Туристичний елементаль

Отже, по дорозі додому ми відвідали іще пару цікавих місьц. Перше — Мотронинський монастир в самому серці Холодного Яру. Ми туди одним оком зазирнули, але ніякої екскурсії не брали, хоча там була така можливість. Іще висіла табличка про заборону фотографувати на території — не отримають вони своєї хвилинки слави в блогосфері.

Сучасні фотокамери з гравісенсором записують положення апарата під час зйомки у EXIF знімка. Ніби і зручно — сучасні переглядачі типу Gwenview читають цю інформацію і всі фотографії показують правильно. На що я і купився, думаючи, що фотоапарат, насправді, перевертає зображення при запису в пам’ять, а він цього не робить, а лише пише інформацію про орієнтацію.

Я вибрав потрібні фотографії, утиснув їх до потрібних розмірів і вивалив на сервер. Коли написав пост, виявив, що половина фотографій перевернута — браузеру начхати на орієнтацію. Довелося перезаливати виправлені знімки. Коротше, наступного разу цю функцію вимикатиму — нехай фотографії перевертатиму вручну, зате буду знати, що вони правильно повернуті.

Після екскурсії в Чигирині ми поїхали до села Су́ботова — там, щоправда, були не довго. Зверніть увагу на наголос на першому складі — до суботи назва населеного пункту відношення не має. Крім того, тут у річку Тясмин впадає річечка Суба. І ця назва пішла ще із язичницьких часів — словом суботка називали вогнище, що палало перед святом Перуна. Отже, сьогодні ми швиденько пробіжимося по власності Хмельницького, а, також, дізнаємося, яку роль у історії Су́ботова зіграла капуста.

Ми вже звикли, що великі популярні портали багатофункціональні — скажімо, спочатку були лише новини, а потім з’явилася пошта, аукціон, ігри, соціальна мережа і т. д. Візьмемо Googlе - колись це була пошукова система. Зараз у них цілий набір сервісів — і Гугл-перекладач, і Гугл-аналітик. Але я дуже здивувався, коли відкрив для себе раніше невідомий сервіс — Гугля-екскурсовод. Ні, не Гугл-карти і не перегляд вулиць, а екскурсовод. Немає такого, скажете? Є, але він доступний лише у Су́ботові. І до Сергія Бріна та Ларрі Пейджа відношення не має взагалі. Вітайте — Гугля Віктор Іванович.

Чому я про нього пишу — це один із екскурсоводів, який запам’ятовується надовго. Тобто, він не просто гарно володіє матеріалом і має бездоганну дикцію. Його легко слухати. Може причина в тому, що розповідь подається у неформальному вигляді, немає "бубубу 15 жовтня 1651 року в замок увійшов турецький полк під командуванням Мухаммеда Кирдик-Паші, бубубу, 25 листопада цього-ж року його отруїли зрадники, підіслані домініканцями, бубубу". Може причина у тому, що дорослій групі екскурсантів розповідь прикрашалася дорослими народними байками та легендами. Але факт в тому, що такі люди сприймаються не як доповнення до експозиції, а експозиція є доповненням до них.

Наступний примітний кадр із прокачаними скілами привертання до себе слухачів функціонує у Кам’янці-Подільському. Вітайте — Олександр:

Він навчався у педвузі на вчителя історії і, навіть, рік пропрацював у школі, але був не таким твердошкірим як я (чи, може, класне керівництво впаяли) і утік звідти. Почуття гумору не таке специфічно-брутальне, як у Гуглі, але слухати його теж легко та цікаво.

Отже, сьогодні поговоримо про музей Богдана Хмельницького в Чигирині та про Богданову гору там-же, очевидно. В цілому, все воно називається Чигиринським історико-культурним заповідником і туди входить і об’єкти в Суботові, до яких ми ще доберемося, і ще декілька музеїв по сусідніх селах.

Реконструкція резиденції Богдана Хмельницького. Оригінал рознесли вщент багаточисельні турецькі туристи, які тоді часто їздили до нас за сувенірами. Реконструкцію почали вже за часів, коли наші туристи щоліта набігають на Турцію. Щоправда, ще не закінчили — водять відвідувачів лише у двір, але не у будинки. Ми туди не ходили.

Отже, рано-вранці я закинув до рюкзака півлітру Холодного Яру фотоапарат та запас бутербродів і поїхав, нарешті, до Черкащини, а саме до місцевості іменованої Холодним Яром. Я їхав не сам, приєднався до організованої групи, але то, наразі, не суттєво. Це місця козацької слави — гетьманська столиця Чигирин та батьківщина Богдана Хмельницького — Су́ботів. Про них ми поговоримо детальніше в наступних трьох дописах, а зараз невеличкий спойлер про те, чим мене зустрів черкаський край:

Граматичними помилками:

Це кафе в Корсуні, там досить лояльні ціни, можна підобідати гарячими стравами, що ми і зробили по дорозі назад.

Бабло в ASCII:

  _____________________________________________________________________
 |.============[_F_E_D_E_R_A_L___R_E_S_E_R_V_E___N_O_T_E_]============.|
 ||%&%&%&%_    _        _ _ _   _ _  _ _ _     _       _    _ %&%&%&%&||
 ||%&%&%&/||_||_ | ||\||||_| \ (_ ||\||_(_  /\|_ |\|V||_|)|/ |\ \%&%&%||
 ||&%.--.}|| ||_ \_/| ||||_|_/ ,_)|||||_,_) \/|  ||| ||_|\|\_||{.--.%&||
 ||%/__ _\                ,-----,-'____'-,-----,               /__ _\ ||
 ||||_ / \|              [    .-;"`___ `";-.    ]             ||_ / \|||
 |||  \| || """""""""" 1  `).'.'.'`_ _'.  '.'.(` A 76355942 J |  \| ||||
 |||,_/\_/|                //  / .'    '\    \\               |,_/\_/|||
 ||%\    /   d8888b       //  | /   _  _ |    \\      .-"""-.  \    /%||
 ||&%&--'   8P |) Y8     ||   //;   a \a \     ||    //A`Y A\\  '--'%&||
 ||%&%&|    8b |) d8     ||   \\ '.   _> .|    ||    ||.-'-.||   |&%&%||
 ||%&%&|     Y8888P      ||    `|  `-'_ ` |    ||    \\_/~\_//   |&%&%||
 ||%%%%|                 ||     ;'.  ' ` /     ||     '-...-'    |%&%&||
 ||%&%&|  A 76355942 J  /;\  _.-'. `-..'`>-._  /;\               |%&%&||
 ||&%.--.              (,  ':     \; >-'`    ;` ,)              .--.%&||
 ||%( 50 ) 1  """""""  _( \  ;...---""---...; / )_```"""""""1  ( 50 )%||
 ||&%'--'============\`----------,----------------`/============'--'%&||
 ||%&JGS&%&%&%&%&&%&%&) F I F T Y   D O L L A R S (%&%&%&%&%&%&&%&%&%&||
 '"""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""""`

Взято звідси, там є банкноти усіх номіналів.

Сьогодні покотився до нашої засцяної інородцями столиці у справах. Туди-сюди бігав, слухав у метро оголошення диктора. Україномовні повідомлення продублювали англійською, при чому назви станцій вимовляли так, ніби іноземець читає нашу транслітерацію — Юніве́сітет, Вокза́лна і т. д. Ну, я розумію, що у них вимова така, ніби мікрофон засунули по самі гланди, але проти нашого диктора із чітким приємним голосом воно всеїдно програє.

Коли я владнав свої справи, то пішов покататися на псевдо-ретро поїзді, про який вже писали всі, кому не ліньки. Тобто, із ретро там лише паровоз. Ну, а у вагонах намагалися вести екскурсію — але надто вона сира і недоопрацьована, про що нам потім чесно зізналися, сказавши, що проект поки пілотний. До речі, планується, що скоро цей поїзд ходитиме двічі на день.

У вагонах душно — в паровоза не знайшлося 3000В для живлення електросистем вагонів, а власних генераторів не вистачало на кондиціонери. Швидкість мала — 20-30 км/год, тому відкриті вікна теж не дуже рятували. Добре, що я перед відправленням купив дволітрову пляшку води.

На станції коло паровоза всі фотографувалися, ну і нате вам відео самого паровоза. УВАГА! Гучний свисток, викрутіть гучність на максимум і розлякайте всіх навколо!

Переглядав старі фотографії. Ні, не зроблені Моторолою в 2007-му — іще старіші — коли я, ще в старших класах, відпочивав на гуцульщині. Село Люча Івано-Франківської області, ДЛОК "Смерічка". Тоді це був радянського зразка дитячий табір відпочинку — старі дерев’яні будиночки, хоча досить красиві. Тож мені стало цікаво, чи живе воно понині, чи не розгребли на кафешки чи на дрова.

Виявив, що є таке — пару згадок трапилося. Власне, я згадав назву населеного пункту і поліз за ним у Ґуґл Марс. Село маленьке, оточене двома дещо більшими — Яблунів та Березів. Пам’ятаю, що протікала маленька річечка поруч, яка після злив розливалася і ставала схожою на потік какао з молоком. Хоча, нас не топила. За річечкою був ліс і якийсь закинутий санаторний корпус. А ще була класна дерев’яна кругла столова із круглою верандою по периметру. Колись під час обіду там відбулася сирна баталія. Але то не по темі.

Село знайшов, там річка, пройшовся вздовж неї — нічого схожого. Хтось поставив мітку на карті — але вона була геть не вірною — нічого схожого на табір, який я пам’ятаю. Думав плюнути, але побачив, що від центральної вулиці відходить іще одна, а десь поруч — маленька притока. Пішов тудою — не думав, що воно буде так далеко — але знайшов.

Ще там був адміністратор — Оріон Іванович — ганяв курців, хоча сам палив. І заступник, колоритний гуцул Василь Васильович, який водив нас по околицях на екскурсії.