01.09.2017 - 22:24
1. Добряче об'їздивши навколо Конотопа гріх було не завітати у саме місто — врешті, ми там заночували, а вранці зробили невеличкий огляд міста, тому цей випуск буде йому присвячений.
2. Спочатку прогуляємося центром — він забудований п'ятиповерхівками. Тут пам'ятник втопленому коню, який символ міста.
3. За ним непогана пішохідна зона, заповнена мамами з візками. Досить доглянуто і чисто.
4. Неподалік проспект Миру, де ходить трамвай і фонтан з лебедями, що схожі на тлустих гусей. Увечері із підсвічуванням воно виглядає непогано, але я тоді не сфотографував.
5. Але вдень це фонтан із голубами.
6. Десь поруч пам'ятник Казимиру Малевичу, який тут трохи жив і починав малювати. Також в центрі є недороге кафе його імені, де ми пообідали.
7. В готелі Україна незадовго до нас побував один прискіпливий дядечко в білій рукавичці. В ефір іще, здається, не пускали — я ящик не споглядаю, тому шукав на сайті телепередачі.
8. Окрім пам'ятника коню в Конотопі є пам'ятник трамваю. Квадратний гримучий КТМ-5 досі їздить вулицями міста. Такий трамвай я бачив у Кривому Розі та в Дніпрі.
9. Також ми завітали в місцевий історичний музей імені Лазаревського. Екcпозиція не дуже велика, але доволі непогана, є на що подивитися.
10. Але персонал — сині панчохи. На запитання де знайти поле Конотопської битви працівниця умудрилася прочитати нам міні-лекцію виражено-книжною мовою про те, як Виговський із козаками давали москалям прикурити, але відповіді так і не дала.
11. Прогулялися ми до місця, де колись була конотопська фортеця. Зараз тут пам'ятнки воїнам-інтернаціоналістам із переліком країн, куди ступав чобіт радянського солдата.
12. Так відразу і не скажеш, що тут щось було — просто земляний вал, ніби старе городище.
13. В Конотопі також є шуховська вежа, яку я бачив у Білій Церкві та Черкасах. Почитав, що по Україні є іще споруди цього інженера, треба буде поцікавитися.
14. Тільки тут немає діжки зверху. Вежа нічим не відгороджена, можна зайти під неї — і навіть вилізти нагору. Судячи із протоптаної стежки, місцеві так і роблять.
15. Я лізти догори побоявся — сходи не справляли враження надійних і легко хиталися.
16. Далі ми подалися до садиби генерала Драгомірова, де стоїть йому пам'ятник. Тут зараз філіал історичного музею Лазаревського, щоправда у неділю він не працював.
17. Сама по собі садиба не особливо цікава, відреставрований одноповерховий будинок ХІХ століття, яких можна побачити чимало. Коло нього розбито сад.
18. Кидаються в очі прикордонні стовпчики — такі ж можна побачити зі сторони вулиці (титульне фото). Конотоп був прикордонним містом за часів Речі Посполитої та Гетьманщини, але не при Драгомірові.
19. В флігелі садиби знаходиться станція юних натуралістів, коло неї розбиті гарні клумби із різними рослинами та є невелике господарство із дрібною живністю.
20. Вулиця поруч із садибою виглядає своєрідно — одноповерхова забудова, вузенька доріжка та трамвайна лінія по газону. І коли ми туди вийшли з фотокамерами, як на замовлення приїхав трамвай.
21. Далі ми оглянули дві церкви — Вознесенський собор та вкриту вагонкою Миколаївську церкву на Загребеллі, про яку я вже писав у минулому випуску, після чого поїхали далі по навколишніх селах.
І на цьому в мене все. Наступний випуск із нашої подорожі-експедиції вийде 18 січня 2018 року — можете здогадатися, чому він буде присвячений. Це не значить, що я до цього часу нічого не писатиму, тому не перемикайтеся — скоро в цьому блозі одна цікава фотокамера, потім інша цікава фотокамера.