Туристичний елементаль

Точніше, Lenin breaking news. Порівняйте міські краєвиди Білої Церкви до і після:

Якось просторіше стало, правда? Перше фото я зняв коли завалили київського Леніна — так і думав, що цього теж колись завалять. Сам момент я пропустив, а коли йшов, то на площі був натовп народу і гупали кувалдою на сувеніри.

Ну і мотивація цього дійства:

А, так, тепер пишуть, що Вадим Тітушко бере участь у недопущенні до Києва автобусів з ... тепер навіть не знаю, як їх називати. Власне, під Білою Церквою спинили три автобуси з ними і дали тирки.

Сонячні зимові дні, коли є сніг, цікаві тим, що можна пошукати цікаві ракурси та тіні. Щоправда, у вздовж і поперек перефотографованій Олександрії це дуже важко.

Сьогодні річниця. Чого річниця? Рік тому я, таким-же морозним та засніженим вечором, перестав фотографувати на Nokia. Наразі лічильник затвору показує понад 7800 спрацювань (виробник гарантує 100000), а тека з RAW’ами важить понад 120 ГБ. Власне, я поки нічого не видаляв, років на 3-4 вистачить наявного місця, а там прикуплю собі жортского диска на багато терабайт і далі буду знімати. Так от, сьогодні я покажу вам фотографії, що мені подобаються. Я не скажу, що вони супер, тим більше, що вважаю себе аматором і із своєї камери іще не виріс. Але вони мені просто подобаються. Більшість з них я публікував, деякі — ні. Фотографії можна клацати до повного розміру. Прошу дивитися.

Що-ж цікавого я побачив у Поліссі окрім снігу та замерзлих боліт? Фотографії можна клацати для перегляду повного розміру, оскільки для зміни їх розміру треба міняти дизайн блогу, а це я зроблю пізніше.

1. Альтернативне житло для українців у випадку невдачі революції. Коли партизани ховалися в таких, то результативність німецьких бомбардувань була вкрай низькою, бо треба, щоб бомба потрапила точно на настил.

Експрес-опитування.

Мої фотографії в блозі: а) маленькі за розміром, роби більші; б) великі за розміром, не влазять на екран/довго завантажуються; в) роби збільшення по кліку, щоб ми могли оцінити якість кітової оптики та точність фокусування.

P.S. В останньому репортажі знімав із діафрагмою f/7 і менше щоб було легше фокусуватися, так як не завжди був час обрати точки чи виставити потрібний режим фокусування. І, так, казку сьогодні продовжу писати.

Уявіть собі ситуацію — ви замовили тур на вихідні у хорошого організатора, заплатили гроші і розраховуєте гарно відпочити за два дні. І ось він вас везе кудись у глухий ліс, а дорогу назад замітає сніг.

Якщо гора не йде до Магомеда, то Магомед піде до гори. Якщо зима не йде до злого викладача, то злий викладач поїхав до зими. Більше того, привіз її у наплічнику додому — по поверненню застав снігопад вдома. Отже, мандрівний сезон 2014 розпочато лісовою казкою.

Фотографій багато, кадри чудові, буду розгрібати і публікувати, не перемикайтеся.

Я випивати не любитель і недавній допис про трамвай-кафе, в якому можна набульбенитися, був дуже гучно названий, враховуючи гомеопатичні дози вжитого тоді алкоголю. Більше того, я не люблю забагато шуму, тому нікуди тепер не поїхав — ні на майдан, ні на винайняту для святкування хату. Взагалі, я великий майстер проспати чи пропустити щось урочисте, гучне та веселе. А що робить тверезий блогер у новорічну ніч? Намагається щось сфотографувати. Салюти, наприклад. Зазначу, що до цього я не готувався, нікуди не вилазив, просто вискочив із фотоапаратом на вулицю. Тому на картинках можна роздивитися гілки чи дроти.

Рік тому, 1 січня я почав сезон вилазкою в зимову Олександрію. Тоді іще фотографував на телефон і дуже мріяв про нормальну фотокамеру. Та зима була сніжною, було що знімати, не те, що зараз. То-ж зараз невеликі підсумки року, що минає.

Колись я їхав автобусом із Києва в сторону Житомира. Приміський автобус наповнений людьми, які їдуть з роботи. Коло заднього колеса, де сидіння повернуті один до одного, сидить групка роботяг — такі спрацьовані дядьки і майже такі-ж спрацьовані хлопці. Пролетаріат є пролетаріат і в одного із них знаходиться пляшка горілки, от тільки стаканчиків не знаходиться. Але нічого — є горішок, який розклюють і в дві половинки наливають алкоголь. Не стільки тої випивки, як лулзів і смороду на весь автобус. Хоча, їм нічого ніхто не казав.

1. Я спробував і собі побульбенити в транспорті. Але я не пролетарій, тому в мене вийшло дещо інакше. Ну, по перше, для розпивання спиртного було обрано трамвай.