Туристичний елементаль

Olympus OM-D E-M1 Mark II — старша модель лінійки OM-D, продуктивна та функціональна бездзеркальна системна камера в класичному дизайні, випущена весною 2017 року і є наступником першого E-M1. Апарат націлений на професійний сегмент і має відповідне оснащення та характеристики.

Мене камера зацікавила перш за все своєю продуктивністю — виробник обіцяє максимальну швидкість серійної зйомки до 60 кадрів за секунду, чим може похвалитися небагато конкурентів. Крім того, Olympus хвалиться своєю стабілізацією, що теж було цікаво перевірити.

На відміну від моїх оглядів Nikon D500 чи Fujifilm X-Pro2, тут не буде зйомки птахів через телеоб’єктив, тому для сцену для швидкісної зйомки я організував сам, а для перевірки стабілізації відвідав дуже погано освітлене місце.

Основні технічні характеристики

• Матриця: 20МП, 17,3х13мм.
• Розмір зображення: 5184x3888
• ISO: 64 — 25600.
• Витримка: 60 — 1/8000с.
• Серійна зйомка: 60 кадрів/сек (електронний затвор, без послідовного фокусу), до 16 кадрів/сек на механічному затворі.
• Відео: 4К@30fps, FullHD@60fps.
• Дисплей: поворотний, 3", 1,037 Мп.
• Видошукач: електронний, 2,36 Мп.
• Стабілізація: зсув та поворот матриці.
• Карти пам'яті: 2 гнізда SD (SDHC, SDXC
• Інтерфейси: USB 3.0, HDMI, мікрофон, навушники, студійний спалах, пульт ДК.
• Бездротове з'єднання: WiFi
• Формати знімків: RAW (12 біт), JPEG.
• Маса: 574 г, з батареєю та картою пам'яті.

Дизайн та ергономіка

E-M1 Mark II має класичний дизайн та компонування органів керування, схоже на дзеркальні фотокамери професійного класу, хоча є трохи схожості із старшими фотокамерами від Panasonic. В розпорядженні фотографа є колесо режимів зйомки та два командних диски. Присутні творчі та сюжетні режими, але вони скромно заховані під одною позицією на диску. Натомість присутні аж три місця під налаштування користувача — як і належить бути в камерах такого класу. Ліворуч від видошукача знахидиться блок із двох кнопок для керування автофокусом та Drive, що нагадало великі дзеркалки Nikon.

На задній панелі привертає увагу безіменний селектор, що дозволяє міняти призначення командних дисків. Також фотокамера дозволяє міняти призначення деяким кнопкам. Їх тут не так багато, як у кабіні Space Shuttle Panasonic Lumix GH5, але як по мені, вистачає для зручної та швидкої роботи.

E-M1 Mark II має хват середнього розміру — моя рука на ньому поміщається впритул, у більш рукастих фотографів буде звисати мізинець. Утім, для досить компактного та легкого апарата це нормально. Із об’єктивами M.Zuiko Pro на 7-14 та 12-40 міліметрів камера відчувалася збалансовано і знімати було комфортно.

Корпус із сплаву відчувається добротно, зібраний якісно. Виробник декларує захист від вологи та пилу.

На корпусі камери є повний набір портів — USB, мікрофон, навушники, пульт ДК, HDMI, студійне світло, гніздо для батарейної ручки та роз’єм для аксесуарів.

Швидкодія

Швидкість до 60 кадрів за секунду E-M1 Mark II може досягнути лише на електронному затворі та при вимкненому автофокусі, тобто в дуже специфічних випадках. Реальна практична швидкість роботи камери — 10-18 кадрів за секунду залежно від налаштувань, чого також вистачає в переважній більшості випадків. Для того, щоб випробувати максимальну швидкодію, я позаливав свій знімальний майданчик водою.

Ідея була зняти фото, як в рекламі мінеральної води — вона впадає в склянку і розбризкується навколо. Саме цей момент я хотів і заморозити. Щоб від світлини віяло свіжістю і прохолодою. Колись я щось подібне знімав на Nikon 1 V3 (теж швидкісний апарат) — тільки не воду, а алкоголь, але тепер обіцяв менше пити не писати про бухло, так що зустрічайте здоровий спосіб життя.

Цього разу в мене є саморобний лайтбокс та два світлодіодних прожектори, а також штатив. Через його конструкцію та розташування, я закріпив камеру догори дном, а щоб зручно було знімати, скористався керуванням через WiFi.

Переважна більшість знімків із серії здатна викликати легку посмішку в чоловіків.

Але декілька знімків із кількох сотень вийшли досить цікавими. До рекламної зйомки їм поки далеко — я вже згодом додумався, що світло слід було ставити дещо інакше. І воду лити не з пляшки, а з чайника, щоб не було ривками. Може колись спробую іще. Утім, ці світлини показують швидкодію Olympus OM-D E-M1 Mark II, що дозволила зловити найбільш вдалий момент.

Кадровий буфер камери не дуже великий — вміщає десь 20 кадрів у RAW. Тобто, для репортажної зйомки варто розжитися на швидку карту пам’яті — тоді зможете накидати серії по 50-100 світлин залежно від налаштувань. Зауважу, що апарат має два гнізда для карт пам’яті різних типів і вміє працювати з ними як послідовно, так і паралельно (стандартні режими роботи з двома картками — RAW/JPEG, переповнення, дублювання).

Із практичних моментів варто сказати про автофокус. Камера має 121 гібридну точку фокусування, тому наводиться швидко і точно. Навіть за умов поганого освітлення фокусування було без проблем.

Так як E-M1 Mark II оснащено батареєю підвищеної ємності, то він здатен знімати більше за інші бездзеркалки. За стандартами CIPA камера зніме ~440 світлин, але якщо ви не користуєтеся спалахом, то значно більше. В мене вийшло трохи більше за 700, при тому, що я трохи користувався дистанційним керуванням через WiFi і не до кінця посадив акумулятор. Для бездзеркалки із електронним видошукачем це хороша цифра, якщо хочете більше — тягайте ВЧД (велику чорну дзеркалку).

Якість зображення

Незважаючи на відносно невелику матрицю, Olympus OM-D E-M1 Mark II порадував її характеристиками. По перше, динамічний діапазон при ISO100 становить близько 13 стопів, що на рівні сучасних апаратів із APS-C-матрицею. При зйомці в сонячну погоду камера непогано справлялася із контрастними сценами, дозволяючи легко витягувати фотографії в RAW-конвертері. Хоча, глибина в 12 біт може не сподобатися любителям обробки фотографій.

Також добре поводиться матриця на високих ISO. Всі знімки зроблено із однаковою витримкою в 1/100с. До ISO3200 шуми розгледіти проблематично, до 6400 вони не псують дрібних деталей і піддаються обробці. Для фейсбучика зійде і на 12800. Максимальне значення ISO25600, але то вже суто технічна чутливість.

Підведіть курсор миші на фото щоб побачити значення ISO. Фото збільшуються клацанням.

Якості ваших знімків додасть також і хороша стабілізація. Я вже оцінив її на OM-D E-M5 Mark II та на TGTracker — тільки там я знімав відео, а тут спробував фото з рук на довгих витримках. Для цього мені знадобилося темне місце — підземелля Василіанського монастиря в Умані. Також спробував вдома на штучній сцені. На 1/10 секунді практично всі знімки виходять чіткими навіть при зумі в 40 міліметрів. Більш-менш непоганий результат, хоч не ідеальний, вийшов при витримках від 1/5 до 1 секунди. Представник виробника заявляє, що фотографи добивалися непоганих результатів на 2-3 секундах, але для цього треба менше пити.

Підведіть курсор миші на фото щоб побачити значення витримки. Знімки кропнуті до 1600 пікселів без масштабування.

Трохи про оптику

Окрім уже знайомого нам із минулого року універсального зума на 12-40мм, я взяв іще ширококутне скло ED 7-14mm f/2,8 Pro. Так само, як і в першого об’єктива, в ньому є програмована клавіша — із змінної оптики я бачив таке лише на Olympus. Дуже добре лягає під пальці лівої руки, проте потребує звикання. Я нею так і не користувався, оскільки кнопок на камері і так вистачало.

Також особливістю Pro-оптики від Olympus є переключення між ручним та автоматичним фокусуванням зсуваючи кільце на об’єктиві. Для мене це виявилося не дуже зручним — дістаючи камеру із рюкзака, я кілька разів вимикав автофокус. Добре, що об`єкт зйомки був статичним і я міг повторити кадр.

Третьою особливістю ширококутного об’єктива є вбудована незйомна бленда. Вона коротка, тому габаритів сильно не додає, а кришка на передню лінзу покриває її повністю.

Брав ширококутного об’єктива я для зйомки в підземеллях монастиря. Хоча, там не було так тісно, коридори та кімнати досить широкі, а тому почувався я там взагалі комфортно. Дійсно широкий кут мені знадобився в наступній подорожі до Полтави, але то вже зовсім окрема історія.

Додаткові функції

В OM-D E-M1 Mark II добре реалізоване керування через Wi-Fi. Добре тим, що дозволяє без проблем керувати камерою у всіх режимах, в тому числі і при швидкісній зйомці, коли камера генерує велику кількість кадрів. Звісно, доводиться почекати, поки телефон завантажить та покаже прев’юшки, проте із них потім добре вибирати найкращий знімок.

З'єднання відбувається або шляхом ручного уведення паролю, або через зчитування камерою смартфона чи планшета QR-коду з екрану камери. Все організовано інтуїтивно зрозуміло, але пару раз мій телефон не готів з'єднуватися з першої спроби.

Скористався я цією функцією тому, що мій штатив передбачає кріплення камери догори дном для зйомки низько розташованих об’єктів — керувати через кнопки на корпусі при цьому стало дуже незручно.

Також Olympus вміє за допомогою зсуву матриці робити серію із восьми знімків, із яких клеїть один на 50 МП розміром в 8160 х 6120 точок.

Зліва велика фотографія, справа звичайна. Можете порівняти деталізацію. Клацніть для повного розміру.

Ряд інших функцій уже нам знайомі з інших фотокамер — тонова крива, live-гістограма (трохи завищує), HDR, різні види брекетингів, симуляція плівок та інші.

Галерея

Більше знімків можете подивитися у розповіді про Умань.

Висновок

Я вже тримав в руках декілька швидких фотокамер за подібну ціну, як у Olympus OM-D E-M1 Mark II. Відразу відкину Nikon D500 за його габарити та масу.

Fujifilm X-T2 вийшов трохи раніше, тому ціна на нього встигла трохи знизитися. Його матриця виграє за якістю у Olympus. Також X-T2 має значно більше точок фокусування, проте лише центральні є гібридними. Хоча, на практиці якихось відмінностей у швидкості фокусування я не помітив — обидві камери фокусуються достатньо швидко.

Проте Fujifilm поступається відсутністю внутрішньокамерної стабілізації (лише в об'єктивах) — я ним у підземеллі так не познімав би, враховуючи, що обидві камери не мають вбудованого спалаху.

Panasonic Lumix GH5 поступиться Olympus якістю зображення, але візьме своє при зйомці відео. Тобто у OM-D E-M1 Mark II все гаразд зі зйомкою рухомого кадру, проте такого сильного акценту на цьому він не має.

Olympus OM-D E-M1 Mark II сподобався мені як фотокамера для подорожей. На мою думку, камера є універсальною та збалансованою по характеристиках і не має сильних акцентів, чи перекосів на тій чи іншій функції. Хороша стабілізація дозволить обходитися без спалаху там, де це недоречно. Швидкісна зйомка дозволить легко ловити потрібний момент. Зручний корпус та керування дозволяють фотографу зосередитися на об’єкті зйомки. Лише ціна — вона трохи кусається, хоча з минулого року також суттєво впала.