По школах, де власне опалення, починає з'являтися цікавий пристрій для контролю кількості спожитого газу - "Устройство переноса информации". Умовно - флешка, що підключається до COM-порта. Через спеціальний перехідник її під'єднують до електронного лічильника газу, чи що воно там таке, що називається "коректор" - враховує не тільки кубометри, а-й температуру і має вбудований годинник. Так ось, цей коректор щось там пише на неї, потім можна підключити до комп'ютера і прочитати за допомогою спеціальної програми результати. На нових комп'ютерах, де COM-порта немає, можна використати спеціальний перехідник COM-USB, який продається тою-ж фірмою.

УПИ 1

Раніше цим займалися співробітники газконтори, але тепер видали такі носії директорам шкіл, щоб ті самі витягували звіт, роздруковували та відвозили здавати. До комплекту, що на фотографії, мав додаватися компакт-диск із програмним забезпеченням, проте в даному разі його не виявилося. Зате воно є на офіційному сайті виробника. Проте мені не вдалося заставити ту програму зчитати хоч якісь результати з УПИ - одна версія лаялася на відсутність зв'язку через RS-232, друга вимагала якогось ключа, а третя - модема. Прочитання інструкцій впевнило мене, що пристрій під'єднано правильно і системою бачиться. Консультування із знайомим, який використовує щось схоже, нічого не дало.

Також хочу висловити відра ненависті до програмістів цього чуда. Хоча, скоріш за все, просто співчуття до тих, хто ним користується - мене то не торкається, в принципі. По перше, програма вимагає, щоб у налаштуваннях системи в якості роздільника цілої та дробової частин числа стояла крапка. Тобто, якщо я захочу на тому-ж комп'ютері працювати з електронними таблицями, то матиму некоректні роздруківки результатів. Далі - програма використовує сторонній рушій баз даних. Про це інформує скромне повідомлення "Для роботи потрібна програма "BDE". Скільки ваших знайомих директорів шкіл знають, що таке "BDE"? Ну, нехай, це не страшно - на офіційному сайті розробника воно є - Borland Database Engine, качай і став. Невже не можна включити в комплект інсталятора?

Дизайн програми розробляли школярі, які розібралися з тим, як у кнопках на формі зробити текст синеньким, курсивом, різними шрифтами та інші красивості. Що таке системні шрифти та системні кольори їм не відомо. Хоча це, напевне, найменше зло. А найбільше - убогість документації, так як навіть я, маючи певний досвід ознайомлення із невідомим софтом, не зміг заставити працювати ту поробку.

Ну і так, для довідки - цей УПИ призначений, в загальному, для телеметрії - зняття оператором показників із котельних установок і передавання їх у диспетчерську (для цього у програмах передбачено використання модемів). Є УПИ-1, розрахований на роботу із однією установкою, а є варіант, що може зберігати інформацію із 16-ти пристроїв одночасно.

Після публікації нової теми оформлення виникло багато косяків, які я не помітив на локальній копії сайту, зокрема із лівою панеллю, куди я виношу заголовок, дату, гугльплюс та теги. Суть в тому, що окрім мого CSS на сторінку впливають системні стилі Drupal'у. Іще система генерує величезну кількість класів та ID для блоків та інших елементів сторінки. Логіку цих назв я іще до кінця не зрозумів, тому часто отримував непередбачені результати — вилазило вбік меню чи текст. Не виключено, що ще щось вилізе на днях.

Поки погана погода і погуляти із фотоапаратом не виходить, я вирішив щось почитати. Здужавши штатну інструкцію до фотокамери, аркуші якої просякнуті хлороформом (три сторінки і засинаєш), я вирішив сходити до книжкової крамниці і прикупити іще чтива. Добре, що я цього не зробив! Добре, що скачав піратські копії для ознайомлення і дійшов висновку, що купувати нічого не буду - поки що, принаймні. Мені не шкода заплатити грошей, але все, що я знаходив, виявилося відвертою макулатурою. Цистерни води виливаються із текстів, перемежовані фотографіями. Історії із життя автора, його особисті вподобання, можливо, навіть, піар. Багато чого можна просто почитати в інструкції до фотокамери, а так як я її прочитав, то це ускладнює читання. Ну і, врешті, я уже знайомий із певними основами. На початку книги відразу гортаю цілу купу сторінок вступів від автора, від перекладача та різноманітних присвят та подяк.

То-ж може хтось підкаже дійсно вартісну книгу по фотографії та обробці (сильно фотошопити не збираюся, але витягати із RAW можна з користю). Бо, інакше, доведеться братися за написання такої самому. І, до речі, еталоном конкретної книги я вважаю "Паскаль в иллюстрациях" Дональда Алкока (Donald Alkok, Illustrated Pascal). Кожна сторінка якої містить теоретичне пояснення + приклади + завдання і нічого зайвого.

Поважати традиції — це добре. Якщо їх розумно поважати. Наприклад, традиція ставити на новий рік вдома ялинку. Не настільки-й давня традиція, як, скажімо, їсти кутю на Різдво, а, тим більше, не зав’язана на релігію, так як з’явилася у нас за радянських часів. Але саме її наш народ поважає найбільше. Вдома обов’язково треба поставити на Новий рік ялинку, хоч ти трісни. Чи шмат сосни, якщо вже не склалося. І якщо купити не вийшло чи пожаліли грошей, то треба десь зчухрати. Лише заради того, щоб через тиждень викинути.

І повага до цієї традиції настільки сильна, що дозволяє спаплюжити ялинки в парках чи інших публічних місцях — надпиляти верхівку чи відтяпати декілька гілок. Неоднократно можна бачити молоді ялинки, підфарбовані спеціальною фарбою, щоб не сπздили. Сьогодні побачив закріплену на стовбурах великих ялин дерев’яну фігню, що перешкоджає видертися вище.

бар’єр на стовбурах ялин

Натрапив на одну картинку - деревовидна структура, хоча, більше схожа на схему нереально велетенського вантажного залізничного двору. Але, насправді, то графік появи та розвитку дистрибутивів Linux - їх зародження, форків та занепаду деяких із них. Генеалогія, коротше. Основних гілки три - Debian, Slackware та Red Hat. Є менші гілочки та окремі лінії, але назви там я ніколи не чув. Більшість назв я ніколи не чув, а бачив вживу так взагалі малу частку.

А тепер запитання до знавців - а навіщо так багато дистрибутивів? Виходить така собі феодальна роздробленість серед розробників, які могли-б разом створити щось краще. Я не волію мати один-єдиний Linux, але не плодити-ж стільки форків, які нічого кращого всеодно не дають. Тим більше, що сучасні дистрибутиви дозволяють робити альтернативні інсталятори, які будуть робити автоматичне встановлення під конкретні потреби, але із використанням штатного репозиторію. Не вистачає його - так створіть альтернативний репозиторій, який підключатиметься паралельно зі штатним, проте не міститиме всієї системи, а лише потрібне програмне забезпечення.

Коротше, думка така - якби люди не страждали маячнею і не робили дистрибутиви "з блекджеком та шльондрами", аби не такий, як у всіх, а займалися підтримкою та покращенням існуючих, то якість вільного софту була-б значно кращою.

Не так давно noddeat писав про лаконічність німецької мови у вигляді довгих складених слів без пробілів. Я тоді пожартував, що у німців колись був податок на натискання клавіші пробіл. А зараз працюю із різними текстовими документами, що прийшли до мене від інших людей і розумію, що потрібно увести податок за марне натискання клавіші Enter при роботі з текстовими документами. Може ви уже здогадалися про те, що люди не знають, що таке розрив сторінки і тиснуть Enter для переходу. Коли я починаю форматувати такий документ, додавати до нього текст, то з'являються на сторінках досить великі порожні місця, які доводиться прибирати.

З одного боку мобільний зв’язок із його постійним покриттям — ніби як і благо. Можна завжди комусь щось сказати невідкладне. Але сучасні абоненти говорять не тільки невідкладне — а те, що неабияк відкладне. Особливо останніми роками, коли зв’язок став більш-менш дешевим, а методи операторів спонукати тратити на нього більше грошей — досконалішими. Ну, нехай-би, базікало дзвонить до базікали. Але коли я приходжу після трьох-чотирьох пар додому і хочу ментального спокою, а до мене телефонують просто так, хочеться назавжди викинути мобілку. І забанити не можна, бо свої і, буває, дзвонять у важливих справах. До слова, на днях знайшов цікаву безкоштовну програмуліну під Symbian — мрію соціопата, дозволяє блокувати дзвінки та СМС для обраних номерів. За бажанням, відсікає приховані номери. Вміє, по ідеї, реагувати на псевдоніми — я, першочергово, вкинув туди KYIVSTAR з його спамом. Чекаю, доки в логах щось з’явиться. Є безкоштовна та платна версії.

Повернемося до наших базікал. В той час, як деякі мої знайомі кидаються із тарифу на тариф, по різних операторах, пробують акції, аби зекономити копійки на базікання, у мене перший і єдиний телефонний номер і тарифи я міняю лише тоді, коли старий перестає діяти. Я телефоную на всі оператори і, навіть, на стаціонарні номери, щоб сказати потрібні три слова. І хочу знайти самого невигідного оператора, в плані дзвінків на нього — щоб зі мною базікати було накладно. Або якийсь номер платний придумати. Гривня за хвилину, скажімо — щоб дзвонили лише по ділу.

Сучасні фотокамери з гравісенсором записують положення апарата під час зйомки у EXIF знімка. Ніби і зручно — сучасні переглядачі типу Gwenview читають цю інформацію і всі фотографії показують правильно. На що я і купився, думаючи, що фотоапарат, насправді, перевертає зображення при запису в пам’ять, а він цього не робить, а лише пише інформацію про орієнтацію.

Я вибрав потрібні фотографії, утиснув їх до потрібних розмірів і вивалив на сервер. Коли написав пост, виявив, що половина фотографій перевернута — браузеру начхати на орієнтацію. Довелося перезаливати виправлені знімки. Коротше, наступного разу цю функцію вимикатиму — нехай фотографії перевертатиму вручну, зате буду знати, що вони правильно повернуті.

Ось швидкісний міжрегіональний потяг виробництва Крюківського вагонобудівного заводу:

Нафіга нам Хюндай та Шкоди, питається?

Сторінки