Туристичний елементаль

Судячи із вашої скромної реакції на Olympus OM-D E-M5 Mark II, стильні компактні бездзеркальні камери не в пошані серед моїх читачів. Тому цього разу я взяв апарат для сильних фотографів, велику чорну класичну дзеркалку Nikon D500. Він з'явився іще рік тому, проте в мене не виходило до нього дістатися — то взірець в офісі був зайнятий, то мені було не до нього.

Nikon D500 — це професійна репортажна камера із сенсором формату APS-C. Пишуть, що він є нащадком моделі D300. Камера має багато спільних рис із топовим Nikon D5, а саме процесор, систему автофокусування, організацію органів керування та деякі інші опції, притаманні професійній фототехніці. При цьому, D500 значно доступніша за D5 — в мене вже були роздуми про залежність ціни техніки від розміру матриці. Власне, це перша дзеркальна камера професійного класу в моїх руках. І в першу чергу мене цікавить швидкодія камери та її ергономіка — те, що важливо для репортажної зйомки.

Це одна із тих камер, якою легко знімати так:

Основні технічні характеристики

• Матриця: APS-C 23.5 x 15.7мм, 21МП (22 всього)
• Автофокус: 153 точки. 99 хрестоподібні, 55 доступні для вибору. Ефективний діапазон -3 .. +20eV, від -4 для центральної точки.
• Формати знімків: NEF RAW (без стиснення, зі стисненням, 12 або 14 біт), TIFF, JPEG.
• Рзмір знімків: до 5568 x 3712.
• Формати відео: UHD 4K до 30fps, FullHD до 60fps.
• ISO: 100-51200, в розширеному режимі 50-1640000.
• Затвор: тільки механічний.
• Серійна зйомка: до 10 fps.
• Витримка: 30-1/8000с.
• Екран: 3,2", поворотний, сенсорний, 2359000 точок.
• Видошукач: оптичний, 100% покриття, 1х збільшення, підсвітка ліній кадрування, шкали віртуального горизонту.
• Порти: USB 3.0, HDMI, мікрофон, навушники, дротовий пульт.
• Комунікації: WiFi, NFC, Bluetooth.
• Процесор: EXPEED 5.
• Спалах: тільки зовнішній, через гарячий "черевик" або роз'єм синхронізації, 1/250с.
• Маса: 850г із штатною батареєю.
• Додаткові функції: зйомка timelapse, підсвічування кнопок.

Особливості камери

Матриця в D500 не має дуже великої кількості мегапікселів — в репортажні апарати, на відміну від студійної техніки, їх багато не ставлять. Натомість камера вирізняється швидкістю роботи та ергономікою. Хоча 10 кадрів за секунду не є надто видатним результатом за сучасними мірками, проте для класичної дзеркалки це дуже добре — швидко хлопати дзеркалом важче, ніж моргати електронним затвором. Але в основному швидкість проявляється в роботі автофокуса — ви можете бути певні, що камера точно сфокусується і зробить це за мінімальний час. Nikon D500 досить легко фокусувався на пташках на фоні монотонного неба, з іншими камерами було важче це робити.

Утім, на верхньому дисплеї лічильник кадрів, що залишилися, дуже швидко прямує до нуля, як ваші гроші в казино, тому потурбуйтеся про декілька швидких карт пам'яті. Кадровий буфер сам по собі вміщує 29 знімків у форматі RAW, проте при використанні швидкісної карти XQD, звільняється він дуже-дуже швидко, тому тривалість серійної зйомки програмно обмежена 200 кадрами. Розмір фотографії в форматі NEF примаксимальних налаштуваннях якості (без стиснення, 14 біт, повний розмір) сягає при цьому 40-42 МБ.

Система автофокусування у Nikon D500 має 153 точки, із яких 99 хрестоподібні і 55 доступні для вибору зони фокусування, а інші слугують як допоміжні. Ефективний діапазон фокусування — -3..+20eV, центральна точка від -4.

Дизайн та ергономіка

Із усього, на що я знімав, ергономіка дзеркалок Nikon мені подобається найбільше. Окрім того, що на корпусі є велика кількість кнопок, що дозволяє не лазити в меню під час зйомки, вони ще й розташовані так, що легко поєднуються із дисками. Тобто, через комбінацію "кнопка + командний диск" можна міняти геть усі параметри — режим та тип автофокусу, спалаху, експовиміру, ISO (як вручну, так і обмеження автоматичного вибору), баланс білого, експопоправку та навіть якість знімків.

Врешті, всі ці кнопки гарно лягають під пальці фотографа і до них легко звикати. Це як піаніно.

D500 для вибору точок автофокусу має окремий джойстик — хоча можна це робити і селектором, як у молодших моделях. Чомусь натиснення на центр джойстика не повертає активну точку автофокусу на центр.

Так як гаряча клавіша керування ISO перекочувала наверх, на її місці, зліва від екрану, оселилася функція Picture Control. Це може бути цікаво людям, які знімають в JPEG. Іще в лівому ряді кнопок з'явилася ОК. Вона робить те саме, що й натиснення на центр селектора — дозволяє заходити у пункти меню та обирати якісь налаштування. Це видається просто дублюванням елемента керування, але деякі функції, як от форматування карти пам'яті, активовані тільки селектором не можуть бути.

На відміну від моделей споживацького сегменту, D500 зліва замість колеса перемикання режимів має чотири кнопки, що працюють із командними дисками — Mode (працює за колесо PASM), WB (баланс білого), Qual (якість фото і формат файлів) та режим експовиміру. Автоматичного та сюжетних режимів зйомки немає.

Nikon D500 не має другого хвату та кнопки спуска, а тому знизу стандартна рифлена стопа, де є кришечка для батарейного відсіку, штативне гніздо та роз'єм для підключення батарейної ручки.

D500 має поворотний сенсорний екран розміром 3,2" — на фоні великого корпусу камери він виглядає малесеньким, хоча до якості зображення претензій немає. Повертати можна лише уверх та вниз, я ж мрію про такий само шарнір, як на моєму D5100. Хоча, в D500 стоїть іще питання захисту від вологи, можливо така конструкція продиктована саме цим.

Фотокамера має підсвічування кнопок зліва від видошукача, воно працює разом із верхнім дисплеєм і активується ключем запалення важелем увімкнення. Як на мене, для репортажної зйомки це зайва річ, бо всі елементи керування швидко вивчаються наосліп, але якщо ви ставите камеру на штатив і граєтеся із Live View та ручним фокусуванням, то може додати зручності. Таке ж підсвічування є в Nikon D5, з'явилося воно іще в D4.

До ергономіки варто віднести також деякі покращення в меню камери, яких я не бачив в попередніх оглянутих моделях. Зокрема, обмеження кількості режимів автофокусу. Припустимо, ви знімаєте в одноточковому режимі та в 3D, а інші вам не треба і при виборі режиму командним колесом (колесо + кнопка AF) ви їх будете завжди пропускати. В такому разі, через налаштування в меню непотрібні режими можна виключити із переліку, що теоретично має прискорити швидке переналаштування камери. До слова, меню має українську локалізацію (ляпів в ній не встиг помітити), як і посібник користувача, що я скачав із сайту Nikon.

Присутня можливість зберігати пресети із налаштувань.

Ну і на останок, Nikon D500, як й інші професійні моделі, не має вбудованого спалаху і лампи підсвічування автофокусу, натомість на передній панелі є синхроконтакти для студійного світла, сховані під заглушкою, а поруч — роз'єм для дистанційного керування. Виникає питання — а навіщо це для репортажної, не студійної камери, але Nikon Україна нещодавно на своїй сторінці публікували фотографії, зроблені на Nikon D700 із дрона.

Зйомка на D500

Знімаючи на Nikon D500, розумію, що не ті камери маркетологи прозвали Point and Shoot. Замість бюджетних споживацьких компактів та суперзумів, так слід називати репортажні камери — бо саме вони дозволяють навести і зняти. І не треба думати, чи вона сфокусується, бо вона це зробить — настільки швидко, що ви й не помічаєте цього часу. Не треба думати за експозицію — камера досить точно її вгадує, а похибку легко компенсувати при конвертації з RAW. У всякому разі, при зйомці в ясний день на фоні неба я мав мінімальну кількість знімків із вибитими пікселями. Іноді крутив експокорекцію ±1eV, не більше. Знімати було легше та приємніше, ніж на бездзеркалки із їх живою гістограмою та фокус-асистентами.

Єдине, що камера із об'єктивом була для мене незвично важкою — в сумі 2,3 кілограми — після тривалої зйомки на природі втомилася права рука її постійно підіймати. Зате нема проблем із стабільністю — навіщо вам зарозумні п'ятиосьові стабілізатори, що жеруть енергію батареї, якщо у вас апарат як каменюка?

З приводу енергії батареї — через оптичний видошукач, пасивну стабілізацію та використання економного верхнього дисплея, такі дзеркалки мають дійсно хорошу автономність. Від однієї штатної батареї ємністю 1950 мАг Nikon D500 здатний зробити понад 1000 знімків (1250 за методикою CIPA) — бездзеркалкам для такого знадобиться батарейна ручка.

Nikon D500 підтримує зйомку на захмарних значеннях ISO до 1638400. Ясна справа, що такі значення далеко не робочі, так — Canon полякати, але до 25600 знімки цілком пристойні, на рівні хороших сучасних камер за цю ціну.

Після Panasonic Lumix GX80 я хотів знайти в Nikon D500 брекетинг за автофокусом, щоб вичепити пташку серед гілок, але тут такого немає — лише за AE та балансом білого. Утім, пташку я і так вичепив в одноточковому режимі.

Телеоб'єктив

Разом із репортажною камерою я взяв репортажний телевик Nikkor 70-200mm f2.8G ED VRII. Це лінза того ж класу, що й Nikkor 24-70mm, так само швидко фокусується і дає таку ж гарну чітку картинку. Ну і коштує так само гарно. Власне, він і становив основну масу системи в моїх руках — 1,45 кг.

Збоку чотири перемикачі — ручний та автоматичний фокус, обмеження діапазону фокусування, вмикання стабілізації та режим її роботи. Active передбачає роботу в умовах, коли рухається навіть фотограф, так що із професійною технікою Nikon фізкультура вам забезпечена.

Кажуть, що цей обєктив придатний також і для портретів. Технічно так — він має портрету фокусну відстань та досить широку діафрагму, щоб добре розмивати фон, проте якогось цікавого рисунку я в ньому не побачив.

Минулої осені я знімав на аналогічне скло від Canon, тож не відмовлю собі в улюбленій дисципліні поміряти між собою ці два бренди. Невелика різниця лише в матрицях — Canon EOS 80D має 24МП, а в Nikon D500 21МП — можливо це трохи вплинуло на результат. Для оцінки я довго-довго обирав найчіткіші знімки і розглядав їх в масштабі 1:1. Наступні 4 знімки можна клацати для збільшення до повного розміру. Ось рухома картинка на Nikon:

Це щось схоже на Canon:

Статична картинка на Nikon:

І на Canon:

Довго придивляючись я не побачив якоїсь значної різниці в картинці. Обидва 70-200 мають однакову діафрагму, однакові елементи керування, бленду, штативне кільце, постачаються із однаковими чохлами, тільки пофарбовані у різні кольори. Я не здивуюся, якщо виявиться, що їх роблять на одному заводі.

Фотогалерея

На всі знімки можна клацати для збільшення.

Альтернативи

Це не перша камера в моїх руках, здатна до швидкісної зйомки. Раніше я писав про:

Fujifilm X-T2, схожа за ціною пропозиція. Ця камера теж має крутий автофокус і здатна швидко знімати. Може навіть дати кращі, ніж у Nikon D500 знімки, вдвічі легша та компактніша. Проте вона має втричі меншу автономність, поступається за ергономікою та розміром кадрового буферу. Якщо для зйомки пташечок Fujifilm підійде непогано, то для спортивних змагань вже краще Nikon.

Canon EOS 7D Mark II. Ця камера дуже схожа на Nikon D500, проте трохи нижча класом. Теж має матрицю на 21 МП, швидко фокусується, дає ті само 10 кадрів за секунду, має два гнізда для карт пам'яті і роз'єм USB 3.0. Якщо у вас обмежений бюджет, то є сенс брати цей Canon, або якщо вам просто достатньо його можливостей. По суті, Nikon D500 має осучаснені характеристики у порівнянні із Canon EOS 7D Mark II: підтримку відео в 4К, оновлену матрицю із більшим динамічним діапазоном та кращою поведінкою на високих ISO, більше точок автофокусу. Ну і має деякі функції, притаманні більш старшим моделям.

Nikon 1 V3. Зненацька, самий бюджетний варіант — кіт із склом 10-30мм всього 16000 грн. За рахунок електронного затвора знімає 20 кадрів за секунду із покадровим автофокусом, 60 — без. Фокусується також миттєво, я ним ловив і заморожував першу краплю напою, що наливають в чарку. Звісно, в іншому ця камера не конкурент — ергономіка як у компакта і матриця шумна-шумна.

Висновок

Раніше я думав, що мені з головою вистачить Nikon D7200 (до речі, випустили D7500, скоро напишу про неї анонс). Я думав, що брати дорожчі камери для мене просто не буде сенсу через те, що я не реалізую їх потенціал. Проте тепер мої запити виросли. Nikon D500 — швидка та зручна репортажна камера, ну хіба трохи важка, що дозволяє не думати про автофокус та експозаміри, а зосереджуватися на пошуку хорошого кадру. Зрозуміло. що за такими хорошими результатами стоїть також і професійне репортажне скло — я чомусь не спробував знімати на свій Nikkor 18-105VR. Але тепер, коли мені казатимуть, що дзеркалки померли, я відповідатиму — 500. D500.

На цьому в мене все, швидкого вам автофокусу, не перемикайтеся.