Я вже мав на тесті попередні покоління Acer Aspire V Nitro Black Edition — сімнашку із GTX860M та п’ятнашку із GTX960M. Нову модифікацію — сімнашку із GTX1060 я взяв в першу чергу щоб познайомитися із Tobii EyeTracking, але ноутбук має ряд суттєвих вдосконалень, тому заслуговує на новий повноцінний огляд.
В попередніх поколіннях це був так званий DTR — заміна настільному комп’ютеру, тобто великий ноутбук із хорошою швидкодією. Проте цього разу Acer потягнули лінійку в ігровий бік і ноутбук цілком конкурує із молодшими Predator’ами.
Іще я збираюся дещо змінити формат огляду, уникаючи великих суцільних масивів тексту.
У великій картонній коробці знаходяться:
В загальному, ноутбук має стриманий дизайн без агресивних ігрових елементів та іншого колгоспу. Виняток — червона світлодіодна смужка під екраном, що вмикається разом із підсвіткою клавіатури.
Корпус Aspire V17 Nitro Black Edition складається із металу та якісного пластику. Через велику площу поверхні та стоншені краї, ноутбук здається досить тонким, але він досить важкий — 3,2 кг (мій новий намет і то легший).
До якості виконання ноутбука претензій немає — корпус зібрано щільно, ніщо не скрипить і надмірно не деформується.
Кришка ноутбука виконана із пластику з текстурою у вигляді тонких вертикальних смуг — особисто мені таке рішення здається застарілим і дешевим на вигляд — “вельветова” текстура із простих Aspire F5 виглядає вигідніше.
В нижній частині є лише дві ґратки динаміків та вентиляційні входи. Кришечок для доступу до оперативної пам’яті та носіїв інформації немає — в разі чого, корпус потрібно розбирати повністю.
Задня частина оформлена у вигляді хромованого металу і містить дві вихідні ґратки вентиляції.
Aspire V17 Nitro Black Edition має достатню кількість різних портів — 2 x USB 2.0, 2 x USB 3.0, Thunderbolt, LAN, HDMI, окремі вхід та вихід для аудіо і кардрідер.
Виникають питання по їх розташуванню на правій стороні — по перше, вони там стоять дуже щільно один від одного, по друге в разі обмеженості простору, можуть заважати мишці.
Але то більше прискіпування, бо мало хто підключає до ноутбука одночасно велику кількість периферії.
Клавіатура має цифровий блок і нормальну розкладку і, в цілому, складає хороше враження:
Тачпад має досить великі розміри та фізичну рамку. Кнопки вбудовані і трохи незрозуміло працюють, проте сенсорна панель бездоганно розпізнає всі рухи та жести, тому незручностей в роботі не виникало. Не заважав також вбудований у тачпад сканер відбитків пальців. Сам він теж працював нормально допоки я не стер пальці веслами на каяках.
Веб камера працює нормально, трішки шумить при поганому освітленні, проте не спотворює кольори. Так само не було нарікань на здвоєний мікрофон, що розташований поруч над екраном.
Варто відмітити швидкість роботи WiFi — на моєму роутері (Asus DSL N55U) він видав реальну швидкість передавання файлів у 16-17 МБ/с — до цього такий результат показували лише самий перший тестовий екземпляр Acer Predator та Dell XPS 15.
Ноутбук оснащено системою стеження за поглядом від Tobii — я про неї писав окрему статтю. Тут додам, що вона під час роботи помітно гріється.
Вбудовані динаміки звучать помірно гучно, чисто, проте на баси не претендують.
Традиційно, комп’ютери Acer такого класу оснащуються системою Dust Defender, ефективність якої я так і не перевірив.
Дисплей ноутбука середній за якістю зображення — хоча, за немалу ціну Black Edition (приблизно на рівні Dell XPS 15 та деяких Макбуків) хочеться чогось кращого.
На швидкодію процесора Intel Core i7-7700HQ у зв’язці із 16ГБ DDR2-2400 нарікань бути не може — вистачить на все. Ясна справа, що всі програми працюють швидко. У вільний слот можна доставити другий такий само модуль — контролер пам’яті може працювати в двоканальному режимі. Ось результати синтетичних тестів продуктивності системи:
PCMark 8 | |
Home Accelerated | 3772 |
Creative Accelerated | 4685 |
PCMark 10 | 4235 |
Geekbench 4 | |
Single Core | 4425 |
Multi Core | 13015 |
OpenCL (інтегрована графіка) | 18916 |
OpenCL (дискретна графіка) | 121954 |
Cinebench R15 | |
OpenGL | 94,38 fps |
Multi Core | 676 |
Single Core | 150 |
RawTherapee 5 обробляв на цьому комп’ютері знімки із моєї камери по 17МБ за ~1,86 секунд кожен (програма вміє мультипоточність).
SSD звичайний SATA, тому зірок з неба не хапає.
Дискретна відеокарта GeForce GTX1060 з 6ГБ власної пам’яті теж не дасть нудьгувати — сучасні ігри працюють на високих та максимальних налаштуваннях. Я не ігроман, тому пробував лише дві — у Witcher 3 отримав 50-60 кадрів на ультра, Rise of Tomb Raider теж не кашляла на максимальних, даючи в середньому 116 цицьок за секунду (58 fps) з невеликими просіданнями.
Результати синтетичних ігрових тестів подано в таблиці, вони мають цілком очікуваний рівень:
3D Mark | |
Time Spy | 3633 |
Fire Strike | 9684 |
Sky Diver | 22790 |
Unigine | |
Heaven Basic | Score: 569, fps min: 15,6, max: 45,2, ave: 22,6. |
Heaven Extreme | Score: 148, fps min: 3,6, max: 11,6, ave: 5,9. |
Valley Basic | Score: 801, fps min: 12,1, max: 31,7, ave: 19,1. |
Valley Extreme | Score: 227, fps min: 3,6, max: 9,1, ave: 5,4. |
Valley Extreme HD | Score: 167, fps min: 2,6, max: 6,8, ave: 4,0. |
Superposition 1080P Mediu, | Score: 7871, fps min: 46,84, max: 76,44, ave: 58,87. |
Superposition 1080P High | Score: 5607, fps min: 33.89, max: 51,66, ave: 41,94. |
Superposition 1080P Extreme | Score: 2099, fps min: 12,64, max: 17,74, ave: 15,70. |
Попередня версія цього ноутбука колись обпекла мені коліна за що я обізвав його Hot Edition. На жаль, так воно і залишилося — хоч Acer і додав більш ефективні запатентовані вентилятори AeroBlade, проте він же й додав настільний відеочип, а конструкція корпуса із розташування вентиляційних ґраток залишилися такими ж. В стрес-тесті AIDA64 процесор розігрівся до 98°С із добрячим тротлінгом та пониженням частоти.
У важких завданнях, як от тривалий рендеринг відео, було трохи холодніше — близько 90°С.
Іще я спробував запакувати величезний архів, з цим завданням система впоралася краще.
В іграх процесор нагрівся до 70°С, відеокарта до 80°С. При цьому, завжди був увімкнений режим CoolBoost.
Під навантаженням відчутно нагрівається верхня частина клавіатури.
Гаразд, спишемо трохи на літо, але я проводив тести десь опівночі, коли вже не було спеки, тому хочеться, щоб ноутбук був трохи холоднішим.
Час роботи від батареї цілком очікуваний як для такого класу ноутбуків — у офісному режимі він може протягнути близько п’яти годин, BatteryEater показав 1:46.
Acer Aspire V17 Nitro Black Edition має хорошу швидкодію, гарну клавіатуру та тачпад, доволі швидкий модуль WiFi, достатню для більшості випадків кількість портів, середній за якістю екран та не достатньо ефективне охолодження на все це. Бракує можливості легкого доступу до оперативної пам’яті та носіїв інформації.
Конкурентів у цього ноутбука повно — MSI, Lenovo, Asus та HP радісно накидали на наш ринок багато моделей із аналогічними характеристиками. Із того, що я пробував, найближчим до V17 Nitro є MSI GE62VR — легший та менший, виграє вбудованим звуком, проте суттєво програє якістю корпуса, трохи поступається клавіатурою та тачпадом. При цьому він менше гріється під навантаженням. Проте MSI може не підійти вам своїм вираженим ігровим дизайном.
Отже, Black Edition — це такий собі симбіоз робочого та ігрового ноутбука. Від робочого в ньому строгий дизайн та сканер відбитків, від ігрового — червоне підсвічування, відеокарта та Tobii. І працювати, і гратися на ньому можна. Радує, що нове покоління помітно краще за попереднє (а саме якість корпусу, клавіатура та тачпад), але іще є куди вдосконалюватися.