26.07.2017 - 01:47
Цього року я іще не розказував нічого про каяки. Хоча мав уже дві поїздки на Волинь. Перша відбулася наприкінці травня — туди я взяв дві екнш-камери і фрагменти зі сплаву ви могли бачити в їх оглядах. Ну і повне відео я анонсував у Фейсбуці, можете подивитися, але там жанр Slow TV.
Вдруге мене покликали на змагання "Поліська регата 2017". Про нього я чув іще в 2014 році, коли вперше бував у НПП "Прип'ять-Стохід", але тоді великого значення не придав. Взагалі, я туди думав їхати як фотограф, але глянувши у таблицю результатів минулого року, я побачив, що там беруть участь не лише спортсмени, а й просто для задоволення і я цілком здатен вписатися туди. Тому я взяв за комір друга і ми поїхали до Любешова.
Я фотокамери не брав, на телефон не знімав, автор світлин Оля Дарчич-Корець, взято із офіційної пейсбук-сторінки парку.
Змагання проводяться вже дев'ятий рік, ідея була запозичена у інших — Стохід-Дербі. Але то були хардкорні гонки на понад 60 кілометрів без зупинки, а тут лише 46 за два дні руслами річок Стохід та Прип'ять. Старт першого дня відбувається у смт. Любешів, проміжний фініш і ночівля в с. Сваловичі, другого дня фініш, концерт і нагородження на озері Люб'язь. В принципі, всі ці місця, де я був раніше.
Метою змагань є популяризація активного водного відпочинку і це не професійні гонки. Тому до участі допускаються усі охочі, потрібно мати бажання та двомісний каяк або каное і пройти дрібні формальності. В кого свого каяка немає, можна було взяти напрокат.
Ми приїхали завчасно, тому пішли до альтанки над водою поснідати. В той же час з'явилися інші учасники і ... . Ну, я розумів, що увечері в Сваловичах втомлені каякери захочуть зігрітися напоями, але тут почали "допінгувати" прямо перед стартом. Коротше, я з ним поснідав.
Команди дуже різношерсті. Одні взяли на прокат каркасну "Таймень-3", чим мене шокували. Як вони повертатимуть по вузьких проходах Стохода?
Далі було жеребкування, де ми розібрали стартові номери, та інструктаж. Всім було видано ламіновану мапу маршруту із позначенням всіх основних точок. Її ви можете побачити за посиланням (PNG 4,6 МБ). В перший день сплав по Стоходу відбувався за течією правим руслом (28 кілометрів) — воно довше, а на ліве нас не пускали. На другий — проти течії Прип'яті (18 кілометрів).
Як я вже писав, я тут бував, окрім правого русла Стоходу все бачив. Але я був тут в кінці травня або на початку червня. А за місяць акваторія дуже міліє, заростає і сильно міняється. Коротше, шлях вийшов дуже незнайомим, я орієнтувався лише приблизно де ми. Супутникові знімки Google до грубки, більш-менш точно показував актуальне русло OSMAnd із OpenStreetMaps. Звісно, серед учасників були місцеві (вони й перемогли), яким все це було не потрібне.
В річки Стохід багато рукавів, але якщо ви не місцевий, краще йти тим шляхом, що позначили організатори — інші просто зміліли, заросли, завалені деревами. Та й офіційний маршрут місцями не дуже очевидний і чистий.
А щоб учасники не розслаблялися, організатори додали на кожен день змагань зони орієнтування — певна ділянка на маршруті, де заховані п'ять компостерів, які треба знайти за виданою мапою. Їх шукати не обов'язково, але за кожен мінус сім хвилин часу в загальний залік. Якщо ви шукатимете швидше за сім хвилин — виграєте.
Багато учасників або взагалі місцеві, або із Волині. Було пару команд із інших регіонів та іще чотири із Білорусі, тому змагання гордо носили приставку міжнародних. Були й спонсори, які й забезпечили призами, сценою та іншим. Для них та для інших важливих дядьків із районної адміністрації влаштували совйєт-стайл урочисту частину.
А це ті самі місцеві хлопці — неодноразові переможці. В середньому вони пройшли дистанцію вдвічі швидше за нас. Той, що в кепці — Костя — в 2014 році супроводжував мою групу по Стоходу. Його напарник має гарну спортивну форму, куди там нам. :)
Коротше, всіх вишикували, послухали гімн, пом'янули хвилиною мовчання захисників України, які не повернулися.
На регаті була преса — газети та телеканали. Окрім місцевих був ICTV — в одному місці їх репортажу мелькнув на тлі мій новий намет. Я вам іще не хвалився своїм новим наметом? Може щось напишу про нього.
Послухали промови спонсорів, чиновників та інших причетних і на цьому формальна частина закінчилася, час отримувати задоволення. Наступного разу я дістану портативну захищену колонку і на старті волатиме AC/DC "Are you ready for a good time".
А це наш рефері-секундомір. Учасники стартували із інтервалом дві хвилини — річка не дозволить зробити це всім гуртом. В деяких місцях навіть сильно вузько щоб обганяти.
Під потік слів ведучої в мікрофон та аплодисменти стартували каякери.
Серед нудних пластикових каяків вирізнялося красиве дерев'яне каное. Правда, не знаю, наскільки воно практичне.
А цей самий позитивний екіпаж — Гравлики (у них навіть футболки з їх логотипами є) — знімали всі, кому не ліньки. Не показав їх у репортажі лише нудний канал ICTV.
Пропоную вам позмагатися у дотепності коментарів до цієї світлини.
По маршруту знімків немає ніяких, тому розкажу так. Я думав, що Стохід із своїми зарослими рукавами буде важким у навігації, але він виявився відносно безпроблемним. Перша частина сплаву до зони орієнтування Попівка була дуже простою, ми там навіть обганяли. Після — велика ділянка через Бучинський ліс, ось там нас розшукали ґедзі та оводи.
Вузесеньке, покручене як поросячий хвіст русло, пролягає між коренями дерев і не дає розслабитися. Швидкі учасники вже далеко попереду, повільні — далеко позаду і ми самі веслуємо по лісі. На мапах позначені більш короткі русла, але ми не ризикнули туди звертати і добре — як потім розповідали із іншого екіпажу — там багато обносів, все заросле і завалене.
Як скоро казка мовиться, так довго ми веслували, аж нарешті досягли Бучина, де я був. Від нього вже більш менш легка ділянка до Сваловичів. На березі перепочивали конкуренти, які, побачивши нас, скочили до каяка. Ми не схотіли їм поступатися і добряче налягали до самого фінішу.
В Сваловичах нас пригостили юшкою, ми з товаришем іще заварили собі чаю в моєму новому казанку. Попри спокусливі пропозиції "допінгувати", залізли спати до намета і вже крізь сон чули посиденьки навколо вогнища із гітарою.
На другий день все було не так класно — ми вже не могли гарно веслувати, а крім того Прип'ять заросла видала нам кілька сюрпризів, де ми трохи поблукали. Так що до фінішу ми розгубили всі позиції.
Поки на другий день ми долали Прип'ять, на березі озер Люб'язь відбувалася концертно-розважальна програма. Там взагалі зробили чималу ярмарку із пивом, шашликами, морозивом, кульками, солодкою ватою та іншою дрібною торгівлею. Окрім основних змагань каякерів, були невеликі гонки по озеру коло берега, в тому числі й на дерев'яних човнах.
Поки організатори рахували час проходження та розставляли місця, виступало багато самодіяльних колективів із всіляких будинків культури. Був також колектив із Білорусі, яким тут через кордон зовсім поруч.
Охочих відвідувачів також катали на моторних човнах — на цьому конкретно я оглядав Прип'ять три роки тому.
І закінчилося все нагородженнями. Переможцям дали якісь туристичні призи — спальники були і ще щось. Просто учасникам — грамоти і якісь буклети. Взагалі, свято іще продовжувалося, але ми вже пішли на автобус.
В підсумку — незважаючи на слабкий виступ, ми отримали задоволення і масу позитивних емоцій. Це було крутіше за будь який тур! Організатори — національний парк Прип'ять-Стохід — гарно постаралися. Незважаючи на чопорні урочисті частини із нудними промовами важливих дядьків та відзнаками грамотами, все інше вийшло цікаво.
Я хочу сюди іще. Навіть якщо знову нічого не виграю. Але я хочу десь знайти доступ до каяка і потренуватися. Можна брати на Гідропарку, але туди не наїздишся часто, та й недешево вийде в кінцевому результаті. Купити я поки собі не можу дозволити.
Ну і на цьому в мене все, скоро буде туризм ногами по Карпатах, не перемикайтеся.