Туристичний елементаль

Так виходило, що я брав на огляди тільки щось не стандартне - то занадто маленьке, то дуже велике, то сильно кручене, то дороге і наворочене. Але час взяти щось просте, нормальних розмірів, без витребеньок - суто для роботи.

1. Отже, сьогодні на огляді простий ноутбук для роботи Acer Aspire V13 (V3-371) і він білий та святковий, хоча в продажу є чорні. Фотографії збільшуються.

Тестовий екземпляр у мене на руках оснащено процесором Core i7, 8 ГБ "мізків" та жорстким диском на 1ТБ, що робить його досить проворним для свого класу ноутбуків. У продажу є доступніші варіанти з Cori i5 та Celeron і 4 ГБ оперативної пам'яті. У моделі гарна автономність - мені вдалося безперервно пропрацювати майже шість годин із переглядом відео, веб-сторінок, прослуховуванням радіо та іншими безперечно корисними справами. Через відсутність нікому нині не потрібного приводу компакт дисків апарат дуже легенький і тоненький, не обтяжує мій рюкзак, а після нього мій власний ноутбук здається великим та дубовим, як солдатський кирзовий чобіт.

2. TFT-екран з матовим покриттям досить навіть непоганий. У продажу він має роздільну здатність 1920 на 1080 пікселів, в мене скромні 1366 на 768. Він не блікує, кути огляду дозволять сусідам легко спостерігати ваш екран.

3. Клавіатура без нарікань, хоча, як на мене, можна було-б їй виділити трішки більше місця. Тачпад теж чіткий і непоганий, але в інженерному відділі Acer живуть шкідники, які вкидають ложку дьогтю до нашого меду - він інколи тупить.

4. Ліва сторона містить комбінований аудіороз'єм та слот для карт пам'яті. Заглушку зробили досить зручно - її легко можна витягти короткими нігтями завдяки щілині знизу.

5. Правий бік містить гніздо живлення, Ethernet, повнорозмірний HDMI, по одному USB 3.0 та 2.0. Вони дуже близько розташовані, тому застромити поруч дві флешки нормальних розмірів уже проблематично. Як на мене, варто було-б рознести їх на різні краї, а то і зробити третій порт.

6. Виробник постарався придумати для свого виробу оригінальний дизайн, але кришка ноутбука завдяки металевому обрамленню та особливій текстурі нагадує кухонний столик, чи то столик у вагоні потяга - так і хочеться постелити зверху газетку, нарізати ковбаски, помідорчика, обчистити круто зварене яйце. При закриванні кришки індикатори залишаються видимими - хоча, для мене лишається найкращим варіантом їх розташування на бічній грані із перспективою вгору.

7. Знизу динаміки та решітки вентиляції. Хоча Core i7 споживає куди більше, ніж нові Pentium'и на архітектурі Braswell і, інколи, можна почути роботу вентиляторів, проте Aspire V13 залишається досить тихеньким ноутбуком.

8. Тепер щодо прискіпуватися. Кришка-кухонний стіл ніяк не заважає працювати, а от індикатори надто яскраві і сліплять своїм синім світлом. Якщо їх випаяти, то автономність, напевне, збільшиться на годинку. Щоб підкреслити яскравість, я зробив фотографію на великі витримці.

Ну і на останок про Linux. Оглядовий екземпляр йшов із Windows 8.1, яку довелося терміново оновити до десятки через домагання комплектного McAfee, проте в нас у продажу моделі з Linpus, розраховані на те, що користувач знесе незрозумілий чорний екран і поставить піратку. Проте на Aspire V13 без шуму та пилюки прекрасно завелася OpenSUSE 13.2, в якій усе одразу запрацювало. В налаштуваннях материнки є Secure Boot, проте він вимикається при перемиканні режиму завантаження у Legacy. Ну це і все, що можна сказати про Linux.

Отже, в підсумку, маємо недорогий легенький ноутбук для роботи із нормальним екраном та непоганою продуктивністю щоб всюди носити із собою. Непогано він підійде для студентів - неігрова конфігурація знижує шанси завалити сесію через якісь "Танчики". Коштує таке задоволення десь 13-15 кілогривень, що є цілком конкурентною ціною. Особисто для мене діагональ в 13,3" видається оптимальною і наступного разу, коли я купуватиму собі портативний комп'ютер, то орієнтуватимуся на неї. На цьому в мене все, не перемикайтеся.