Профком:

- Куди ми поїдемо? (мається на увазі, на день учителя)

Я:

- Міжрічинский парк ... бла-бла-бла ... цікаві екскурсії ... бла-бла-бла ... Андрій Сагайдак ... бла-бла-бла ... Десна ... бла-бла-бла ... музей лісових промислів ... бла-бла-бла ... пікнік ... бла-бла-бла ... варенуха.

Профком:

- Ну, це далеко, а що є ближче?

Я:

- Є Голосіївський парк, але я там не був, можу зателефонувати заступнику директора.

Потім, йдучи додому, думаю, нехай шукають самі ближче, я навіть Поліського заповідника не пропонував, не кажучи вже про Прип'ять-Стохід чи Карпатський біосферний заповідник.

Сьогодні на вулицях Білої Церкви я бачив брутальність. Вона настільки сильна, що один погляд на неї може пошкодити ваші органи зору, тому я приховав її.

Для того, щоб переглянути брутальність, клацніть по фотографії. За шкоду вашим органам зору, отриману внаслідок перегляду даної фотографії без засобів захисту, я відповідальності не несу.
Брутальність

Я прощаюся з вами, дорогі читачі.

Ми з тобою разом провели незабутніх п'ять з половиною років.

Твій 1 мегабіт був для мене манною небесною після dial-up'у. А потім ти дав більше.

Твоя реклама "Інтернет-закачаєшся" була чистою правдою - я таки закачався. Тягнув усе, що бачив, модем не вимикався днями і ночами. Зрозумів, що закачався коли почав видаляти скачане не переглянувши.

Ти, навіть, дав мені халявного роутера.

На тобі я зробив весь цей блог.

Але ти дуже застарів, тому відсьогодні я прощаюся з тобою. І, навіть, не можу через твій сайт порахувати загальний трафік, накручений за весь час.

А давайте поговоримо про комп'ютерні ігри. Які вам колись сподобалися? Я граю не часто, так як не весь час в мене на тесті пристрій, здатний на гарну графіку, а за настільний комп'ютер я сідаю іще рідше. Отже поїхали:

  • Bioshock Infinite. Просто неперевершений дизайн, повітряний, яскравий - навіть у нетрях Колумбії. Шкода, таке місто зруйнували, я-б пожив. В попередні частини серії грати щось не дуже хочу, бо там підводний морок. А, головне, там є сюжет. Геймплей - шутанчик з наномагічними плюшками, які цікаво комбінувати для того, щоб максимально ефективно капостити супостату.
  • Syberia I та II. Помірної важкості квест із не менш чудовим дизайном рівнів - із робіт Бенуа Сокаля мене більше нічого так не захопило. Сюжет там теж є.
  • Machinarium. Помірної важкості квест із не менш чудовим дизайном рівнів. Сюжет простенький.
  • GTA San Andreas. Сюжет не цікавий взагалі, натомість можна вільно розгулювати по відкритій карті, робити багато цікавих речей і підучити американську англійську. До п'ятої частини руки не дійшли.
  • Half Life 2. Ніби нічого особливого в дизайні, сюжет є, але не такий і захопливий, не знаю, що мені в ній сподобалося.
  • Need for Speed 5. Перший NFS, в якому я почав їздити - колись в комп'ютерному клубі. Прекрасні пейзажі Монте Карло, Корсики, Нормандії, Альп та інші. Найкраще їздити на перших "запорожцях" від самого Фердинанда Порше - встигаєш і кермувати, і помилуватися краєвидами.
  • Тетріс. Сюжету немає, графіка 80-х, але по часу я на нього убив більше, ніж на інші ігри.
  • Heroes of Might and Magick III. Грати я почав то у другі, але потім побачив треті - більше ніякі наступні мені так не пішли. Сюжет - якась там фентезійна казочка, проте дизайн карт плюс приємно дивитися, як твій протагоніст перетворюється на праску. Шкода, що після перетворення все швидко закінчується.

Поки все, що згадав, пишіть, що у вас.

Ви хочете йогу і для цього вам треба відповідний ноутбук. На поміч приходять наші друзі китайці, проте вони витратили багато грошей на агресивну скрізь рекламу та на проштовхування свого продукту у всі торгові мережі (постійно чую в громадському транспорті їх фірмовий рінгтон), а тому у них продукція дорогувата. Тому ми звернемося до наших друзів тайванців, які пропонують нам варіанти ноутбука для йоги по кишені.

1. Отже, сьогодні ми познайомимося з ноутбуком-трансформером Acer Aspire R11, який в каталогах прозивається R3-131T. Взагалі, трансформери бувають двох видів - планшети, які вдають з себе ноутбуки, дозволяючи причепити до себе док-станцію з клавіатурою; та ноутбуки, що вивертаються і здаються планшетами. З представником першого типу ми вже мали справу взимку, а наш R11 більше схожий на ноутбук. Різниця в тому, що в нього все електронне начиння знаходиться в блоці під клавіатурою, а не під екраном і він не норовить перекинутися на спинку.

Загальний вигляд

Далі 11 фотографій та набраний пальцями по клавішах текст до них.

А наскільки добре ви знаєте програми із якими постійно працюєте? Я от навіть не беруся оцінювати - нехай-би я не знав якихось рідковживаних чи екзотичних функцій, скажімо, в PowerPoint. Так я не знав досить банального - що в ньому є так званий режим доповідача.

Presenter mode

Суть проста - якщо у вас два монітори (екран ноутбука і проектор), то на них виводиться зовсім різна картинка - перед слухачами ваш слайд в повний розмір, перед вами - зменшена копія плюс ваші нотатки, таймер, маркер, лупа і наступний слайд.

Сьогодні я притягнув на роботу маленький_ноутбук_що_я_зараз_тестую, взяв у нашого ІТ-шника маленький проектор тієї-ж марки і агрегатував їх через HDMI. В мене то є свій проектор в кабінеті, але він висить під стелею, HDMI не дістає, а знімати ліньки. Так от, коли я запустив презентацію, то виявив цей самий режим доповідача і подумав, що це таке нововведення 2016 Офісу. Але згодом виявив, що така функція вперше з'явилася іще в PowerPoint 97.

А взагалі, справжні джигіти викладачі обходяться без усіляких шпаргалок та таймерів - від лукавого то все.

Ось так, на сьогодні все, не перемикайтеся, скоро буде маленький_ноутбук_що_я_зараз_тестую.

Коли я був маленький і ходив до дитячого садочка, то щодня, після обіду, наступав нудний час, так звана тиха година, коли вся група відправлялася на ліжечка і мусила там тихенько знаходитися. Я не пам'ятаю, щоб хоч раз засинав тоді, напевне, не я один такий був. До тих, хто крутився, підходила вихователька і шльопала по попі.

Але якби тоді вже був Windows 10, то вихователям було-б куди простіше:

Тиха година

P.S. Не сприймайте це серйозно.

Ось і закінчилася моя відпустка, завтра на роботу. Варто зазначити, що в мене професійний ювілей - 10 років тому я завів собі трудову книжку і почав педагогічну діяльність в рідній школі: будучи студентом старших курсів, хотів мати собі трохи додаткових грошей в кишені на проїзд і на пообідати.

Десять років тому я вперше опинився "по ту сторону вчительського стола" - не як практикант. З моїми першими учнями мені пощастило - працювати було нормально. Далі були і баламути, так. Один із класів - класного керівника, яка випускала і мене, з ними було взагалі найкраще. Варто сказати - мені з ними було цікаво. Потім, по закінченню університету, я пішов зі школи працювати вище.

Треба, напевне, на перше вересня викотити колегам пляшечку Поліської білочки після роботи.

Завіз до офісу великий ноутбук, взяв на огляд маленький. Тепер вживаю багато нецензурних слів, звикаючи до нової клавіатури, намагаючись потрапляти на потрібні клавіші. Але суть допису не про те. Основна моя думка на сьогодні - сучасний комп'ютер без твердотільного носія це зло.

Можна, звісно, говорити про те, що останній Windows такий товстий, програми не оптимізовані, проте варто розуміти, що софт не може бути таких же розмірів, як і 15 років тому. Навіть в Linux буде куди веселіше із SSD, особливо у віконному середовищі із дракончиком на логотипі.

Колись я, будучи бідним студентом, настягував старих компонентів і зібрав собі компа - там був Pentium самий перший, розігнаний перемичками до 200 МГц, 32 МБ мізків і татко подарував мені новий Seagate Barracuda на 40 ГБ. BIOS із усього простору бачив лише 8,5, але якщо десь інакше розмітити на 40, то можна було використовувати все. Так от, цей жорсткий диск для Windows 98 давав ефект SSD - від увімкнення до повної готовності проходило 7-8 секунд. Але скільки часу з тих пір пройшло.

З недавнього часу, потрапляючи на європейські сайти, бачу новий законодавчий бздик - повідомлення "Цей сайт навішає вам куки для покращення робити і для загального блага" і кнопку "Так, навішуйте". В нас такого немає, в тім, частенько можна зустріти угоду про конфіденційність. Тому, в рамках великого покращення цього затишненького журнальчика, що визріває в моїй голові, хочу сформулювати певні положення про те, як я відстежую своїх відвідувачів і які персональні дані збираю.

Сторінки