Шукав я картинку до свого наступного допису, хотів мультяшне зображення вчителя коло дошки. Одне мені дуже сподобалося, але автори такі жадібні, що просять за простеньку картинку, в залежності від розмірів, від $1 за аватарку шириною 150 пікселів до $15 за векторний оригінал. Щоб картинку не поцупили, на неї накладено потворний "водяний" знак. Можна в GIMP'і його спробувати почистити, але я викладаю студентам комп'ютерну графіку і хіба не зможу сам намалювати якусь срану простеньку картинку у векторі?

Отже, Inkscape в зуби, трішки возюкання мишкою і ось на світ з'являється образ викладача за роботою. Ну, я на 100% не змальовував, трішки видозмінив на свій смак. Отже, моя робота:

Teacher clipart

І, іще - я великодушно не засрав зображення "водяними" знаками. Мало того, абсолютно безкоштовно, для некомерційного використання, SVG файл з картинкою. Тільки на мій блог вказуйте, якщо десь будете виставляти.

Ой, забув у векторі растровий оригінал, з якого я змальовував - він там поруч.

Як і обіцяв, знайшов на горищі та відсканував деяку свою стару творчість. По перше, під Windows не знайшов зручного менеджера фотографій — одні сильно примітивні, інші не приймали PNG, ще інші були досить незручними. Під Linux є digiKam з showFoto — якось він мені припав до душі для обробки зображень перед публікацією. Але, тим не менше, SANE коректно відмовилося працювати (працювало колись із цим-же сканером), тому сканер довелося підключати до десктопа з Windows. Далі промучився із скануванням — тоненькі аркуші зошитів сканувалися погано, та-й Mustek BearPaw 2400 CU Plus вже дуже древній і поганий. Але сканера не купуватиму, бо потреба виникає вкрай рідко, тому стрельнув у товариша який був. За якість вже вибачайте, на папері помітно кращий вигляд.

Так от, був у мене однокласник, що дуже гарно малював і мав збочену уяву. Ми поруч сиділи і я у нього вчився малювати. Одну з його робіт я також покажу. Що ми малювали? Та все, на що дивилися. Після 9/11 були карикатури на Буша і Бін-Ладена, постійно — на вчителів та однокласників. Навіть на нас самих. Було трішки вульгарщини — як то без неї в старших класах. Звичайно, адресних малюнків, намальованих на людей із оточення, показувати сенсу немає — довго пояснювати до чого це воно, хоча деякі можна показати. Наприклад, на мого однокласника, що програмував на мові Basic і безбожно зловживав оператором GOTO.

Викрали GoTo

Натрапив на смішні малюнки, потім — на ЖЖ автора, згадав, що колись малював і сам. Ну, фантазія моя не настільки звернута, але оточуючим подобалося. (Слоник, що топче болгарські ... ах-ха-ха ... помідори із банки, вигляд знизу — неодмінно шедевр!) Так ось, до моїх малюнків — розкопав я на Радикалі декілька сканів старих малюнків, згадав, як колись змальовував зошити карикатурами. Деякі покажу, інші — адресні, звісно, ні. Якщо не полінуюся розшукати пару зошитів, та посканувати — побачите ще.

... водночас червоний і зелений, доки ви не почнете переходити дорогу.
Світлофор Шрьодінґера

Jupiter

Сьогодні знову вийшов я із теплої хати на холодне подвір’я із телескопом. Вчора я не зміг побачити Юпітер, тож сьогодні зібрався надолужити це. По перше, виявив, що приціл збитий — великий Місяць знаходився легко, а щось менше вже ні. Виявив, наскільки він збитий і дуже легко потрапив на Юпітер. Сфотографувати, як Місяць, вже не вийшло, але дуже чітко і досить тривалий час на нього можна було дивитися. Я, навіть, стільчика приніс для зручності. Видно збоку два супутники. Видно текстуру планети — смугастенька така.

Спробую відірватися від ліжка о 5-й ранку, Stellarium каже, що досить високо над горизонтом буде Марс та Сіріус. О 6-й небо починає світліти, ляжу досипати. Венера, здається, недалеко від Сонця, тому з’являється над горизонтом вдень і побачена зараз бути не може.

Вцілому, може і варто було-б колись розщедритися на невеличкий телескоп з екваторіальним монтуванням і збільшенням 200-300х, щоб планети дивитися та місячну поверхню і по хатах зирити увечері. Погано що коло подвір’я з усіх боків дерева, тому доводиться ходити і обирати мімце, звідки буде видно конкретну ділянку неба.

Цей пристрій не має високопродуктивного процесора та гігабайтів оперативної пам1яті. В ньому відсутній взагалі будь який екран. Він не гламурний, ні грами не стильний і не модний. Його поверхня геть не глянцева. За цим пристроєм не мріють сучасні школярі чи студенти. В цілому, практичної користі з нього досить мало. Бо це пристрій для душі. Не для всякої. Він дозволяє розслабитися і помріяти. Ну і просто задовольнити трішки цікавості.

Отже, покористувавши трішки свій Qumo Libro II HD, наведу свої не перші враження про пристрій. За цей час я встиг потрясти навколо читалки бубна і, навіть, перепрошити її. В плані апаратного забезпечення воно дуже, навіть, гарне, але програмна складова, на жаль, не завжди радує. Хоча, важко вгадати пристрій без подібних негараздів з першого разу. Не хочу вас лякати — якщо з Libro II не хотіти нічого, окрім читання книжок та інших текстів, то свою вартість читалка відпрацьовує. Тим більше, відкриваючи досить багато форматів без конвертації.

В тексті трішки червоноокого Лінукса. Якщо пропустити ті абзаци, то далі читати можна. А, іще — графоманія під катом.

My Qumo Libro II HD with my blog

Сторінки