Туристичний елементаль

Знайшов корисну програму - digiCamControl - дозволяє рулювати фотоапаратами (може відразу декількома) через USB чи WiFi. Працює під Windows, чудова ціна, як для громадян економ-країни - безкоштовно. Власне, про її використання буде пізніше.

Іще - допоможіть мені знайти старий анекдот про сільського чоловіка, який приїхав до міста купувати ноутбука і зі словами "Я телевізор заберу, а кнопки мені не треба", розламав його навпіл.

Спробував почитати "Хоббіт або туди і назад" мовою оригіналу. Давно я так повільно не читав. Ті тексти, що я бачу в інтернеті, чи чую у відео, надзвичайно примітивні проти писанини Толкієна. Широкий синонімічний ряд, вигадування власних слів, закручені речення, коли всі слова окремо ти розумієш, а в'їхати в суть речення виходить не відразу.

До словника рипаюся мало не на кожному реченні, а то і по кілька раз. Деякі слова доводиться гуглити, бо в стандартних словниках немає їх взагалі. Коротше, вважаю, що подібна література має читатися в старших класах на уроках англійської замість обридлих топіків типу London is the capital of Great Britain — нехай учні в'їжджають самостійно в суть кожного речення, розбираються із назвами страв, свят, афоризмів ну і всяке таке.

При створенні резервної копії робочої postgresql бази сайту за допомогою команди pg_dump, для зручності подальшого відновлення (в моєму випадку — на іншій системі), користуйся опцією --clean — тоді в дамп записуються команди DROP, що очищають попередній вміст цільової БД перед відновленням інформації в неї. На робочу базу, з якої робиться копія, це не впливає.

P.S. Наразі імплементую минулорічний дизайн сайту у робочу версію, може скоро запущу.

За даними розвідки, деякі регіони України заграбастали собі весь сніг, аж багато. Ну, в Одесі в мене немає знайомих, а от Хмельницький, я знаю, непогано посипало. Закликаю ділитися, бо в Київській області сухо і голо — і вам менше розгрібати буде, і в нас якийсь святковий вигляд буде. З Новим роком всіх.

Отже, на останок — підсумки по суті, по туризму. Ну і наміри на наступний рік. Планами обізвати це не можу, бо плани не збуваються — практично не збуваються. Єдине, що збулося — я хотів більше їздити — я став більше їздити. Але тут все просто — пошта ломиться від цікавих та вигідних пропозицій кудись поїхати від бородатих дядьків. Тому скаржитися на кількість поїздок цього року не приходиться.

Але мені цього мало — хочеться чогось більшого. Чого саме?

Підходить до кінця другий рік, коли я фотографую дзеркалкою і, підсумовуючи, хочу сказати, що мої фотографії мені не подобаються. Ну і трішки статистики, для порядку.

В 2013 році я натиснув на кнопку спуску близько 7000 раз, із них потрапило до блогу 755 світлин. Це не значить, що одну публікував, а вісім викидав — чимало знімків залишилося для приватного використання.

Хоч я і критично ставлюся до своїх фотографій, не можу не відмітити деякий прогрес — в 2014 році я клацнув лише близько 5000 раз, хоча мав більше поїздок. Із них було опубліковано лише 478 знімків — рівень зростання фотоентропії знизився (фотки з телефона не рахував, їх мало). Зокрема, я почав робити менше дублів, також я не їздив надовго в Карпати (тоді я привіз десь 1700 кадрів на двох флешках), не давав фотокамеру в руки двоюрідній сестрі.

Також, в 2014 році я почав знімати в ручному режимі — тепер, в приступах перфекціонізму, ялозю гістограму.

Я думаю, що в 2015 році буде іще менше фотографій — треба замість кількості робити якість. Не перемикайтеся.

В 2013 році я думав, що не бухаю. Ну, тобто, це траплялося так рідко, що можна знехтувати і казати, що я геть "сухий". Потім я потрапив у погану компанію і наразі мене непокоїть те, що я занадто охоче беру участь у тактичних операціях по знищенню алкоголю. Підрахувати кількість випитого, навіть приблизно, не беруся, але варто зазначити, що цього року я почав пити коньяк (Закарпатський) та сухе вино, яких раніше не любив. Хоча, вдома я так і не п'ю.

Отже, серед іншого, на наступний рік варто обмежити споживання спиртних напоїв — щоб не робити слово "туризм" синонімом до слова "алкоголізм".

В невеликій затишній кімнаті, за великим письмовим столом, сидів злий викладач і гортав сторінки свого затишненького журнальчика. Він постійно щось записував до блокнотика і тюкав по кнопках величезного бухгалтерського калькулятора "Громадянин". По ходу діла, злий викладач почісував потилицю. Аж нарешті він востаннє тицьнув у кінських розмірів кнопку = і здивувався. Злий викладач підвів підсумки — всі у своїх блогах підводять і він вирішив спробувати. Спочатку фінансові підсумки по тому, скільки грошей вдалося врятувати від девальвації шляхом конвертації у спогади та фотографії. Тобто, скільки він протринькав на туризм за цей рік.

Загалом, дуже грубо, вийшло майже 9000 гривень за 15 поїздок, що увійшли до звіту — це вдвічі більше, ніж того року. Загальна кількість днів, проведених в них — 23 — це, приблизно, один день раз у два тижні. Дві поїздки не увійшли до обліку, так як одна на халяву, друга паралельно із нагальними справами. Іще, окремо, значиться придбання рюкзака, фототехніки та іншого туристичного добра десь тисяч на 6-7. Коротше, можна згадати весняну графоманію про останні гроші.

Деталізації по цінах не приводжу, лише загальний список поїздок і посилання на них. Найдорожче обійшлася поїздка на свято вина, так як там я іще набрав пляшок до рюкзака, найдешевше — трамвай-кафе, так як поїздка маленька.

1. Поліський заповідник.
2. Космос-пиво.
3. Трахтемирів.
4. Чорнобиль.
5. Праліси Карпат.
6. Волинь заповідна.
7. Деснянсько-старогутський заповідник.
8. Південь Чернігівщини.
9. Мезинський НПП.
10. Відома та невідома Біла Церква (так, я вирішив послухати, що Маленков розкаже про рідне місто.)
11. Міжрічинський РЛП.
12. Камінне село.
13. Свято вина.
14. Фастівщина, ДОТи і пивний завод не працював.
15. Трамвай-кафе.

Із того, що не увійшло до обліку — Обухівська Русь, проплатив профком, їхали колективом, та нещодавній туалетний музей — забіг туди мимоходом.

Воно, звичайно, добре, що я стільки їздив, але, в цілому, дорого. Тому на наступний рік треба витрачати менше. Наприклад, зекономити на бородатих дядьках і їхати кудись самостійно.

Далі будуть підсумки по самих подорожах, алкоголю та фотографіях. Не перемикайтеся.

Роман Маленков казав, що його Транзит дуже економний. Я прикинув, чому це так.

Моєму сайту вже шість років. У всякому разі, доменному імені — воно було зареєстровано 15 грудня 2008 року — я його якраз продовжив. Отже, час написати трішки мемуарів. В цілому, сайт довгобуд, квінтесенція моєї прокрастинації та відкладання справ на завтра.

В кінці 2008 року я почав розбиратися з HTML — для того, щоб викладати студентам. Ну і сам для себе зваяв статичний сайтик Piktor's educational homepage, який розмістив на якомусь безкоштовному хостингу. Товариш запропонував зареєструвати домен, а, пізніше, взяв до себе на сервер.

Історія, на жаль, не зберегла вигляду першої сторінки, проте вона не була дуже страшною — за браком знань плюшок я на неї не начіпляв, але фонові картинки вже ставив.

Тоді я вже користувався Linux і спілкувався зі всякими ґіками, які спонукали мене вивчати мову програмування Python — я розібрався, як прикрутити скрипти до FastCGI у lighttpd і почав розробляти сайт. Але програмування з нуля мені швидко набридло, далі були спроби гратися з фреймворком Django, що мені, також, швидко набридло, хоча навчальний проект досі лежить в нетрях моїх архівів.

Наступним етапом став переїзд в 2009 році на CMS Plone — вищезгаданий товариш налаштував свій сайт на ньому, заодно зробив і мені. Туди я вже почав щось писати і публікувати матеріали для студентів. До цих пір, пошукові боти, за старою пам'яттю, намагаються ломитися за URL, що були доступні на сторінках того сайту.

Сайт на Plone прожив певний час, після чого я дізнався про освітню систему Moodle — і поставив її собі, сподіваючись, що буду користуватися. Проте використовувати свій сайт для роботи ніяк руки не доходило, тому і Moodle простояв без діла до 2011 року. Тоді з'явився блог в ЖЖ, фотографії я заливав на сервер друга і збирався підняти блог там. Для цього більш краще підходив Drupal, який я і поставив — якраз, на той момент, вийшла стабільна версія 7.

Запустити самостійний блог в роботу повноцінно вдалося аж восени 2011 року і тоді я виявив, що існуючі дизайни мене не влаштовують — або занадто убогі, або сильно розцяцьковані. Тоді я вирішив придумати власну шкурку — якраз, до цього часу, ознайомився з CSS. Так як я мав уже більше знань, то першу мою роботу вдалося зробити дуже страшною — можете подивитися за посиланням, перший шаблон зберігся.

Інший мій товариш розказав мені все, що думає про цю поробку і просвітив, як треба малювати сайти. За першим послідував другий дизайн, що був більш стриманим, навіть досить цікавий — проте іще з великими недоліками. Другий дизайн також зберігся, дивіться. Кому цікаво, можете розглянути, як я реалізував рамку із заокругленими кутами — тим не менше, код валідний, згідно стандартний.

Але цей дизайн я так і не реалізував, більше року я користувався готовими дизайнами, аж доки в кінці 2012 року не зробив те червоне, що ви бачите зараз.

Через рік я зробив іще один дизайн, більш стриманий, ось він, досі чекає переведення у формат шаблону Drupal. Коли дійдуть руки — не знаю.