30.08.2018 - 12:20
Сплав річкою Случ на другий день дуже відрізнявся від вчорашнього Корчика — широке русло без завалів, проте із камінцями, порогами, мальовничими берегами та руїнами замку. По суті, я отримав два різних сплави в одному. Маршрут другого дня складав також десь двадцять кілометрів.
Наперед прошу вибачення за якість знімків — фотографував телефоном у герметичному захисному чохлі. Стартували ми досить пізно, довго збиралися, тому коли мій екіпаж сів у байдарку, то певний час ліниво веслували посеред русла, чекаючи інших. Тут виявили, що на Случі багато каміння і в травні воно все було підводним.
Окрім каміння на річці також є пороги, дуже часто за мостами. Тому проходити її слід або на жорстких каяках, або на надувасах — каркасники легко рвуться і перед нами сплавлялися одні хлопці на Таймені, які латалися кілька разів. Ми ж весело проходили пороги.
Вони тут невисокі і поодинокі, тому проблем із проходженням не було — ніхто не кільнувся, попри те, що я чекав напоготові із увімкненою камерою.
Мальовничі береги ставали дедалі красивішими, з'явилися зелені пагорби — в травні вони насиченого кольору.
На схилах берегів пасеться худоба і видніються паркани — це створює асоціацію із альпійськими схилами, тому місцина отримала назву надслучанської Швейцарії.
В цьому місці створено регіональний ландшафтний парк Надслучанський, проте наш сплав до нього відношення не мав — ми просто пройшли повз територію.
Сонце періодично закривали невеликі хмарки, що створювало дивовижну контрастну картинку.
Іноді траплялися кам'яні кручі над берегами — до слова, щось схоже є над Білою Церквою по Росі. Можу показати.
Нарешті ми дісталися до села Губків і розвалин Губківського замку. Він був побудований щоб контролювати річку і не пропускати ворожих каякерів. Але так як в той час каякінг не був розвинений, то й замок занепав.
Коло руїн висить інформаційна табличка із казочками про домішування яєць в будівельний матеріал для міцності та про міфічний підземний перехід до сусіднього села. Вона повідала нам, що замок двічі руйнували — вперше татари, вдруге — шведи. Закінчили деструктивну діяльність вже комуністи.
Місце досить відоме, тому тут ми побачили інших туристів, щоправда сухопутних.
Від руїн замку відкриваються чудові краєвиди на Случ та на пороги, які ми скоро проходитимемо.
Губків знаходиться практично на кінці маршруту — до фінішу веслувати хвилин двадцять.
Так як часу в нас вистачало, то коло замку ми не поспішали і потинялися навколо, потім спустилися вниз до байдарок.
Вид на руїни замку із каяка. В цьому місці не треба шукати красивих ракурсів — вони тут знаходять тебе самі.
Останній поріг був найбільшим і ми, навіть, черпнули трохи води в байдарку. І так як я важчий, то вона вся стекла до мене.
Незадовго до фінішу відкрилася велична кам'яна стіна на березі. Десь в цьому місці ми спробували розігнатися на швидкість і трек показав максимальну швидкість 10 кілометрів за годину.
Ну і сама сумна частина будь якого сплаву — витягання байдарок на беріг та складання речей.
Ну і на цьому ще не все, скоро постараюся зробити трохи відео зі сплаву — корчі та пороги. Не перемикайтеся.