Туристичний елементаль

Нещодавно мене запитали, чи можуть бути корисними мої огляди, якщо я маю пристрої на руках впродовж тижня-двох і не можу виявити його прихованих недоліків. Я ось подумав — а чим дійсно може бути корисною моя праця?

І справді, я не тестую пристрій на надійність — та й провести подібний тест навряд чи можливо. Якщо у мене пристрій пропрацює довго і без проблем, то не означає, що так само буде у вас і навпаки. Це залежить від модифікації та навіть від партії — чи встав із правильної ноги бригадир на FoxConn в день випуску, звідки взяли складові для конкретного пристрою.

Все ж я надаю інформації значно більше, ніж можна почитати в описі інтернет-магазину. Я розкажу, наскільки пристрій реально є швидкий — проведу тести або визначу в процесі використання. Наскільки є зручним — чи гарно працює клавіатура чи тачпад, які є функціональні кнопки. Опишу враження від корпусу — наскільки він добре зібраний і чи з якісних матеріалів.

Деякі інформацію, що я пишу, ви можете знайти і самі — наприклад, порівняння із іншими моделями та характеристики. Проте я вже назбирав певну кількість досвіду і мені простіше систематизувати та коментувати такі інформацію.

Натомість є речі, в яких я можу давати похибку. Наприклад, в мене поки немає можливості точно визначати якість знімків фотокамери на високих ISO та динамічний діапазон — для цього треба побудувати стенд із сталим освітленням змінної інтенсивності. Або деякі недоліки, зазначені мною, можуть бути виправлені шляхом оновлення прошивки чи драйверів, як от робота тачпада.

Поки великі матеріали готуються до публікації, поділюся з вами невеликою спонтанною творчістю, присвяченою хобі деяких моїх друзів.

Ну і трохи анонсів на останні дні грудня.

• Чорний володар вітальні (здогадайтеся, що це буде, тільки без збочень!).
• Золота сова. Я обиратиму кращі пристрої, що були в мене на огляді.
• Про використання спалахів. (Можливо, якщо вдасться витрусити семпл із Nikon)
• В блозі з'явиться новий японський виробник (варіантів небагато, можете повгадувати).

Не перемикайтеся.

Ви його ніде не купите. Ви не знайдете про нього жодної інформації. Бо його не існує в натурі — лише в моїй уяві. Справа у тім, що до кожного ноутбука, якого я оглядав, були якісь зауваження, навіть до дорогих моделей. В одного проблема з тачпадом, інший надто гріється, ще в одного корпус поганенький. Але кожен ноутбук мав і свої сильні сторони. І я подумав, що вийде, якщо їх скласти в одному комп'ютері, яким він вийде?

По перше, я намагався зробити свою фантазію схожою на правду — нічого неймовірного, нічого надто крутого. Абсолютно рядові характеристики, все це можна зустріти в ноутбуках ціною до 25000 гривень, на цю ціну будемо й орієнтуватися. Ніяких викрутасів! Перш за все це має бути ноутбук для щоденної роботи: зручний та в міру компактний.

Далі будуть характеристики та схематичне зображення концепта ноутбука.

Як ви могли помітити, в останній темі оформлення мого сайту зовсім немає логотипу — сова, що була раніше, мені вже не подобається та-й не пасує до простого стилю оформлення затишненького журнальчика. І в моїй голові постійно роїлися думки з приводу того, що сюди можна придумати. І ось, нарешті, під час гігієнічних процедур, пальцем на по мокрій стінці душової кабіни я намалював це:

Все просто — три літери P, O та U, від перших літер мого домену. Товщину лінії ще можу поміняти, але, в цілому, мені подобається. Можете покидати яйцями.

Тут в мене виникла безумна ідея комп’ютерної гри. Попереджаю відразу — травою не поділюся, пихнув всю сам. Отже, поїхали.

• Жанр гри — щось середнє між RPG та FPS. Ми граємо за ІТ-блогера, або ІТ-журналіста, який пише огляди.
• Замість коридорів космічної бази чи темних підземель — нескінченні офіси.
• В якості зброї ноутбук та фотокамера.
• В якості ворогів — всілякі новинки, що треба оглядати. Протагоніст "стріляє" їх фотіком і швиденько пише огляди. Варто продумати, як атакуватимуть вороги.
• В грі буде система характеристик та можливість їх прокачувати. Швидкострільність фотокамери, швидкість набору тексту, популярність сайту, швидкість обробки знімків на ноутбуці та інше.
• Ну і боси — самі топові і дорогі пристрої.

Доповнюйте ідею.

Отже, на годиннику вже восьма вечора, дієтики позачиняли свої холодильники на великий замок, а в полі зору з’вляється він — злий фуд-фотограф. Композиція поки що проста, не так, як у Олександра Сляднєва ресторанна їжа, проте це тільки початок.

Знімав на Canon: кому цікаво, яка модель скоро буде в блозі — EXIF'и я не затирав. Плямкайте губами, критикуйте кадр — тільки яйцями не кидайте, бо зроблю з них омлет і сфотографую. Якщо у вас є ідеї та побажання — спробую зняти, якщо зберу потрібні інгредієнти.

За кілька років я встиг нахапатися досить багато знань із фотографії, деякі, навіть, зумів перетворити на вміння. Тепер мене все не полишає бажання зібрати і систематизувати їх в письмовому вигляді прямо тут, додавши ілюстрації із власного сховища знімків. Звісно, на випуск іще однієї книги з фотографії я не замахуюся, хоча, ті, що я намагався читати, були дуже розведені водою, тому не виключаю, що моя праця може стати в нагоді тим, хто бажає увійти в цей світ.

Але через хронічні лінощі я маю шанси не зробити нічого цього. Тому вагомим вашим вкладом в цю справу може бути делікатне спонукання мене не займатися по вечорах всіляким непотребом, а потрібною справою.

Крім цього, приймаються уточнення, коригування, доповнення, зразки фотографій — звісно із зазначенням авторства.

Концепт наступний:

• Структурованість та взаємопов’язаність. Ідеалом в цій справі для мене вважається книга Дональда Алкока "Паскаль в ілюстраціях", по якій в 10-му класі я цю мову і опанував. Також це дозволить читати цей текст людям, які вже щось знають, пропускаючи відомі блоки. І цього якраз бракує в книгах відомих фотографів.
• Практичний підхід. Теорію подавати тільки в тих обсягах, що необхідна для вирішення поточної практичної задачі. Для портрета потрібне боке? Розказати про а) діафрагму б) портретні фікси. Хоча, це не остаточна ідея для структуризації тексту, окрема матчастина все ж має бути.

Орієнтовна структура наступна:

Сьогодні ми поговоримо про важку долю фотографа. З одного боку він мусить купувати дорогу техніку, витрачати гроші на мандрівки, час на обробку фотографій. З другого боку його не всюди впускають, десь забороняють чи погрожують. Але навіть без цього на його голову валяться чергові клопоти.

Фотографи вже звикли до композиції. Правила третин та золотого перетину, передній, середній та задній плани, погляд або рух всередину знімка та багато іншого. Але це, виявляється, не ще все.

1. Давайте розглянемо цей знімок. На перший погляд здається, що межа між лісом та снігом знаходиться занадто близько до середини — але на світлині присутні дві інші уявні лінії — напрям погляду та напряму руху Ярослава. І ці лінії якраз дуже чудові — я в обох напрямках залишив персонажу місце.

А вам сняться сни?

А які вони у вас? Яскраві, кольорові, приємні? А чи часто вони вам снятся?

А чи сняться вам жахіття?

1. Сьогодні я розповім вам про сновидіння. Я покажу вам те, що для однієї людини може бути приємним, а для іншої - найгіршим кошмаром. Ласкаво просимо у світ Морфея.

Те, що щось негаразд, я відчув, зайшовши на перший поверх офісного центру. Якийсь дивний болотний запах розходився по коридору на фоні ретельно вичищеної підлоги і нових склопакетів. Ліфт не працював, тому я піднімався сходами - стіни місцями були обдерті, ніби в коридорах розминалися слони - а в куточку на переносних стільчиках сиділа і обідала бригада робітників, які почали ремонт. В очі кидалися червоні стрічки, якими були обгороджені місця з осипаною штукатуркою та поламаними стінними панелями.

Я не міг збагнути, що тут відбувалося - на пожежу не схоже, ніде нічого не горіло. Так, неначе тут відбувалася квартирна бійка, проте у явно більших масштабах. І звідки-ж цей болотний запах?

З цими думками я вийшов на потрібний поверх і подзвонив у двері офісу. Двері, до речі, були новенькими, з них іще не здерли плівку. Мені відчинили і я зайшов всередину.

В офісі грандіозна бійка набула своєї кульмінації - в кутку лежала гора битих меблів та моніторів, перестінки були розламані, більшість плафонів на стелі побиті, тому в приміщенні панувала напівтемрява, лише робочі місця були освітлені настільними лампами. На рецепшині нікого не було, як і самого рецепшина та кавової машини коло нього. Проте офіс працював - менеджери щось активно друкували, а, головне, кудись телефонували та постійно приймали дзвінки. Телефони не замовкали. Я підійшов до столу, де сидів невиспаний роздратований товариш із червоними очима - а на стіні, коло нього, висіла величезна карта світу із позначенням морських шляхів. Я думав, що він нею просто закрив дірку у перестінку, проте десь в Індійському океані була пришпилена картка із зображенням контейнерного судна - дивно, для чого це йому?

Я підсунув стільця і сів, не встиг сказати і слова, як заволав телефон і товариш швидко взяв слухавку: