Як зробити ялинкову іграшку? Дуже просто.

1. Розігрій.2. Подуй.
КолажКолаж
3. Розмалюй.4. PROFIT!!! Іграшка!
КолажКолаж

Тих, кому мало такого лаконічного пояснення, прошу під кат. Буде жменька фотографій та відео процесу.

Майже за графіком, десь як моя зарплатня, прийшла зима. Минулого року вона також прийшла майже за графіком тільки трішки раніше — буквально в перших числах грудня посипало. Ну і то добре. І, так, сьогодні без політики.

Паи'ятник Леніну в Білій Церкві

На тижні доля занесла мене до Київського міського будинку вчителя. Там відбувалася урочиста церемонія, присвячена ХХ річниці Інституту педагогічної освіти та освіти дорослих НАПН України. Логічно виникає запитання, а навіщо там я і мої колеги, які до інституту відношення не мають? Отже, перед урочистостями я обходив всю глядацьку залу із смартфоном у пошуках халявного вайфаю, але такого там не виявилося, тому в залі я довго не затримався. Коли на сцену вийшла адміністрація інституту — літні дядьки, які почали один одного поздоровляти, нагороджувати нагрудними знаками і по-брєжнєвськи цілуватися, я звідти злиняв шукати що пожерти і що подивитися.

1. Прямо в будинку вчителя знаходиться невеличкий педагогічний музей — одна зала, небагато експонатів, відсутність головного — відра з березовою кашею. Але йти далеко не треба, вхід вільний, тому я зазирнув. Колись я тут уже був, коли іще навчався в університеті, але то було давно. Отже, розукомплектований фонограф Едісона — дехто з моїх читачів порадував мене цікавими варіантами відповіді на запитання про те, що це таке. Дякую. Власне, тут бракує трубки, в яку можна було говорити, а ваші звукові коливання записувалися на барабан, що обертався. Потім цей запис, за тим-же принципом їх відтворити.

Фонограф Едісона

Минулого року я писав про виставку історичного рухомого складу на вокзалі Київ-Пасажирський — тоді ми подивилися вагони-салони, паровози та інші малі вагончики, ну і машину системи Балашенко. Але з тих пір туди прикотили поповнення і я, утікши з нудного урочистого заходу, завітав на виставку знову. Отже, сьогодні вашій увазі представлені більш сучасні локомотиви — уже післяпаровозної ери та самий класний засіб пересування по рейках. Власне, я не залізничний фанат, проте потяги з дитинства люблю — колись мав іграшкову залізницю, малював багато поїздів та уявляв себе машиністом.

1. При вході нас зустрічає двосекційний магістральний тепловоз ТЭ3. Ні, при вході нас зустрічає охоронець, який нудьгує в будці і править там за касира. Він сказав, що в середину є доступ і я радісно дістав фотоапарата і пішов дивитися.

ТЭ3

Знайомив студенток із фотографією. Розповідав про режими фотокамери та чутливість, показував, що з них виходить. Для мотивації демонстрував фотографії Олега Стельмаха із нічним Києвом, Мандрівника із Дніпром і нічними Черкасами та Романа Наумова із Білою Церквою із дахів. В Рому, чи то у його фотографії, вони, здається, закохалися - довелося повідомити, що він давно сімейний чоловік. Свої фотографії деякі показував. В будь-якому разі, їм сподобалося.

Ану, шановні товариші, як ви думаєте, що це таке? Прилад цілком побутовий.

edison

Тому, хто відгадає першим, жжетонів не дам, як нині модно у топових жжстів, бо їх (жжетонів) у мене немає. Натомість на днях будуть іще фотографії звідти, де цей прилад стоїть. І не тільки звідти.

В розповіді про новий смартфон щось ніхто не звернув уваги, що я приписав сильно багато мегапікселів як для такого класу апарата. Нехай, зараз Nokia ставить і по 20, і по 40 (тільки як?), а от іще я написав, що в ньому APS-C матриця, що принципово неможливо для телефона — її там просто нікуди запхати.

А трішки раніше я писав за програму DSLRDashboard, що дозволяє рулювати цифровими камерами із пристрою на Android. Отже, читайте розповідь, що з цього вийшло, тільки без скріншотів — для цього треба ставити або AndroidSDK на свій комп'ютер, або рутувати телефон — ні того, ні іншого я робити наміру не маю.

Власне, знімків екрану достатньо на сторінці в автора, там-же і відео.

Коли я дістав із коробки OTG-кабель до телефону і підключив через нього фотоапарат, програма відразу його побачила і дозволила керувати. Радості моїй не було меж, оскільки подібні дії можливі або в платному софті від Nikon (ціною в недорогу дзеркалку), або від Adobe — теж недешево. А тут — задарма. Звісно, часто такою можливістю користуватися не буду, але:

  • Телефон відіграє роль пульта дистанційного керування — тепер можна знімати вночі зі штативу.
  • Екран на телефоні дещо більший і кращий — фотографія потрапляє прямо туди, працює LiveView за бажанням. В цілому, програма дозволяє дивитися уже відзняті кадри з камери, забирати їх на телефон — це дозволить публікувати смачні фотографії десь на виїзді. Якщо у вас великий планшет — то іще краще.
  • Програма дозволяє регулювати всі параметри окрім тих, що вмикаються апаратним диском режимів — його з телефону, звісно, не покрутити. І, так, бачить RAW — тільки, чомусь, я не спробував досі його конвертувати.
  • На екрані показує всякі гістограми для тих, кому цікаво.
  • Ну і всяких інших повно плюшок.

Серйозно нею я іще не фотографував — власне, зі штатива я не знімав багато, в тім, хочу вибратися кудись і спробувати. Тому поки даю картинку, зняту звичайним способом.

fountain roshen

Найкраща пора року — останній тиждень перед відпусткою. На той час уже вся робота зроблена, я наводжу порядок в кабінеті, запихаю усі папірці у шафи але, здебільшого, нічого серйозного не роблю. Ну і рахую дні, що залишилися. І цього року у нас тоді був невеликий виїзд колективом за місто.

Ставок

Ось вам іще фото із літнього запасу:

Бруківка за селом

Вибач, Фальк — я нахабно стирив твою ідею — буду викладати по одній-дві фотографії із сховищ. Отже, сьогодні — осінній Микуличин. Літнього ви мали можливість надивитися у літніх звітах. Фотографія явно не найкраща, бо із вікна автобуса увечері, але різнобарвний ліс однозначно гарний.

Осінній Микуличин

Сторінки