Туристичний елементаль

Найцікавішим місцем в Межигір’ї для мене став музей класичних автомобілів, тому я про нього і напишу окремо. Це не гараж з люксовими Мерседесами, це саме музей, бо на цих машинах якщо і виїжджали куди, то тільки по святах.

50. Вартість відвідання 30 гривень і тут я не пошкодував грошей. Єдина вимога — не чіпати експонати, проте знімати можна скільки влізе.

Цього разу скромних 26 знімків під катом. Машин більше, проте я втомився їх усіх знімати окремо, тому клацав групами. Деякі були дуже схожі — наприклад, квадратні членовози ЗІЛ, тому я опублікував лише те, що відрізнялося.

Я всяко намагаюся дотримуватися своїх обіцянок, хоч не завжди в мене це виходить стосовно блога, проте сьогодні ми все-ж підемо на прогулянку в новий міський парк, люб’язно подарований нам Віктором Федоровичем на радість киян і на не радість мешканцям села Нові Петрівці, тим, які мали нещастя оселитися на вулиці поруч із Межигір’ям.

1. Фотографій буде багато, всього 76, проте в цьому дописі лише (!) 49. Для зручності, я поділю Межигір’я на кілька зон — парк, гольф-клуб з Хонкою, звіринець та музей автомобілів, про який в наступному дописі. Взагалі, розтасувати такий стос знімків було непростою задачею, тому читайте і пам’ятайте, як я для вас трудився.

Отже, запрошую в місце, пафосно назване музеєм корупції, хоча, насправді, це більше схоже на музей несмаку.

Скоро ми завітаємо в гості до любителя рідкісних класичних автомобілів...

...високих парканів з колючкою...

...і, звісно, страусів!

А ще на цих вихідних в моєму блозі відбудеться диверсифікація. Фотографій буде багато, не перемикайтеся.

Я — фототугодум. Намагаюся робити фотки по розумному, постійно думаю як побудувати кадр, як обрати експозицію, фотографую. А вдома, гортаючи відзняте на комп’ютері, думаю, який-же я жопорук — тут можна було трішки спалахом блиснути, тут можна було кадр посунути, а тут — по іншому повернути. Але після бою руками не махають і я, похнюпившись, викладаю на сервер той шлак, що ви бачите. А в людей виходить якось невимушено просто чудові знімки.

Де б навчитися, де б знайти якісь курси, чи якусь книжку, що вчить швидко шурупати мізками при фотографуванні? Ніби і практика є, вже 2,5 роки я з фотокамерою, а знімаю як нуб.

На цих вихідних, 10-11 жовтня, пройшла виставка електроніки CEE 2015, на яку я вирішив сходити — тим більше, що безкоштовно, якщо завчасно зареєструватися. Захід проходив у КиївЕкспоПлаза і зібрав у павільйоні багато різних виробників та навколоІТшних компаній.

1. В цьому виставковому комплексі я вже колись був на виставці "Інноватика в сучасній освіті", але тоді було нудно, лише один стенд пропонував щось цікаве.

Всередині павільйону було багацько людей і все заставлене стендами. Експозицію, для зручності, я поділю на чотири групи — споживацька електроніка, фотографія, серверні технології та інше. Хоча, деякі компанії представляли декілька груп товарів, проте я писатиму про них по тому експонату, що мені найбільше приглянувся. Ну і варто розуміти, що усіх павільйонів я в принципі оглянути не міг, а, тим більше, написати про них сюди, то-ж багато чого лишилося поза увагою попри те, що цей допис вийшов величезним, на 55 фотографій. Отже, йдемо на виставку.

Цар-гармата не стріляла.

Цар-дзвін не дзвонив.

Цар-ноутбука мені на руки не дали, дозволили лише познімати та помацати в офісі.

1. Отже, сьогодні в моєму блозі цар-ноутбук Acer Predator 17 і, не зважаючи на те, що я коло нього знаходився всього півгодини, розповідати про нього можу більше, ніж про попередні оглянуті, якими я користувався по декілька тижнів.

Наперед прошу пробачення за не дуже добру якість знімків — не хотілося відбирати у працівника занадто багато робочого часу, тому робив швидко, тоді як Aspire V13 вдома знімав зі штатива і на ручному фокусі. Проте даний матеріал є досить унікальним, оскільки Acer Predator іще не продається і ми можемо лише знайти скупі репортажі із виставки IFA 2015, де цей екземпляр, здається, побував.

У мене для вас дві новини. Погана — я не втримався і порушив обіцянку, вставив до блогу твіт. Хорошу читайте в твіті.

P.S. post-factum, в дописі довге тире. :)

В цілому, в медійному просторі часто проскакують категоричні і не дуже заклики розмовляти українською - при чому, в одного мого товариша вони досить агресивні - розмовляєш російською, значить ти руський мір, навіть якщо в АТО мочиш колорадів. Пальчиком показувати не буду, захоче - сам з'явиться, може внесе поправки в моє розуміння його позиції. Бо наразі я з нею не згоден. І ось чому:

• Наш агресивний північно-східний сусід прийшов до нас зовсім не захищати інтереси російськомовних - скільки їх незахищених лишається на їх території - гадаю, це нікому не секрет. Тому, мова тут ні до чого у цій війні.
• Маю чимало порядних друзів та колег, у яких російська мова рідна - вони не винні, що в СРСР любили перемішувати народи і їх батьки приїхали колись сюди жити "за направленням", чи як тоді робилося. І я поважаю їх право розмовляти мовою, якої їх навчили батьки, як і вони моє.
• І саме головне - ви не змусите ніякими закликами чи розпорядженнями людей просто так взяти і змінити мову. Для цього треба їх оточити великою кількістю якісного і цікавого україномовного медіаконтенту. Так що, товариші борці за мову, давайте в міру своїх умінь генеруйте якісний україномовний вміст - пишіть цікаві статті, знімайте україномовне відео різної тематики - від новинок моди до огляду ноутбуків. Перекладайте книги, локалізуйте програмне забезпечення, пишіть чи перекладайте підручники з інформаційних технологій (а знайдіть нині українську книжку по якомусь Photoshop чи 3ds max). Зробіть, щоб пошук в Google українською давав кращі результати, ніж російською.
• Найбільш критичним є медіа для дітей - їм легше мову змінити. Так що працюйте. Замість гучних гасел та вкидів - регулярна кропітка праця, вода, що сточить камінь.

На сьогодні в мене все, не перемикайтеся.

Освіту, як і інші держбюджетні галузі, постійно спіткають різні реформи - кожна нова влада їх декларує і, ніби, щось проводить. Для простого вчителя це виливається у чергову нараду, де адміністрація спускає світлу думку згори про те, якою буде робота надалі - як заповнювати журнали, оцінювати учнів, проводити заходи, тощо. Спочатку це спричиняє хвилювання на тему "а як-же ми будемо...", а потім до реформ звикають і досвідчені вчителі мають усталену думку - не одну реформу пережили, переживемо і цю.

Отже, в цьому дописі я придумаю свою реформу змісту середньої освіти - з класиками і старшокласницями. Розгляну по предметах, що, на мою нескромну думку, має бути і в яких обсягах.