Туристичний елементаль

Читаю інструкцію до пристрою, з яким постачається диск із софтом. З самого початку там написані ріщноманітні попередження, типу не розбирати, не кидати акумулятор у вогонь і т. д. Ну і на останок:

Для тих, хто не розуміє — "не пхайте диска у CD-програвачі, бо оглохнете, або зламається обладнання". Здається, CD-програвач взагалі відмовиться грати диск даних. Хоча, був один випадок ще коли я ходив до першого класу — мав щастя побачити радянську настільну ЕОМ (забув яку), що завантажувалася із магнітофона. І оператор щось переплутав, увімкнувши касету на програвання. Магнітофон пронизливо заверещав, інші діти полякалися, я засміявся, за що дорослі на мене шикали. Ось так.

Сбьогодні пробував влаштувати невеличке трололо колегам-філософам питанням потрібності самої філософії. Колеги достойно відбивалися.

Фото чувака, який не переймається їх якістю.

1. Сьогодні ми завершимо нашу розповідь про Корсунь, оглянувши краєзнавчий музей та зазирнувши у картинну галерею. Почнемо з краєзнавчого, який, на перший погляд, здається схожим на музей Хмельницького у Чигирині через багато експонатів козацької епохи, таких, як ця маленька гармата.

1. Ми продовжуємо знайомство із цікавинками Корсуня і на порядку денному у нас Корсунська битва 1944 року, та сама, де товариші Ватутін та Конєв зі своїми арміями наполегливо виганяли звідси дойче туристо. Для цього ми пройдемося до садиби Демидових-Лопухіних, де зараз Корсунський історико-культурний заповідник. Поміщики собі відбудували нічого так палаци, тому тут розмістилися музеї, власне, Корсунської битви, краєзнавчий музей, картинна галерея і зовнішня експозиція, так схожа на експозицію київського музею ВВВ, тільки в мініатюрі. Як, до речі, музей битви дуже скидається на експозицію "під спідницею" в Києві. Начитаний читач (упс, пробачте) запитає — а як-же та битва, де Хмельницький гнав звідси поляків? Буде, входить до краєзнавчого музею разом із експонатами того часу. То в наступному дописі.

Як я вже писав, електричкою не їздив уже шість років, із залізничних вокзалів був лише у великих містах. Тому, для когось така банальна і щоденна, регінональна поїздка по провінції справила на мене певне враження, чим і збираюся поділитися. Для початку, привокзальні бабці, які торгують сємками, вирощують свій товар прямо на клумбах вокзалу — і красиво, і корисно. От тільки свора собак бігає та гребеться по всій тій красі.

1. Отже, сьогодні просто погуляємо по Корсуню та по берегах річки Рось. Для мене все почалося із залізничного вокзалу. Судячи з усього, будівля дуже стара, можливо, дореволюційна, але зазнала реконстркції. А тепер запитання — чому тут реконструювали старий вокзал, у Білій Церкві реконструювали, у Жмеринці і багато ще де. А в Фастові розвалили і збудували скляний потворний куб?

Ця відпустка вийшла в мене під знаменем Черкаського краю, бо був тут аж тричі. Вперше — в Софіївці, далі Чигирин та Суботів. Ну і, на останок, відвідав я Корсунь Шевченківський. Їхав сам, без організованої екскурсії. Електричкою — бо Укрзілізниця нарешті зробила в себе на сайті цілком юзабельний розклад і він мені якраз підійшов. На першу електричку до Миронівки, звідти до Корсуня, так само, на останні, назад. Я на них уже шість років як не катався, ностальгія по студентських роках настала. Про електрички в одному із наступних дописів. А, іще, не заблукати по місту (карт нормальних на нього немає ні в Ґуґля, ні в Нокії) мені допомагав місцевий товариш VL — на екскурсовода він не претендує, зате фотосноб відмінний. Про це також окремий допис вкупі зі зразками його фотографій.

Сьогодні мені під руку трапився один цікавий вінтажний прилад. Теплий ламповий мілівольтамперметр у дерев’яному корпусі мав просто шикарний вигляд проти сучасних китайських пластмасок. Судячи з усього, це потрапило до нас в якості репарацій (було інвентаризоване 1946 року). Фото клікабельні, якщо хочете роздивитися ближче.

1. Сьогодні ми подивимося на один занедбаний булинок. Він такий занедбаний, зарослий навколо бур’яном та нецікавий, що не варто спеціально сюди їхати, щоб подивитися. Але я був уже там, тому все-ж завернув і подивився на абандон. Отже, мова піде за садибу фон Мекк, що знаходиться у селі Копилів Макарівського району Київської області. З Києва по Житомирській трасі до нього півгодини їзди. Навколо садиби є парк, що колись був дуже гарний, а зараз заріс також.

Нещодавно дехто Роман Наумов здійснив подорож через усю Україну — 50 міст за 10 днів. Витратив багато сил, грошей і, звичайно, набрався вражень, про що пописував на ua_travels. Я теж здійснив поїздку по всій Україні, проте витратив на це всього п’ять годин і шістдесят гривень, не рахуючи посиденьки в ресторанчику. Ну, може, я стільки всього не побачив, але все-ж був і в Карпатах і у Волині і на Слобожанщині. Як я цього досягнув? Дуже просто — я чітер. Ну, вам, по секрету, розкажу. Просто набираєте на клавіатурі життя чарівну комбінацію IDDQD і буде вам щастя. Ні, щось не те. Не було комбінації. Насправді була лише паскалка — секретна локація від розробників гри "Життя", після відвідання якої вам зараховується подорож по Україні. Ну, воно десь то саме.

Розказати, де ця секретна локація? Гаразд, тільки вам, по секрету. Хоча, не таке воно вже-й секретне.