Туристичний елементаль

• Він часто заважає фотографувати.
• З ним неможливо домовитися.
• Його важко перехитрити.
• Йому начхати на закони.
• Йому неможливо пригрозити чи поскаржитися на нього.

Хто це?

Люди їдуть в Холодний Яр, або іще кудись в глибинку, щоб знайти і пофотографувати проліски, проте в мене немає потреби цього робити — я знайшов їх коло свого дому. Дочекавшись, коли присвітить Сонце, в гарному настрої, я вийшов із фотокамерою, штативом та відбивачем на вулицю і, не поспішаючи, в ручному режимі познімав квіточки. Фотографія збільшується

Ну, не килим, як в Холодному Яру, проте тут їх також ніхто шманати на букети не буде, розростуться надалі. Не перемикайтеся.

Дописи по темі:

• Фотосет підсніжників у лісі.
• Що таке Холодний Яр?
• Квіточки зняті на Nokia три роки тому.
• Іще квіточки зняті на Nokia.

Преамбула

Уявіть собі, що ви — огр, чи троль, або інша міфічна істота великих розмірів та брутальної вроди. Раніше люди вас боялися, а ви розважалися по вечорах, гуляючи по тракту і лякаючи всіх, хто зустрінеться. Особливо апетитних дамочок могли і з'їсти. Але сучасні люди вас не бояться — замість кричати і розбігатися, вони дістають фотокамери та телефони й намагаються зробити з вами селфі. З якихось пір вони взагалі почали називати вас Шреком, після чого ви намагаєтеся не показуватися їм на очі.

То-ж, замість тинятися по закутках, ви тепер проводите вечір у своїй норі, дістаєте із торби планшета і товстим та брудним пальцем намагаєтеся набрати на екранній клавіатурі слово porn, проте потрапляти в потрібні літери у вас виходить погано. Роздратований, ви йдете до магазину здавати планшета і отримати назад свої гроші, проте язикатий продавець-консультант у яскравій жилетці переконує вас, що у них є саме те, що вам потрібно! Ви обіцяєте з'їсти продавця, якщо це виявиться не так і несете додому іншу коробку, дещо більшу, з якої дістаєте планшет. Як? Ви-ж щойно занесли планшета, а вам знову його впарили!

Прикидаючи, з якого місця краще починати поїдати худого студента-продавця, ви розумієте, що перед вами не зовсім планшет — розміри явно великуваті, це скоріш за все монітор. Але навіщо вам монітор, якщо його ні до чого підключити? Ви пакуєте пристрій назад в коробку, роздумуючи, на яких дровах будете живцем смажити продавця, проте помічаєте, що це не зовсім монітор — на задній панелі щось забагато роз'ємів і якесь потовщення.

Своїм товстим пальцем ви натискаєте кнопку увімкнення і на екрані з'являється логотип, а, згодом, плитки на зеленому фоні. О, то це моноблочний комп'ютер! Проте як-же він увімкнуся, якщо блок живлення лишився лежати в коробці? Може це все-ж планшет? З цими думками ви витрушуєте із коробки блок живлення, інструкцію та бездротові мишку і клавіатуру.

Отже, сьогодні ми оглядаємо Acer Aspire Z3-600 – моноблок із функціями планшета та монітора. Лінійка для масштабу, логарифмічна — яка є в господарстві.

Фото 1. Загальний вигляд пристрою. Зверху веб-камера та датчики освітлення, знизу панель динаміків і кнопка Start.

Good news, ніконіанці - я знайшов для вас додатковий простір! Усідайтеся зручніше і слухайте, де і як. Скріншоти збільшуються.

Отже, я періодично користуюся штатною безкоштовною програмою від Nikon ViewNX 2 - нею зручніше показувати щойно відзняті фотографії домашнім, також можна швидко, в автоматичному режимі, всі їх конвертувати. Зліва у верхньому кутку висить пропозиція залогінитися у якийсь фірмовий сервіс Nikon, на що я не звертав уваги весь цей час, а сьогодні взяв та-й натиснув. Мене закинуло на сайт хмарного сховища Nikon Image Space, я там зареєструвався і безкоштовно отримав аж два гігабайти дискового простору. Тьху, подумав я, лише дарма часу згаяв, але знизу сторінки видніється кнопочка Upgrade. Я її натиснув з цікавості, подивитися, які в них там тарифи - а тарифів у них немає, є пропозиція безкоштовно власникам фотокамер Nikon отримати 20ГБ і деякі плюшки в придачу.

Жодні закони та міліція в нашій країні не зупинить бажання бабусь поправити своє плачевне фінансове становище шляхом збирання та продажу первоцвітів. Лише повна відмова жінок приймати ті букетики на восьме березня. Але це я сильно розмріявся — навіть працівниця інтернет-кафе, де я друкував та ламінував свіжу фотографію підсніжників, чи то підлистників, так як снігу немає, не зрозуміла, як це я їх не нашманав у подарунок жінкам.

1. Отже, якщо ви не варвар, а цивілізована людина, то поступайте ось так (всі фото збільшуються):

Читайте та дивіться далі, що з того вийшло.

1. Зараз я нікуди не катаюся і, найближчим часом, не передбачається, тому багато фотографій не чекайте. В тім, з'їздив по справах у Чернігівщину, а там, як відомо, популярні дерев'яні хати.

Село Салтикова Дівиця Куликівського району знаходиться не далеко від Чернігова — п'ять зупинок електричкою до районного центру, а там дванадцять кілометрів — попуткою, пішки при гарній погоді, або, якщо пощастить, то автобусом, що сюди ходить вкрай рідко.

Власне, село, як село — навіть асфальтоване, проте на дорогах скрізь лежать свідчення того, що гужовий транспорт тут в ходу. Але примітне воно є відбудованим Свято-Миколаївським храмом, яким тут гордяться.

Знайшов корисну програму - digiCamControl - дозволяє рулювати фотоапаратами (може відразу декількома) через USB чи WiFi. Працює під Windows, чудова ціна, як для громадян економ-країни - безкоштовно. Власне, про її використання буде пізніше.

Іще - допоможіть мені знайти старий анекдот про сільського чоловіка, який приїхав до міста купувати ноутбука і зі словами "Я телевізор заберу, а кнопки мені не треба", розламав його навпіл.

Підходить до кінця другий рік, коли я фотографую дзеркалкою і, підсумовуючи, хочу сказати, що мої фотографії мені не подобаються. Ну і трішки статистики, для порядку.

В 2013 році я натиснув на кнопку спуску близько 7000 раз, із них потрапило до блогу 755 світлин. Це не значить, що одну публікував, а вісім викидав — чимало знімків залишилося для приватного використання.

Хоч я і критично ставлюся до своїх фотографій, не можу не відмітити деякий прогрес — в 2014 році я клацнув лише близько 5000 раз, хоча мав більше поїздок. Із них було опубліковано лише 478 знімків — рівень зростання фотоентропії знизився (фотки з телефона не рахував, їх мало). Зокрема, я почав робити менше дублів, також я не їздив надовго в Карпати (тоді я привіз десь 1700 кадрів на двох флешках), не давав фотокамеру в руки двоюрідній сестрі.

Також, в 2014 році я почав знімати в ручному режимі — тепер, в приступах перфекціонізму, ялозю гістограму.

Я думаю, що в 2015 році буде іще менше фотографій — треба замість кількості робити якість. Не перемикайтеся.

Всі знають, що гумор буває сортирний. Наприклад, мультики про Бівіса та Батхеда, або деякі дописи в Записках злого викладача. Проте мало кому відомо, що сортирним буває не тільки гумор, а-й наприклад музей. Мої домашні думали, що це такий сортирний гумор, коли я розповів про музей із унітазами — вони не розуміли, навіщо туди йти, тому я сходив туди сам.

Отже, сьогодні в моєму блозі сортирний гумор про сортирний музей. Якщо ви не із інституту благородних дівиць і розумієте, що принцеси теж какають, смикайте за мотузочку. Під катом розмова про туалети та нечистоти.