Туристичний елементаль

Олександр Сергійович Пушкін малював автопортрета. Тарас Григорович Шевченко також малював. Чим я гірший за них? Ну, не так гарно у мене вийшло, як у них, та-й віршів я не пишу і не відомий на весь світ. Але автопортрета намалював — "Злий викладач на занятті". Звісно, оригінальний SVG-файл також доступний. Приємного перегляду.

Виявилося, що роботи учасників обласного туру олімпіади з програмування (до речі, уже розділили програмування та інформаційні технології на два окремих напрямки змагань) ніхто не перевіряє вручну. Учням видали логіни та паролі і вони мали свої роботи відправляти на якийсь сайт, де відбувалася автоматична перевірка. А так як у мене часу було вдосталь — тур тривав 4 години, впродовж яких я, здебільшого, нудьгував — то не встромити носа туди не міг. Тож про безпристрасне суддівство піде мова у цьому дописі.

Отже, у Сумському державному університеті хтось спромігся запустити в роботу суддю Дреда комплекс ejudge, прикрутивши до нього gcc, g++, fpc та tpc. Ejudge працює на Linux і як вони запхали туди Turbo Pascal Compiler мене дуже цікавить. Крім того, воно GPL і доступне для скачування всім охочим спробувати хакнути систему. Але розмова не про те.

Головна вимога до коду — уведення та виведення інформації через файли. Бо там ніхто не сидить і не запускає все вручну. Ну і обмеження на використання пам’яті та часу. Учасник відправляє свій код і ejudge компілює його та намагається запустити, підсунувши на вхід тестовий файл. Потім шукає результат і порівнює його з шаблоном. Сходиться — win. Не сходиться — ніхто не буде копатися у твоєму гівнокоді, виявляючи, що у тебе не так, просто маєш нуль за завдання. Досить строго. Досить наближено до реальності — у великих проектах твій код повинен чітко відповідати специфікаціям і нікого не хвилює. Справді, впоралися мало хто. Більше двох завдань із чотирьох повністю ніхто не розв’язав. Учні скаржилися, що багато часу займає підгонка програми під ту систему. Я сам кодити туди не пробував — ліньки, хоча і мав під боком резервні незадіяні логіни.

Так ось, поліз я на офіційний сайт цього ejudge, почав читати і прикидати, чи не зможу я поставити його собі. Wiki з інструкціями наявне, крім того, є одне застереження, що сисема потенційно вразлива, так як запускає на виконання код користувачів. Для того, щоб лімітувати його можливості прочитанням вхідного і записом вихідного файлів, треба поставити їхній патч на ядро. Що мене і непокоїло — ставити на ядра невідомо звідки патчі якось не хочеться. Почав цікавитися про наявність інших штатних рішень для цього, prapor вказав на cgroups. Виявилося, що це розробка Google і входить в ядро Linux, починаючи із версії 2.6.24. А у RHEL 6 та його похідних йде з коробки. Ну і згадав, що Google проводить свою олімпіаду з програмування, дозволяючи учасникам писати та відправляти код на багатьох мовах, автоматично перевіряючи роботи. Отже, вони мали таку-ж ситуацію. Ось таке от безпристрасне суддівство.

Шукав я картинку до свого наступного допису, хотів мультяшне зображення вчителя коло дошки. Одне мені дуже сподобалося, але автори такі жадібні, що просять за простеньку картинку, в залежності від розмірів, від $1 за аватарку шириною 150 пікселів до $15 за векторний оригінал. Щоб картинку не поцупили, на неї накладено потворний "водяний" знак. Можна в GIMP'і його спробувати почистити, але я викладаю студентам комп'ютерну графіку і хіба не зможу сам намалювати якусь срану простеньку картинку у векторі?

Отже, Inkscape в зуби, трішки возюкання мишкою і ось на світ з'являється образ викладача за роботою. Ну, я на 100% не змальовував, трішки видозмінив на свій смак. Отже, моя робота:

І, іще - я великодушно не засрав зображення "водяними" знаками. Мало того, абсолютно безкоштовно, для некомерційного використання, SVG файл з картинкою. Тільки на мій блог вказуйте, якщо десь будете виставляти.

Ой, забув у векторі растровий оригінал, з якого я змальовував - він там поруч.

Як і обіцяв, знайшов на горищі та відсканував деяку свою стару творчість. По перше, під Windows не знайшов зручного менеджера фотографій — одні сильно примітивні, інші не приймали PNG, ще інші були досить незручними. Під Linux є digiKam з showFoto — якось він мені припав до душі для обробки зображень перед публікацією. Але, тим не менше, SANE коректно відмовилося працювати (працювало колись із цим-же сканером), тому сканер довелося підключати до десктопа з Windows. Далі промучився із скануванням — тоненькі аркуші зошитів сканувалися погано, та-й Mustek BearPaw 2400 CU Plus вже дуже древній і поганий. Але сканера не купуватиму, бо потреба виникає вкрай рідко, тому стрельнув у товариша який був. За якість вже вибачайте, на папері помітно кращий вигляд.

Так от, був у мене однокласник, що дуже гарно малював і мав збочену уяву. Ми поруч сиділи і я у нього вчився малювати. Одну з його робіт я також покажу. Що ми малювали? Та все, на що дивилися. Після 9/11 були карикатури на Буша і Бін-Ладена, постійно — на вчителів та однокласників. Навіть на нас самих. Було трішки вульгарщини — як то без неї в старших класах. Звичайно, адресних малюнків, намальованих на людей із оточення, показувати сенсу немає — довго пояснювати до чого це воно, хоча деякі можна показати. Наприклад, на мого однокласника, що програмував на мові Basic і безбожно зловживав оператором GOTO.

Натрапив на смішні малюнки, потім — на ЖЖ автора, згадав, що колись малював і сам. Ну, фантазія моя не настільки звернута, але оточуючим подобалося. (Слоник, що топче болгарські ... ах-ха-ха ... помідори із банки, вигляд знизу — неодмінно шедевр!) Так ось, до моїх малюнків — розкопав я на Радикалі декілька сканів старих малюнків, згадав, як колись змальовував зошити карикатурами. Деякі покажу, інші — адресні, звісно, ні. Якщо не полінуюся розшукати пару зошитів, та посканувати — побачите ще.

...на якому вже можна сидіти. Щось я уже почав трішки хімічити із матеріалами, хоча напівпрозорі в мене не виходять. І з світлом. Форми більш-менш навчився робити. Завтра поставлю туди столика. А, іще за створення поверхонь із кривих NURBS гарно було-б узятися.

P.S. Так-так, зі світлом ще не все гаразд.

Нині в освітян, серед модних слів, вживається фраза "міжпредметний зв'язок". Нічого в ній такого немає понаднормального, особисто в мене, як у викладача інформаційних технологій, дуже часто виникає такий з англійською мовою. І тут проявляється різниця між студентами - тими, хто за спеціальністю англійську повинен знати.

Ні, я не сиплю специфічними термінами типу developement, debug, compiler чи ще чимось таким. В нас трапляються такі слова як pointer (про мишки та подібні пристрої, зокрема інтерактивну дошку), англійські назви кольорів в HTML, теги в HTML (body, head, title) та багато інших. В цілому, студенти з додатковою спеціальністю "англійська мова" знають такі слова, але нерідко трапляються кадри, що заставляють мало не битися головою об стіну із думками "Як вони читатимуть предмет?!". Також, проблеми не тільки з іноземною мовою - є проблеми із банальною ерудицією. Наприклад, всім відома із молодших класів схемка "Рух Землі навколо Сонця". Я заставив студентів відтворити її засобами MS Word, з розрахунком на те, що в майбутньому вони зможуть швидко і легко робити ілюстрації до своїх уроків без застосування спеціалізованого програмного забезпечення. Тут же дехто почав плутатися в всяких там складних і незрозумілих сонцестояннях та рівноденнях - де весняне, де осіннє, де літнє чи зимне. Добре, що там не вживаються слова "апогей" та "перигей" чи якісь там "пертурбації"

Сьогодні знову вийшов я із теплої хати на холодне подвір’я із телескопом. Вчора я не зміг побачити Юпітер, тож сьогодні зібрався надолужити це. По перше, виявив, що приціл збитий — великий Місяць знаходився легко, а щось менше вже ні. Виявив, наскільки він збитий і дуже легко потрапив на Юпітер. Сфотографувати, як Місяць, вже не вийшло, але дуже чітко і досить тривалий час на нього можна було дивитися. Я, навіть, стільчика приніс для зручності. Видно збоку два супутники. Видно текстуру планети — смугастенька така.

Спробую відірватися від ліжка о 5-й ранку, Stellarium каже, що досить високо над горизонтом буде Марс та Сіріус. О 6-й небо починає світліти, ляжу досипати. Венера, здається, недалеко від Сонця, тому з’являється над горизонтом вдень і побачена зараз бути не може.

Вцілому, може і варто було-б колись розщедритися на невеличкий телескоп з екваторіальним монтуванням і збільшенням 200-300х, щоб планети дивитися та місячну поверхню і по хатах зирити увечері. Погано що коло подвір’я з усіх боків дерева, тому доводиться ходити і обирати мімце, звідки буде видно конкретну ділянку неба.

Цей пристрій не має високопродуктивного процесора та гігабайтів оперативної пам1яті. В ньому відсутній взагалі будь який екран. Він не гламурний, ні грами не стильний і не модний. Його поверхня геть не глянцева. За цим пристроєм не мріють сучасні школярі чи студенти. В цілому, практичної користі з нього досить мало. Бо це пристрій для душі. Не для всякої. Він дозволяє розслабитися і помріяти. Ну і просто задовольнити трішки цікавості.