завжди очевидні. Наприклад, я точно не здогадався сам зробити із супутникової антени та штанів сачок для вилову качкодзьоба. І не здогадався, що звичайну лійку можна використати як духову рушницю щоб вистрелити із неї дротиком. Тому доводиться, місцями, підглядати в інтернети.

Думаю зараз над тим, щоб замінити засіб для діставання мене рідними, друзями, колегами та знайомими. Тут іще гірше, ніж при виборі ноутбука, а, тим паче, фотоапарату. Не хочеться роздувати бюджет — ось я минулого року починав заглядати на фотоапарати до 2000 грн., а купив дзеркалку в результаті.

Біда в тому, що я не можу визначитися із потребами — без цього я не зможу сформулювати критерії пошуку. Маю наступні варіанти:

• Плюнути на функції і купити тупофон із акумулятором на місяць та захищеним корпусом. Фотокамера в мене і так є.
• Купити щось екзотично-незвичайне — наприклад, Blackberry із QWERTY-клавіатурою, от тільки тут можна нарватися на відсутність програм для нього.
• Купити лопатофон з Андроїдом "як у всіх" — туди вкинути людський антиспам, навігацію, всякі документи. Але автономність у таких пристроях нікудишня — заряджати телефон щодня швидко набридне, а якщо не користуватися тими функціями — то навіщо його купувати?

Поки що нічого не купую — дивіться по ящику новини про казначейство, що по всій Україні бюджетникам затримує виплати. Та-й інші плани є. Проте, починаю дивитися.

Одним із запитань при налаштуванні свіжої системи на комп'ютері є вибір його хостнейма. Хоч я і не ототожнюю обчислювальну техніку із живими істотами, проте, по перше, через мережу до них зручніше звертатися по імені, по друге, мене дратує типове ім'я, дане інсталятором. Тому і вигадую щось.

Перший нормальний настільний комп'ютер отримав назву numberworker — числопрацівник. Ця назва перекочувала і до нинішнього настільного ПК. Робочі комп'ютери я пообзивав іменами відомих фізиків — починаючи від Ньютона закінчуючи Шрьодінґером (вчительський комп'ютер).

А як ви називаєте свою обчислювальну техніку?

Отже, у Windows 8 з'явилися плитки? У Windows Mobile також плитки. У веб-дизайні також, гляди, плитки трапляються. Навіть я свою самопальну тему оформлення для стенделону спочатку хотів зробити плиточною - звідти і її назва Squares.

Але це зовсім не новинка. Більше того, у Windows 8 плитки - це так, ширма, за якою ховається класичний інтерфейс - більшість програм, таки, працюють у ньому. А ще я вас скажу, що плитковий інтерфейс - це далеко не новинка. Є системи, у яких він справді плитковий. І всі програми там в плиточку - хочуть вони того, чи ні. Ось така хардкорна система - колись я на неї був зліз, коли моє улюблене KDE перейшло із версії 3.5.10 на 4.0.0 і стало вкрай непридатним для використання.

Так що-ж це за система?

Цікаво, як знайти межу розумної економії?

В минулі роки для нового комп'ютерного класу ми мали купити ліцензійний Windows + Office. На той час ще офіційно в продажу був Windows 7. Я списався із Microsoft, де мені роз'яснили всю процедуру придбання ліцензій для навчальних закладів. У виділені кошти ми вписувалися і я обрав редакцію Professional для учнівських комп'ютерів, а на вчительський захотів Windows 2008 Server - це дало-б мені можливість зробити домен із усіма можливими плюшками - централізоване оновлення, керування обліковими записами студентів, всякі там обмеження через політики безпеки. Різниця між простішим варіантом з Home Basic за академічними цінами була мінімальною - бо домашня версія продається тільки за повною ціною, тоді як на Professional вони добре скидають.

І я уже домовився з фірмою, яка може розповсюджувати академічні ліцензії (Дрібном'які на пряму не торгують з кінцевими споживачами), але на шляху стало дві перешкоди. Перша - держказначейство, яке, на зважаючи на наявність коштів на рахунках, може дуже затримувати проплати. Через це щось купувати у комерційних фірм проблематично, так як не можливо домовитися за конкретні строки оплати. Друга - директору хтось шепнув, що можна дешевше нашукати ліцензій на Windows XP. Зі словами "Навіщо вам такий крутий хакерський Windows, ми візьмемо дешевший" він усе це зупинив. Ліцензій на ХР відразу не знайшлося, але на наступний рік їх, таки купили - дешевшим він не виявився, бо купували за комерційною ціною.

З одного боку, з ХР теж можна працювати, але в ній зустрічаються деякі косяки, яких у сімці давно немає - з приводу стабільності і зручності. Крім того, кожен комп'ютер працює по своєму - оновлюється по своєму, налаштування свої - звести все до спільного знаменника тільки ручками, розкидати новий софт - тільки ручками на кожній машині. Ось така економія.

Сам сиджу за ADBlock, тому думав, що у мене в стенделоні реклами немає - ну, піар Богдана Поповича і Ярослава Козака вважайте відуками про надані ними послуги. Але вона, як виявилося, є - система коментування DISQUS заставляє користувача певний час дивитися на рекламне повідомлення, перед тим, як дати можливість дефекувати у моєму блозі.

Я не заперечую проти реклами в інтернетах взагалі - треба-ж їм якось гроші заробляти. Хіба не можна, як гугль - виділити збоку чи знизу акуратний рекламний блок? Тепер я у роздумах - з одного боку, досить зручна система коментування вийшла, але з іншого хочеться її викинути к чортовій бабусі.

Крім того, із власного досвіду, варто сказати, що ніколи мені не знадобилося те, чого рекламу я бачив на просторах інтернетів. Або була реклама взагалі мені непотрібного - автокредити, онлайн-іграшки, або запізніла реклама телефонів, коли я вже здійснив покупку.

Тому, шановні читачі стенделону - чи заважає вам реклама у DISQUS? Якщо так, то або буду міняти, або пошукаю можливість платного відключення, якщо не пошкодую бабла.

Спробував злізти з Firefox на інший браузер. Давно збирався це зробити — не стільки із-за того, що Вогнелис поганий — наразі у мене 8 гігабайт оперативної пам'яті на ноутбуці і зайняти їх хоч половину ніякому браузеру поки не вдавалося. Просто тому, що до мене дійшла інформація про те, що Google Chrome "зливає" інформацію про відвідані мною сторінки. Але я. чомусь, не знав, що Chrome і Chromium — це два різних браузера. Останній є відкритим і береться за основу для першого. І він, ніби, нічого не зливає Гуглю. Але на вигляд вони ніби однакові. В репозиторіях Debian є саме Chromium і я його поставив задля спробувати.

Даний відеоролик експортовано із презентації PowerPoint, створеної мною хвилин за 10-15. Це — задача обласного туру олімпіади з інформаційних технологій. Довелося помізкувати, як синхронізувати рух Місяця з Землею — PowerPoint не Flash і робити символи з власною анімацією тут не можна. Спробуйте і ви — це можна зробити і в 2003-му офісі. І в LibreOffice такий номер пройде, до речі. І звернуть увагу — Земля не крутиться з Місяцем.

Для початку — короткий вступ. Можете пропустити, якщо не любите графоманії від мене.

В один прекрасний день знайшлися підараси, які влаштували фішингову атаку у ЖЖ, поцупивши багато паролів від облікових записів. Суть полягала в тому, що коли користувач, маючи френда із зламаним журналом, заходячи у свою френдстрічку, бачив повідомлення про необхідність авторизації. І СУП, борючись із такими атаками, влаштувала фільтрацію атрибутів class та id у дописах користувачів. Чим же він був корисним? Наприклад тим, що всі стилі, про які я писав, можна один-єдиний раз занести в налаштування журналу і не прописувати щоразу в кожному дописі, просто пишучи щось типу:

На даний момент можливість таку повернули, але лише платним та постійним обліковим записам. Можна було-б заплатити тих нещасних 2 бакса за місяць, тим більше, що там даються розширені можливості для оформлення журналу — геть до того, що можна ваяти власні "шкірки", та-й реклами не буде. Але стабільність роботи сервісу заставляє бажати кращого, тому обійдемося чим є.

На майбутнє — якщо ЖЖ серйозно глючитиме, можете читати мене на стенделоні — там коментарі через DISQUS, ніби без особливих проблем пишуться.

Ну, а тепер по суті. Сьогодні я розкажу, як за допомогою атрибуту style зробити маленький спойлер, приховавши текст і як зробити текст із спадною підказкою. Для цього ми будемо використовувати тег <span></span>. Він призначений для виділення фрагментів тексту і сам по собі нічого не робить, проте із атрибутом style можна змінити стилі для фрагменту тексту. Мої студенти інколи намагаються писати його як spam, але велика замашна дерев’яна указка призначена для запобігання таких випадків в подальшому.

Отже, заключаємо текст в тег span і прописуємо однакові кольори для тексту та фону — так, як на самому початку допису:

Тут color — колір тексту, background-color — для фону, відповідно. Щоб не так кидалося в очі, можна зробити білим, або під фоновий колір вашого журналу. Достатньо виділити слова щоб прочитати. Якби був доступний атрибут class, можна було-б використати псевдоклас hover — тоді текст показувався-б при наведенні курсору миші.

Щоб зробити спадну підказку, знадобиться атрибут title, якого можна прописати поруч зі style. Я про нього вже писав, коли розказував, як оформлювати картинки.

Підведіть курсор до слова title. підкресленого пунктиром щоб побачити, як це працює. Тут я вжив параметр border-bottom, яким задається нижня рамка — вона dashed (пунктир), товщиною 2px і чорна. Ось і все на сьогодні, не перемикайтеся.

Зібравши вчора багато критичних коментарів з приводу моєї любові до візуального представлення інформації, зокрема, до того, що я запропонував візуально представляти, сьогодні продовжу тему, але в більш конструктивному руслі. І тут мене закритикувати не вийде, бо HTML я знаю краще, ніж психологію. І питання полягатиме не в тому, що представляти у візуальній формі — це я залишу на ваш вибір, а сам розкажу, як це зробити.

Отже, мова сьогодні піде про вставлення зображень у запис блогу. Навіть не просто вставлення — тицьнути на кнопку у візуальному редакторі може кожен, а про те, як можна налаштувати вигляд зображення, його розташування та інші параметри. Варто сказати, що дані поради працюють і в коментарях ЖЖ — от тільки їх антиспам може заскрінити вашу писанину, помітивши як підозрілу.

Отже, вставивши за допомогою кнопки малюнок і перемкнувшись у режим HTML ми побачимо щось таке:

Тег img, власне, відповідає за вставляння зображення у веб-документ і йому можна дописати іще цілу купу параметрів. Розглянемо ті, що є уже.

• src — зрозуміло, що це посилання на вашу картинку.
• width та height — масштабування зображення за шириною та висотою. Якщо не писати цих параметрів, то картинка буде показана такою, як вона є. Якщо вказати один із цих параметрів, то інший буде змінений браузером так, щоб зберегти пропорції. Якщо вказати обидва, то пропорції можуть бути порушені.
• alt — заміщуючий напис — ви його побачите на сторінці, якщо зображення з якихось причин не завантажиться. Наприклад, можна написати "ImageShack нехай горить у топці" і, якщо зображення не покажеться, всі дізнаються, чому це сталося. Пошуковики за alt можуть індексувати ваші малюнки, тому вказуйте те, що на них зображено, якщо вас хвилює хоч якась релевантність пошуку вашого контенту.
• title — заголовок зображення, з’явиться у вигляді спливаючої підказки (tooltip) під курсором миші. Так, як на зображенні нижче.