Коли я взимку гуляв по лісі, якраз пішов легенький сніжок і на переднє скло потрапило декілька сніжинок, що там-же і розтанули, залишивши плями. В принципі, кажуть, що потрапляння невеликої кількості бруду чи подряпина не впливає на знімок, навіть були експерименти на цю тему. І я не відношуся до числа категоричних фоточепурунів, проте інколи можу діставати м'яку ганчірочку для того, щоб протерти скло. Так ось, гуляючи по засніженому лісі ми зайшли у великий шалаш, де я зробив знімок:

Брудне скло

У кадр справа потрапив яскраво освітлений вхід, за яким сніг. І ми бачимо світлі плями навколо входу, що є наслідком розсіювання світла брудом на склі. В тім, я завжди ходжу із захисним фільтром, скрутивши якого я отримав наступне фото:

Чисте скло

Контур входу тепер чіткий і без розводів. Захисний фільтр легко протирається мікрофіброю і, за потреби, легко купується новий. Хоча, тою-ж мікрофіброю найлегше протирається екран телефону з Макака Горілла глас — чому вони не роблять захисні фільтри?

Цей допис, на жаль, не вийшов таким, як я хочу — із хорошим сюжетом та інтригою. Більше того, тут не буде навіть лулзів — тут вони не доречні. Ну, зовсім без лулзів не буде, адже вони є основним фізіологічним процесом мого організму, проте вони будуть не такими помітними. Отже, маєте стандартний фотозвіт, горе мені.

Увага! Цей допис містить радіоактивні матеріали, що можуть становити небезпеку для вашого здоров'я. Ви зобов'язуєтеся дотримуватися правил техніки безпеки при знаходженні у радіоактивних дописах — нічого не торкатися, не відходити від затвердженого маршруту, не вживати їжі та напоїв, не палити. Читати цей допис можна тільки в закритому одязі та взутті — ніяких шортів, футболок, маєчок. Іще ви маєте поставити свій підпис тут ________ за те, що ви ознайомлені з правилами поведінки в цьому дописі і тут ________ за те, що ви не маєте медичних протипоказань для прочитання небезпечних матеріалів. Ну і на виході з цього допису ви повинні будете пройти дозиметричний контроль. Ласкаво просимо!

1. Отже, сьогодні мова піде про Чорнобильську зону відчуження, куди мене занесло, чи то завезло вчора. Так як це закрита зона, то потрапити туди так просто не можна, а, тим більше, просто потинятися там. Потрібно завчасно подавати списки, винаймати офіційного супроводжувача — на КПП "Дитятки" будуть перевіряти вас і ваші папери. Фото пунктів пропуску не робив.

Знак радіація

Це — Вільгельм Конрад Рентген. Зустрічатися з ним цілим за один раз — смертельно небезпечно. Можна за декілька років і потроху. Детальніше про це буде завтра, чи післязавтра — як не полінуюся. Фото поцуплено з Вікіпедії

Roentgen

На північ від Монголії дуже переживають, що братній слов'янський народ потерпає від бендерівців. Проте самих бендерівців ніхто не бачив — роблять припущення, що вони переховуються у молдовському місті Бендери, інші малюють карикатури із персонажами Футурами. Я теж не бачив ніколи бендерівців — проте точно знаю, що вони існують. Ось минулорічне графіті, залишене на пам'ять на стіні школи бендерівськими випускниками.

Бендерівське графіті

Я тут подумав, що після всяких поїздок можна нічого не писати — так, просто викласти пару фотографій, голодні до фотозвітів читачі клацають зубами і пишуть обурені коментарі "де решта?!". Бо якщо трудитися, викладати шедеври, то всі мовчки читають і нічого не коментують.

Жартую, насправді, але хочу іще раз звернути вашу увагу на мій допис-концепцію майже двомісячної давності про те, що я вважаю вартим публікувати в блог — на стенделоні і те саме в ЖЖ. Отже, доповню дещо зараз.

Ну, по перше, мені не подобається слово "фотозвіт" — у ньому корінь "звіт", а це вже прерогатива бюрократів — писати звіти. Я не люблю бюрократію, а мій блог — особистий і неформальний, тому звітуватися тут нікому і ні про що не буду. Я можу щось розповісти, а розповідь — то не звіт. У розповіді є сюжет — однозначно. Розповідь складається з трьох частин — вступної, де читач знайомиться із станом справ на початок дійства, основної, де саме дійство розгортається і заключної, де показується щасливий, чи не дуже, фінал. Сюжет може бути або справжнім, як в дописі про трамвай-кафе, так і вигаданим, з лулзами, наприклад про колиску радянської космонавтики. Але він має бути. Якщо я не можу скласти сюжет, то я писати нічого не буду — просто набір фотографій із коментарями самому мені не цікавий, на крайній випадок можу організувати альбом на PicasaWeb, якщо в когось є бажання таки подивитися фотографії.

Ярослав Козак збирає фотозвіти з Трахтемирова і пропонує мене штурхнути за те, що я нічого не написав. Але сам він, нещодавно, зробив непоправне — познайомив мене із Сергієм Світлицьким. Якщо до цього я клацав затвором наліво і направо, то тепер думаю — а для чого треба цей кадр? А що він говорить глядачеві? Мені тепер не подобається більша частина моїх власних знімків. Скоро продам фотіка..

Bukryn ruins

Дніпро з правого берега особливо красивий — високі кручі відкривають перед тобою широкі краєвиди на вигини та острови могутньої річки. Сильний вітер та віддаленість протилежного берега взагалі створює морську атмосферу.

Коло Дніпра є багато чудових місць для відпочинку. Взагалі, хороший відпочинок у моєму розумінні не може бути з великою та галасливою компанією. І місце треба шукати безлюдне. Поки що дуже мало народу на Трахтемирові, враховуючи, що власник цього маєтку нещодавно кудись поспішно втік, як і багато інших можновладців.

Маєток Бакая

Не звик я бачити на річці такі великі хвилі. Точніше, це не так річка, як водосховище. Постійний сильний вітер робить це місце ідеальним для катання під вітрилом, хоча яхти мені в об'єктив не потрапили — можливо, іще рано.

Дніпро

І, так, я ніяк не міг вибратися до лісу щоб сфотографувати первоцвіти — тут я запримітив трішки і зняв.

Первоцвіти

Фотозвіт? Його не буде, це все.

Сьогодні ми закінчимо знайомитися із Житомиром. Взагалі, хочу сказати, що Ярослав нас надурив. Він обіцяв "Пиво і космос", натомість, по факту, ми отримали "Космос і пиво". В тім, фінал закономірний — так закінчуються всі офіційні заходи — неофіційною частиною.

Увага! Я мало петраю в пиві — як в процесі варіння, так і у споживанні, тому в допису можуть бути технічні неточності. Більш грамотну версію мого допису можна почитати у Ольги Фреймут чоловічої статі.

1. Спочатку розглянемо, як же вариться пиво. Це дуже просто — ще простіше, ніж видувати ялинкові іграшки. Все тому, що основну роботу за вас роблять пивні дріжджі. Вони поїдають солод і пукають у сусло, результат називають живим пивом.

Живе пиво

Житомир — не цікаве місто, трішки більше за Білу Церкву і досить схоже за архітектурою. Старовинну частину рознесли в друзки артилерією радянські війська щоб закрити дорогу до відступу німцям. Так, трішки меморіалів, церков, підвісний міст через Тетерів та дамба. На відміну від Білої Церкви є іще трамвай, що їздить.

1. У них, навіть, Леніна немає. Цікаво, а десь лишилися Леніни в наших краях?

Постамент Леніна

Давайте розпочнемо наше знайомство з Житомиром із колиски радянської космонавтики. Родом звідси видатний конструктор Сергій Павлович Корольов, про що свідчить стела на трасі при в'їзді в Житомирську область. До речі, траса пережила вже дві зими і досі рівна, приємно їхати.

1. Власне, колиска радянської космонавтики має такий вигляд:

Колиска

Сторінки