Ну, не такий великий, як у порнофільмах професійних папарациків, проте вже не "лоскотун" 18-55.

Nikkor 55-300

Наскільки воно збільшує дивимося під катом.

Тут мав бути знімок головного екрану з Nikon D5100, але всі сайти, звідки його можна здерти, пишуть, що ніззя, а злити самостійно через HDMI в мене немає можливості.

/!\ Алярм! Допис сповнений фотографічних термінів!

Великий борець з гівнофотографами казав нам, що що автозаміри експозиції — це зло, що камера помиляється і треба використовувати ручний режим зйомки і дивитися на гістограму. Остання має починатися строго з лівого кута, не залишаючи його порожнім.

Я, останні три місяці, тільки так і знімаю і хочу сказати, що мені піднабридло постійно крутити диск в мануалі — більше того, не завжди встигаю і доводиться робити непотрібні дублі. Хоча, так, знімки практично гарантовано виходять без пересвітів і у RAW Therapee з них легко видобуваються соковиті jpeg'и. Іще один нюанс — за ці три місяці я зрозумів, на скільки помиляється моя камера.

Якщо в кадр потрапляють дуже яскраві області — небо, ліхтарі, то мені завжди доводилося затемняти на -0.3 — -0.7 стопа, рідше на -1. Якщо в кадрі таких областей немає, то коригувати або не доводиться, або трішки додавати яскравості — +0.3 стопа вистачає.

Якщо я це знаю, то гадаю, що можна спробувати повернутися назад до автоматики — задати маленьку експокорекцію легше, ніж шурувати витримку від 1/2000 до 1/50 — а таке буває при різкій зміні світлових умов. Ну, тобто, геть на авто я не перейду, так як контроль за витримкою і діафрагмою хочу зберегти, а буду знову користуватися режимами P/S/A.

Колись я турбувався про те, щоб мій блог гарно індексувався пошуковиками — так зване біле SEO. Суть його в тому, що у спеціальних метатегах для кожної сторінки прописуються ключові слова та короткий опис. І це дало результати — статистика почала показувати все більш релевантні пошукові фрази, з якими мене знаходили. Не обходилося, звісно, без збочень, але, в цілому, все прекрасно.

На мій блог з'являлися посилання на форумах, у Вікіпедії, навіть у якійсь магістерській науковій роботі — що не може не радувати.

Але така пошукова оптимізація має і темну сторону — тепер мої тексти та фотографії можуть легко знаходити копіпастери та інші крадії контенту. Я дозволяю некомерційне використання матеріалів — в моєму розумінні це в блогах, на форумах, в соціальних мережах, на освітніх чи інших некомерційних сайтах. Так ось, спочатку я почав помічати свої дописи у репостерів — при чому, вони не трудилися перезалити файли з малюнками. І хоч репост формально не є порушенням ліцензії CC BY-NC-SA, проте я репостерів не люблю і робив їм подлянки за допомогою mod_rewrite. Потім мій хостер відібрав (криза прийшла) у мене віртуалку разом із можливістю самостійно щось хімічити, але я перестав публікувати свої дописи в ua-travels, звідки їх тягали.

Іще я почав знаходити свої фотографії на сайтах зачуханих інтернет-газеток. Одна газетка поцупила мій знімок рахівського дизеля для статті про пожежу в черкаському поїзді. Іще знайшовся знімок Іл-76 із авіамузею в статті про збитий терористами літак. Порожній вагон львівського потягу (я зайшов туди першим при посадці) видали за порожній потяг на Крим. Хоч джерело пишуть.

Я, звісно, розумію, що в інтернеті всі все тирять, бажання йти і бодатися з ними юридично я теж не маю (щойно написав одному редактору, цікаво, чи читають вони фідбеки з сайту?). Врешті, це відразу вказує на кустарний рівень видання і на те, що читати його не варто.

Я, окрім вагону фотографій, зняв трішки відео ходу по Прип'яті. Знято по дорозі до Сваловичів. Не зважаючи на те, що фотоапарат дає FullHD картинку, ТиТруба повернула лише якість 360 точок.

Сьогодні ми завершимо наші Зелені свята самим серйозним дописом — ніякого алкоголю, ніяких лулзів, тільки бу-бу-бу-пізнавальні-факти. Але спочатку трішки дежавю — те, що ви зараз побачите, десь уже раніше мелькало. Просто це є незмінними атрибутами Полісся, а ми вже були в Поліссі взимку. Ну, в Житомирській області тоді були, ну і що? Цього разу Полісся волинське, на межі з рівненщиною.

1. Отже, в Поліссі ми бачимо дерев'яних ідолів. Ці, по ходу, сучасні, взимку були старі і кам'яні, але фізіономії впізнаються.

Ідоли

По ящику та інших засобах зомбування народонаселення постійно показують рекламу всіляких планшетів та смартфонів і основним аргументом, щоб народонаселення їх купувало, заявляється потужний процесор у даних пристроях. Це мене змусило написати даний допис — для ІТшників тут нічого нового, але комусь іншому може знадобитися. Не знаю, хто ведеться на потужний процесор, бо я от не хочу його — чим менш потужний, тим краще — і гріється менше, і батареї на довше вистачає. Інженери також поділяють мою думку, створюючи дедалі все менш потужні процесори. Ви скажете — а як же запуск всяких ігор та інших великих програм?

Візьмемо, для прикладу, радянський програмований калькулятор МК-61. Він потужніший за сучасні смартфони. Він настільки потужний, що садить три батареї АА за три години (так написано в інструкції, не пробував) навіть без увімкненого WiFi — у калькуляторі його і немає. Проте розв'язання елементарного квадратного рівняння займе у калькулятора декілька секунд, не кажучи вже про програми з циклами (їх там можна було робити до 4-х вкладених). Комп'ютер ENIAC взагалі мав потужність цілого датацентру — не хочете собі такий?

Так от, що таке потужність? Потужність це відношення виконаної роботи до затраченого на це часу — Джоуль на секунду. Джоулі беруться із батареї і чим за меншу кількість секунд їх буде витрачено, тим потужніший пристрій.

А те, що рекламщики мають на увазі під потужністю, насправді є швидкодією. Тобто, як за швидко даний процесор здатен виконувати машинні команди програм — і вимірюється вона у flops’ах — floating point operations per second. Це як порівняти спортивний автомобіль з супертанкером. У останнього потужність в сто раз більша, проте швидкість в десять раз менша. І, замість потужного, процесор має бути швидким. Щороку мобільні процесори стають менш потужними, проте більш швидкими.

В 2011 році мене покусав блогер і я почав вести блог. Весь 2012 рік мене гризли фотографи, я купив фотокамеру і почав фотографувати. В 2013 році мене покусав турист і я почав більше їздити.

1. В 2014 році мене покусали ...

Підготовка до сплаву

Отже, сьогодні ви побачите квінтесенцію моїх укусів — допис у блозі з фотографіями про туризм на воді.

Як нормальні люди відзначають Зелені свята? Ну, наприклад, приносять додому оберемки очерету і розкидають його по кімнатах. Згодом, коли очерет висохне, прибирають його і викидають геть. Як відзначають Зелені свята туристи? Вони самі себе несуть в зарості очерету, а коли закінчаться запаси горілки, а туристи просохнуть, то забираються звідти. Отже, сьогодні в моєму блозі:

1. Вранці тверезі люди сідають у туфель з моторчиком.

Посадка в човен

2. Вдень корови пасуться коло води.

Корови

3. Увечері Ярослав свиснув гармоніста із весілля поруч. (Фото з телефона)

Весільний гармоніст

Ну іще двадцять цікавих фоточок під катом, приєднуємося. Зазначу, що цей допис написаний заради лулзів, тому не сприймайте його всерйоз. Більш серйозні тексти будуть на днях.

Пішли ви всі в болото!

Фото болота додається. Для зручності читачів прокладено містки.

Полісся болото

Ця картинка народилася у мене в голові ще минулого року, коли активно танув щедрий березневий сніг і я чалапав по тій каші на роботу і додому. Проте тоді я її не намалював, а руки дійшли тільки сьогодні, після того, як я обходив попід парканами щедро залиту дощем вулицю. Отже, злий викладач пливе йде курсом на роботу. Зображення клікається.

The Piktor ship

Сторінки