Туристичний елементаль

У Кам'янці-Подільському, в Хотині, в Ужгороді та інших багатьох місцях збереглися чудові давні замки, куди можна приймати туристів, проводити всякі ярмарки та фестивалі із стрільбами, реконструкціями, верховою їздою та масовими бійками в обладунках. Але в Київській області щось такого і немає — зруйнували та розібрали то за часів СРСР, то іще раніше, як замок у Білій Церкві, від якого лишилася лише Замкова гора. Але приймати туристів, реконструкторів та інших охочих випити не вдома, а десь на свіжому повітрі, кудись треба — тому коло Обухова вирішили побудувати таке місце з нуля. І назвали це історико-культурним розважальним парком "Обухівська Київська Русь."

1. Власне, суть всього парку в одній фотографії. Якщо комусь цього мало, прошу під кат.

Мені так ліньки фотографії обробляти та викладати, якби ви знали. В майбутньому ви побачите (може) Міжрічинський парк та реконструкцію давньоруського генделика під назвою парк "Обухівська Київська Русь".

Більш, ніж три роки тому я вже розважався на тему "Пакмен поглинає Вконактє" — тоді я розповів про дешевий та сердитий спосіб закрити відвідування небажаних сайтів правкою файлу hosts на шлюзі. Проте цей спосіб блокував VK на весь коледж, тоді як мене цікавить лише мій кабінет.

Які є варіанти? Перше — це зробити викладацький комп'ютер шлюзом. Але тоді, в разі неполадок на ньому, всі залишаться без інтернетів. Друге — це прописати змінений файл hosts на всіх комп'ютерах. Але антивірус лається на зміни і радісно їх прибирає. Та-й в разі зміни треба буде правити файли на всіх студентських комп'ютерах.

Цього разу я завантажив і встановив BIND9 для Windows — це DNS-сервер, якщо хто не знає. Знайшов інструкцію, як прописати йому локальну зону і тепер викладацький комп'ютер вважає, що vk.com — це він сам. На студентський-же прописав ІР викладацького комп'ютер як первинний DNS і гугловий 8.8.8.8 як вторинний. Тобто, якщо мій комп'ютер чомусь не працюватиме, то нічого страшного не станеться.

Власне, на викладацькому комп'ютері також працює Apache, що дає доступ до спільної папки з навчальними матеріалами — інколи я туди підсуваю студентські веб-сторінки для демонстрації.

Завжди маю проблему з паролями — з одного боку хочеться ставити складніші, з іншого — незручно їх зберігати. KDE WalletManager у мене не пішов чомусь.

Проте сьогодні у блозі в Олександра Наталенка натрапив на його реалізацію цікавої ідеї менеджера паролів — ви уводите майстер-пароль, уводите назву ресурсу, для якого він призначений, логін, протокол, порт, обираєте набір символів, версію та довжину. На основі всього цього набору інформації, програма за алгоритмом SHA-3 (Keccak) формує вам складний випадковий пароль. При чому, воно ніде не зберігає ніяких паролів — при повторному запуску вам доведеться уводити майстер-пароль заново, а цільові паролі програма обчислює за тим-же алгоритмом заново — єдине, що зберігається, це дані цільових ресурсів.

Автор заявляє про крос-платформовість свого витвору, сам користується ним під MacOS X, я спробував зібрати під Debian Wheezy. В цілому, збирається двома послідовними командами — qmake та make, проте автору довелося робити мені патч для того, щоб зібралося із використанням Qt4 замість Qt5

Вчора вилізли новини про СМС-вірус, що розсилає сам себе у вигляді СМС з пропозицією скачати ніби то фотографії, тим самим заражаючи смартфон жертви. Судячи з опису, вірус "молдовський", тобто, жертва має встановити його вручну. Розраховане це добро на Android, Symbian та Windows Phone. Сьогодні-ж наші ЗМІ дружно копіпастять один в одного новину про те, що це все кляті москалі хочуть підслуховувати та підглядати за рядовими українцями.

Я такої СМС не отримував, мої близькі теж, тому хочу запитати в читачів — а хтось вживу бачив цього віруса, або хоча-б СМС з ним? Дуже цікаво отримати свідчення, відмінні від опублікованих в ЗМІ.

Ну і на останок — технічна інформація. Домен soloboro.ru був зареєстрований 31 серпня, motosan.ru — 28 серпня. Вже вчора при спробі зайти на обидва сайти, я отримував помилку 403, що буває, коли хостер блокує сайт за скаргою командою chmod o-x /folder/with/site.

Ось вам обіцяна панорама, знята над трасою для каякінгу національного значення. Пузирева гора, десь між Свердловкою і Радичевом, Коропський район, Чернігівська область. Повнорозмірний файл понад 9МБ.

Панорами слід знімати не тільки на ручних налаштуваннях експозиції, а-й на ручному фокусі.

P.S. Ні, це не значить, що панорами тут не буде — я зробив кілька спроб. Склею і викладу.

На тижні все не було часу написати про Мезинський національний природний парк, але нарешті віднайшов таку можливість і публікую фотографії. Іще треба не полінуватися і надіслати деякі знімки в повному розмірі іншим учасникам поїздки, але то окрема справа. Отже, Мезинський НПП, як і Деснянсько-старогутський знаходиться на Десні, тільки трішки нижче по течії і, в принципі, не далеко, якщо по прямій. Я думаю, що від Очкіно до Радичева можна сплавитися на байдарці чи на човні. От тільки Радичів знаходиться зі сторони Чернігівської області і до нього добиратися куди простіше і швидше — та-й дорога дещо краща, тому, можливо, дещо привабливіший для туристів, ніж Очкіно. З іншого боку, в Деснянсько-старогутському парку є база відпочинку і можливість прийняти більше народу. Отже, про все по порядку. Спочатку, коротко про сьогоднішній допис.

1. Пором через Десну названий на честь царя Володимира маленького і приводиться в рух мускульною силою та течією річки.

2. Хлопці пливуть по Десні в довгій байдарці-лімузині, а я заздрю їм з берега через телевик.

3. Ми заруфали церкву — хоча, після останніх подій в Москві, називати це руфом якось не виходить.

Далі ще 30 фотографій.

Мене цікавить одне — скільки разів цього року я ще потраплю в Полісся? Іще треба було-б якось збити до купи бюджети своїх поїздок і приблизно прикинути, скільки грошей я врятував від знецінення шляхом конвертування у спогади та фотографії. А іще, для тих, хто начитавшись моїх попередніх дописів, прийшов до висновку, що туризм і алкоголізм — якщо не синоніми, то близькі за значенням слова, я покажу інші варіанти. Отже, найближчим часом у моєму блозі:

Доісторична Конічта Вурст в діорамі готується полювати на мамонта.

Таємнича діжка стоїть під стіною старого будинку.

Троє товаришів сплавляються на байдарці по Десні.

Не перемикайтеся, далі буде.

Сьогодні витягнув товариша і пішли з ним покататися в Гідропарк на каяки. Раніше я острови Дніпра лише проїздив на метро чи на машині, ніколи там не зупинявся. Та-й настільки велелюдний відпочинок мене не приваблює. Фотоапарата я не брав, тому задовольняйтеся одним знімком із телефону.

Пункт прокату знаходиться у Венеціанській протоці, щоправда, захований деревами і з містка його можна не побачити. Ми покрутилися між пляжами, виїхали в Русанівську протоку і зробили коло навколо Долобецького острова, повернувшись за течією Чортория. В північній частині острова майже нікого немає, тільки якась пара в прибережних кущах робила шпілівілі, але фотоапарата я з собою не брав. Ну і туди-сюди снують моторні човни, хитаючи нас на хвилях, тому навіть якби і взяв камеру, то побоявся-б перекинутися з нею.

Каталися ми на одномісних коротких каяках, які були-б більш доречними на Стоході, бо їх легше повертати, тоді як на дніпрових просторих водах краще великий двомісний каяк. Загалом, разом із тим, що ми іще попетляли, наш шлях становив близько 9 кілометрів, а по часу, із зупинками, вийшло 2,5 години.

Ну і як висновок, скажу, що на такі великі річки краще збирати побільшу компанію щоб поганяти. Милуватися Дніпром краще з великого човна, так як байдарку треба постійно контролювати, а якщо зупинитися, то тебе починає зносити і розвертати течія. Тому, наразі, дуже хочу каякінг на Росі.