Туристичний елементаль

Сьогодні у бібліотеці Сухомлинського бачив ось таку книжечку:

Назва приблизно перекладається як "Філософія Сенеки у викладі та з коментарями Юста Ліпсія", видання друге, 1615 року — 400 років томику скоро. Обсяг приблизно 500 сторінок (їх не пронумеровано), товщина на всі тисячу — папір то там товстіший, ще-й обкладинка з телячої шкіри. Текст латинською мовою.

Доки я напишу новий допис із фотографіями, ви спробуєте відгадати, що це таке і де воно знаходиться. Гуглом картинку не шукати — занадто просто.

А чи задоволені ви власними-ж фотографіями?

Зокрема, чи задоволені ви власною технікою та навичками зйомки?

Моя техніка мене майже цілком задовольняє — бракує лише другого командного колеса, щоб зручніше було керувати апаратом однією рукою. А от навички — ні, часто я, розглядаючи знімок вже вдома, розумію, що провтикав — в основному із композицією чи з фокусом. З експозицією навчився вгадувати завдяки гістограмі, та-й RAW прощає невеликі огріхи. Точки фокусування буває ніколи визначити, якщо в кадрі багато об'єктів на різній відстані від мене, ще можу забути за глибину різкості. Звісно, коли є більше часу, то все виходить гаразд.

І, так, автомат мене не влаштовує, режими S та A тепер теж. В P треба якось спробувати.

Сьогодні ми трішки оглянемо пару ДОТів Київського укріпрайону, що були призначені для захисту Києва від ворогів із заходу. Власне, багато часу у мене на них не було, а щоб зробити толкові фотографії, там треба застрягнути на годинку-другу в кожному з них із штативом. А ще було-б непогано купити налобного ліхтаря — і в господарстві знадобиться, коли в довгі зимові вечори пропадає світло.

1. ДОТ№ 100, або 179 за іншою нумерацією, знаходиться неподалік від Віти поштової. Його хтось підприємливий закрив решітками, проте хтось (не ми) сильний відкрив, тому ми зазирнули і всередину.

1. На фото — монастир Іоана Крондштадського коло села Мала Солтанівка, Васильківського району. Як видно, він будується, при чому, будується з нуля, уже дев'ять років.

З видом на Карпати. Клікається, майже 8 МБ.

Кому цікаво — четвертий поверх готелю Дружба.

Остання тема по Закарпаттю, що в мене залишилася — садиба Іванчо, або термальні води Косино, що по суті є купально-відпочинковим комплексом з можливістю поніжитися в теплій водичці навіть у холодну пору року.

1. Але не поспішайте уводити слово Косино до вашого навігатора — бо населений пункт з такою назвою є коло Чинадійово і там ви не знайдете термальних вод. Хоча, Google шукає саме термальні води в першу чергу. А населений пункт називається Косонь.

Як я і обіцяв, сьогодні бонус.

1. Поки народ дегустував у вагонах па́ленку та висів на підніжках, я шукав нестандартних ракурсів, за якими заліз до тепловоза. Отже, сьогодні ми заглянемо всередину старенького ТУ2.

Сьогодні ми продовжуємо прогулянку по Закарпаттю — зокрема, зараз я покажу вам всякі баянні види Ужгорода. Небаянні фотографії я приберіг для бонус-дописів, що будуть завтра опубліковані кишеньковими ботами, поки я буду лазити по чергових цікавих місцях.

1. Взагалі, Ужгород мені сподобався, я-б тут пожив — саме місто дещо менше навіть за Білу Церкву, знаходиться на рівнині, проте до Карпат рукою подати. От тільки є побоювання за свою печінку — все-ж Закарпаття це регіон великої кількості недорогих хороших вин.

Що ви подумаєте, коли побачите групу дядьків, які бульбенять у найближчому генделику? Алканавти, пропивають всі гроші, гроблять здоров'я. А що ви подумаєте, коли зустрінете на вулиці групу дядьків із великими рюкзаками та в туристичному одязі? Спорт-туризм-здоров'я, молодці. Але це поки ви не знаєте, що в них у рюкзаках. Просто другі дядьки відрізняються від перших тим, що бульбенити в найближчому генделику їм не цікаво — вони їдуть кудись подалі. На кордоні з Румунією, в букових пралісах Карпат, в київському трамваї, у лісі з вовками, чи десь в очеретяних заростях — вони дістають свої фляги і вживають. Коротше, за останній рік сухими в мене видалися лише три поїздки — на фабрику ялинкових іграшок, в Чорнобильську зону і одноденна поїздка по Чернігівщині із Романом Маленковим — ну, бо він за кермом.

Накидавши посилань на свої цікаві дописи для тих, хто не читав їх раніше, продовжу свою розповідь про поїздку Закарпаттям пропагандою розпивання алкоголю. В селі Шаланки ми прийшли до винного підвалу Ференца Ракоці №2, який в угорців вважається національним героєм, так як намагався визволити Угорщину з-під гніту Відня. Сепаратист, коротше — але винний погребок у нього затишний.

26. Тут є старі пляшки з вином.