Туристичний елементаль

Сьогодні я вам розкажу про Транскарпатську залізницю, збудовану іще за часів Австро-угорської імперії для сполучення Галичини з рештою областей імперії. В Україні залишилася ділянка до Ділового, там де "центр Європи" і "ворота в Європу" — закритий кольоровими воротами міст до Румунії. Але аж туди колія не використовується, а от до Рахова можна доїхати стареньким дизель-поїздом, розглядаючи через брудне вікно гарні краєвиди Карпат. Наскільки я зрозумів із розкладів, місцевий (з Івано-Франківська) пасажирський поїзд їздить чотири рази на добу — два вранці і два після обіду, туди і назад. Тобто, скоріш за все, там їх два. Іще є Львів-Рахів, нічний. Окрім того, вночі було чути товарняки, що проходили повз Микуличин, але не часто.

1. Отже, дуже-дуже вранці ми прокинулися — я, взагалі, цієї ночі чомусь спав погано — ні, товарняки не заважають, їх чути ледь-ледь від нас. Тому в 4:20 я піднявся, устиг не поспішаючи прибратися, посьорбати чаю з бутербродом, сходити за котедж і сфотографувати гарний карпатський світанок — коли-б я іще так вставав. Іще я встиг пообурюватися, чому всі інші так довго збираються і чи не спізнимося ми на потяг. Але встигли.

Отже, вчора я залишив вас злазити із Говерли та милуватися краєвидами. Маршрут, яким ми почали це робити, веде по Чорногірському хребту на ряд цікавих вершин, але щоб їх обійти треба перестати бути матрацником, розжитися на великий наплічник, наповнений самими необхідними туристу речами та пляшками з пивом — без них тут, очевидно, ніяк. Але ми цього не зробили, у мене за спиною були лише дощовик, пляшка води, бутерброд і фотоапарат, тому наш шлях проляже дещо ближче. Власне, ми повернемося сьогодні в Заросляк, де нас чекає бусик і Віктор Цой в магнітолі переживає, аби всі стежили за собою і були обережні.

1. З Говерлою, як я вже казав, сусідствує Брескул, а далі — Пожежевська і, наскільки я розумію. та метеостанція, на яку я вказував вчора, власне, на ній і знаходиться. Між горами знаходиться гарний перешийок, з якого також відкриваються чудові краєвиди.

Сьогодні, як я і обіцяв, поліземо на Говерлу. Якась така різниця між сусідніми дописами — маленька Маковиця на відшибі Карпат і найвища вершина України. В решті, не всі із групи хотіли на неї йти — мовляв, немає більше гір у Карпатах окрім Говерли і все таке. Одні на ній уже бували, але далеко не всі. Ярко вирішив ситуацію, зістикувавши вилазку на Говерлу із тим, про що я напишу завтра. Власне, в цій ситуації плюси та мінуси поїздок з великою групою — з одного боку у всіх різні уподобання та ходові якості, тому важко обирати маршрут, з іншого боку є досвідчена людина, яка повела туди, куди я сам-би не поліз. Отже, вранці, добре поснідавши, ми завантажилися у бусик і поїхали в далину.

Найлегші шляхи на Говерлу починаються в урочищі Заросляк, де знаходиться одноіменна спортивна база. Тобто, наші задниці вивезли на висоту понад 1200 м. і нам залишилося піднятися нижніми кінцівками лише на 800. В тім, це вдвічі більше, ніж ми вилазили на Свинянку. Ярко казав, що маршрут простий і на Говерлу підіймаються пацанчики в трєніках та шльопках і з пляшкою в руках. Я пізніше зробив припущення, що то переодягнені спортсмени із Заросляка.

1. Отже, ми вилазимо із бусика на стоянці, нам вслід із автомагнітоли лунає голос Віктора Цоя — Следи за собой, будь осторожен! Добре, будемо. Тут-же торгівля сувенірами і, саме головне, дощовиками — турботливі торговці запитували, чи ми маємо їх при собі. Але не менш турботливий Ярко (гм, піар виходить) перед виїздом до Карпат завбачливо розіслав поштою усім список потрібних предметів, тому продавці на нас не заробили. В тім, не ми одні тут, гадаю, виторг за день буде, не стояли-б вони тут. До речі, за час відпочинку в Карпатах нам жодного разу на дощ не пощастило.

1. Сьогодні я покажу вам камінці, камінчики, каменюки, маленьку змію та трішки краєвидів. Назвемо це все гора Маковиця — вона маленька, немає і кілометра над рівнем моря. А ще із неї видно, як закінчуються Карпати. Ну і ще тут є стежки Довбуша — еколого-пізнавальний маршрут, на який ми, навіщось, взяли екскурсовода.

В попередні дні я викладав маленькі дописи про гойдалки, про Прутець, про карпатські "джипи", сьогодні-ж приготуйтеся узріти щось значно серйозніше. Автор витерпів екстремальну поїздку в кузові ЗіЛ-131, відчув себе мішком з піском, щоб ви, відкинувшись на спинку крісла©, в цьому дописі побачили неймовірні красоти Ліснівського хребта та його околиць, познайомилися із побутом полонинного господарства, порвали шаблони, дізнавшись цікавий факт про папєрєдніка і побачили як приганяють та доять отару овець.

1. Ліснівський хребет з його полонинами відкриває туристам неймовірні красоти навколишніх Карпат.

Продовжуємо наш відпочинок у Карпатах і сьогодні ви дізнаєтеся, куди можна прогулятися не надовго в околицях Микуличина та як постраждав мій зад.

1. Для привертання уваги — фото каменюк на річці Прутець Чемегівський, що впадає у Прут у центрі Микуличина.

Йдемо ми, якось, до Костелу, а тут таке:

Наступного дня у нас був вихід на гору Костел, яка трішки вища за Свинянку, на неї дещо важче виходити і вершина її скеляста — власне, та скеля вважається найвищою в Карпатах.

1. Якщо Свинянка фактично нависала над нами, до до Костелу довелося топати в інший бік села, кілометрів з чотири. Ось село з іншого боку і та вершина, де ми були минулого дня.

На цьому:

Легка, завуальована реклама тої садиби, де ми жили.

Отже, я писав, що по курортній лінії Надвірна — Ворохта — Буковель по трасі місцеві жителі набудували дуже багато готельчиків та приватних садиб. Про життя в одній із них піде мова — садиба зеленого туризму "У Богдана". Я так і не зрозумів концепції господаря "садиба зеленого туризму", проте, якщо ви приїхали сюди для готельного відпочинку — можете далі не читати. Тут немає "дєвачєк на рєцепшєнє" (ну, Марійка є), більярду, бару, басейну, нічного клубу, дитячого майданчика і всього того, чим наповнені великі готелі та круїзні лайнери.

Але якщо ваша мета — перш за все Карпати і вам треба десь заночувати, нормально поїсти (не сухий пайок та мівіна), випрати одяг перед наступною вилазкою кудись — можете продовжувати читати.

1. Садиба знаходиться в центрі села, неподалік від автостанції та магазинів, проте на певній відстані від траси, тому потік автомобілів не заважатиме вашому відпочинку. Складається із будинку, котеджів та дерев’яного будиночку, якого на фото немає. Кімнати на 2-4 місця, можна заселитися і з дівчиною, і з сім’єю чи просто з товаришами.