Туристичний елементаль

Я довго думав, як впорядкувати велику кількість привезених із Закарпаття фотографій і як поділити весь матеріал на теми. Але всі варіанти мене не задовольняли, аж доки я не додумався до однієї геніальної думки — показати всі знімки по порядку — спочатку перший, а потім другий день поїздки в декількох дописах на 70 фотографій всього. Бонус — вони всі клацаються до повного розміру. Отже, найближчим часом, в моєму геніальному блозі ви побачите таке:

1. Іграшковий поїзд їде через поле.

2. Біле напівсухе вино наливається у келих.

3. Я фотографую ранковий Ужгород.

Сьогодні в моєму блозі:

1. Танк їде через місток.

2. Піхота йде за танком.

3. Ми йдемо за піхотою й потрапляємо в Камінне село, про що сьогодні і розповідь.

Влітку я дуже хотів потрапити в Міжрічинський регіональний ландшафтний парк, проте на заваді стали держіспити, які ніяк не перенести. Але нічого — туди можна потрапити восени, більше того, без потреби годувати комарів. Отже, сьогодні в моєму блозі:

1. Сильні люди пхають автобуса.

2. Я публікую справжнє гівнофото.

3. Андрій Сагайдак вирішує квартирне питання.

Ну іще 17 фотографій під катом.

У Кам'янці-Подільському, в Хотині, в Ужгороді та інших багатьох місцях збереглися чудові давні замки, куди можна приймати туристів, проводити всякі ярмарки та фестивалі із стрільбами, реконструкціями, верховою їздою та масовими бійками в обладунках. Але в Київській області щось такого і немає — зруйнували та розібрали то за часів СРСР, то іще раніше, як замок у Білій Церкві, від якого лишилася лише Замкова гора. Але приймати туристів, реконструкторів та інших охочих випити не вдома, а десь на свіжому повітрі, кудись треба — тому коло Обухова вирішили побудувати таке місце з нуля. І назвали це історико-культурним розважальним парком "Обухівська Київська Русь."

1. Власне, суть всього парку в одній фотографії. Якщо комусь цього мало, прошу під кат.

Мені так ліньки фотографії обробляти та викладати, якби ви знали. В майбутньому ви побачите (може) Міжрічинський парк та реконструкцію давньоруського генделика під назвою парк "Обухівська Київська Русь".

Ось вам обіцяна панорама, знята над трасою для каякінгу національного значення. Пузирева гора, десь між Свердловкою і Радичевом, Коропський район, Чернігівська область. Повнорозмірний файл понад 9МБ.

Панорами слід знімати не тільки на ручних налаштуваннях експозиції, а-й на ручному фокусі.

P.S. Ні, це не значить, що панорами тут не буде — я зробив кілька спроб. Склею і викладу.

На тижні все не було часу написати про Мезинський національний природний парк, але нарешті віднайшов таку можливість і публікую фотографії. Іще треба не полінуватися і надіслати деякі знімки в повному розмірі іншим учасникам поїздки, але то окрема справа. Отже, Мезинський НПП, як і Деснянсько-старогутський знаходиться на Десні, тільки трішки нижче по течії і, в принципі, не далеко, якщо по прямій. Я думаю, що від Очкіно до Радичева можна сплавитися на байдарці чи на човні. От тільки Радичів знаходиться зі сторони Чернігівської області і до нього добиратися куди простіше і швидше — та-й дорога дещо краща, тому, можливо, дещо привабливіший для туристів, ніж Очкіно. З іншого боку, в Деснянсько-старогутському парку є база відпочинку і можливість прийняти більше народу. Отже, про все по порядку. Спочатку, коротко про сьогоднішній допис.

1. Пором через Десну названий на честь царя Володимира маленького і приводиться в рух мускульною силою та течією річки.

2. Хлопці пливуть по Десні в довгій байдарці-лімузині, а я заздрю їм з берега через телевик.

3. Ми заруфали церкву — хоча, після останніх подій в Москві, називати це руфом якось не виходить.

Далі ще 30 фотографій.

Мене цікавить одне — скільки разів цього року я ще потраплю в Полісся? Іще треба було-б якось збити до купи бюджети своїх поїздок і приблизно прикинути, скільки грошей я врятував від знецінення шляхом конвертування у спогади та фотографії. А іще, для тих, хто начитавшись моїх попередніх дописів, прийшов до висновку, що туризм і алкоголізм — якщо не синоніми, то близькі за значенням слова, я покажу інші варіанти. Отже, найближчим часом у моєму блозі:

Доісторична Конічта Вурст в діорамі готується полювати на мамонта.

Таємнича діжка стоїть під стіною старого будинку.

Троє товаришів сплавляються на байдарці по Десні.

Не перемикайтеся, далі буде.

На це літо я планував поїздки до Черкас, до Полтави і до Дніпропетровська, більше того я планував гучно відзначити річницю покусання мене туристами шляхом розпивання спиртних напоїв з ними-ж у Закарпатті. Але в силу зайнятості мене, нічого з цього не сталося і не знаю, чи станеться взагалі. Їздити самому мені не цікаво, назбирати хоч мінімальну компанію поки не вдалося. Тому довелося задовольнятися маленькими одноденними виїздами кудись недалеко.

1. Один пан обіцяв покатати недалеко і заявляв про принципово інший рівень комфорту, ніж у Спринтері, то-ж я повівся на його обіцянки. І в зазначений час на стоянку коло палацу Україна під'їхав спеціальний фургон з Романом Маленковим всередині.