Туристичний елементаль

Натрапив на канал в Youtube DigitalRev TV, що нагадав мені Top Gear, тільки про фотографію. Чувачки із Гон Конга тестують нові камери, розказують всякі прийоми фотографії, ламають камери, знімають дівчат, намагаються навчити нуба знімати дівчат. Коротше, заганяються.

Для тих, хто не розуміє англійською, є спроби перекласти це на російську, тільки далеко не всі серії.

Всі пам'ятають нещодавню іграшку 2048, що вбила чимало вільних годин. В основному із-за постійних перегравань. На Хабрі писали, що винайшли більш-менш дієву стратегію, проте в мене з нею виходило всього-лиш трішки частіше вигравати, а от набирати 65536, як було написано в статті, точно не вийшло.

В тім, я все-ж спромігся легко і просто набирати великі числа. Без програшів, без чітерства, всяких хитрих стратегій та фотошопу я отримав клітинку із числом 32768. Більше того, це не межа і є можливість збирати далі. Єдине, що довго — доки назбираєш, то гра встигла набриднути.

Пруф під катом.

Коли я взимку гуляв по лісі, якраз пішов легенький сніжок і на переднє скло потрапило декілька сніжинок, що там-же і розтанули, залишивши плями. В принципі, кажуть, що потрапляння невеликої кількості бруду чи подряпина не впливає на знімок, навіть були експерименти на цю тему. І я не відношуся до числа категоричних фоточепурунів, проте інколи можу діставати м'яку ганчірочку для того, щоб протерти скло. Так ось, гуляючи по засніженому лісі ми зайшли у великий шалаш, де я зробив знімок:

У кадр справа потрапив яскраво освітлений вхід, за яким сніг. І ми бачимо світлі плями навколо входу, що є наслідком розсіювання світла брудом на склі. В тім, я завжди ходжу із захисним фільтром, скрутивши якого я отримав наступне фото:

Контур входу тепер чіткий і без розводів. Захисний фільтр легко протирається мікрофіброю і, за потреби, легко купується новий. Хоча, тою-ж мікрофіброю найлегше протирається екран телефону з Макака Горілла глас — чому вони не роблять захисні фільтри?

На роботі.

Вчора я склав списка. Просто залишу його тут.

1. Змінні оточення.
2. find
3. xargs + find; print0
4. ps; ps auxww; ps -u
5. grep; sort
6. netstat; netstat -pon
7. vim
8. less; cat
9. apache logs
10. raid 0,1,5,6,10
11. killall, killall -u, pstree
12. ssh keys authentification
13. mysql

На тижні приїхала до мене маленька гарненька bluetooth клавіатура від SVEN. Розраховувалася вона на смартфон, проте виявилося, що з ним не працює. Тобто, Android клавіатуру бачить, пару успішно створює і, навіть, визнає її за пристрій уведення, показуючи в налаштуваннях відповідний прапорець. Проте в списку методів уведення клавіатура не з'являється і жодної реакції на натиснення не спостерігається.

Варто сказати, що до ноутбука з Debian Wheezy клавіатура підключилася без проблем. Так ось, почав я копатися в інтернетах і виявив, що не один такий і, взагалі, Корпорація добра у Android 4.2 щось там нахімічила, зламавши стек bluetooth, тому тепер із бездротовими пристроями уведення туго — вони не працюють.

Рішення поки не знайшов, ходять слухи, що Lenovo випустить оновлення до наступних версій Android, що там буде — не знаю. Принагідно, хочу спрямувати промені добра розробникам цієї чудової системи.

Читати частину першу і частину другу.

В мою здорову голову постійно приходять різні думки та асоціації, при чому багато з них я не став би озвучувати ніколи. Але коли я думав про блог і про те, яким я його хочу бачити, в мене виникла асоціація з британською автомобільною телепередачою Top Gear. Ведучі не просто оглядають нові автівки, вони розбавляють цю справу лулзами і неабияким цинізмом. І їх, на мою думку, цікавіше дивитися, ніж банальні вітчизняні автоогляди. До речі, на ТиТрубі є канал про фотографію в цьому стилі — знімають чи то японці, чи то десь поруч, загубив посилання.

Звісно, такий підхід потребуватиме грошей і тоді доведеться заробляти на рекламі в блозі і на продакт-плейсменті. Отже, згідно злизаної у британців концепції мій блог міг-би мати наступний вигляд:

• По перше, звісно, обрати тематику — ну, нехай це будуть так популярні у нас подорожі.
• По друге, блог писатиметься від імені декількох чоловік — треба запросити партнерів у команду. Ведучі і фотографи. В кадрі будуть постійно з'являтися, наприклад, три головних героя + декілька епізодичних, типу як безіменні продюсери у Top Gear.
• Ведучі мають бути різними — високий та низенький, повний та худий, лисий та патлатий — коротше, підібрати.
• Отже, команда обирає чергове місце для поїздки, приїздить туди і затіває суперечки — наприклад, як швидше добратися з Ворохти до Яремче — маршруткою чи на рафті. Ну і перевіряють це на практиці, в ході чого обов'язково виникають різні труднощі. Або в них виникає потреба без відкривачки відкрити консерви в поході. Чи перебратися через річку, найменше замочивши одяг.
• Коли команда не сперечається, то робить щось разом — будує з підручних матеріалів плота, щоб перебратися через Дністер, намагається забратися в якесь важкодоступне місце, зустрічається із ведмедем.
• Інколи з'являється таємничий продюсер туроператор і дає нові завдання — знайти чотирипелюсткову папороть, нагнати у похідних умовах самогону чи ще щось таке. Обличчя туроператора ніколи не потрапляє в кадр — тільки фігура в капюшоні.
• Інколи ведучі набридають один одному і роблять всілякі подлянки — кладуть краба в рюкзак чи перцю в зубну пасту.
• В кадр потраплятимуть логотипи виробників на туристичному спорядженні учасників — така собі ненав'язлива реклама, треба-ж за щось жити. Можна трішки оглядів та краш-тестів запропонованих виробниками зразків.
• Також ведучі ненав'язливо інформуватимуть читача про місцевість, де відбувається дія — культура, визначні місця, історія, природа.
• Лулзи обов'язкові. І цинізму можна трішки — щоб краще читалося.

Ось така моя ідея — для початку можна було-б знайти пару охочих моделей, придумати сюжет і кудись з'їздити. Щоправда, конкретних сюжетів я поки не придумав.

Цього разу вже серйозно, без Пакмена. В дописі багато технічних деталей.

Не так давно в моїй здоровій голові спонтанно виникла думка познущатися над репостерами. Технічну сторону я вигадав швидко — зробити так, щоб опубліковані зображення в моєму блозі мали нормальний вигляд, а в разі перепосту — щось з ними робилося. Можна, звісно, зловживати mod_rewrite, проте від недавніх пір в мене його немає, як і повного контролю над системою, де живе мій сайт — криза настала. Тому моя здорова голова вигадала технологію RPT — RePost Trolling і зараз я розповім, в чому її суть.

Для початку малюємо модифікатор — напівпрозору картинку, що за розмірами відповідає публікованій фотографії (800х530). Мій приклад малюється в GIMP за п'ять хвилин за допомогою градієнтного заливання. Обов'язково додати альфа-канал і зберігати в формати із його підтримкою.

Картинка імітує засвічування фотоплівки в наслідок потрапляння на неї радіації, ви можете використати щось інше — трольфейс, наприклад. В принципі, можна скористатися CSS, де є підтримка радіального градієнту через властивість background: radial-gradient, проте вона реалізована тільки в самих нових браузерах, а для трішки старіших треба городити милиці.

Наступним кроком городимо конструкцію-контейнер для фотографії:

Це є таблиця з однією клітинкою, фоном якої слугує наша фотографія, а всередині вставлено блок із картинкою модифікатором. яка накладається на наш фон. Приємний бонус — технічно неграмотні користувачі не зможуть скопіювати фотографію із сторінки через меню, хоча розглядати це як захист від тирення фотографій не можна.

Такий контейнер доведеться городити для кожної фотографії, підставляючи до заготовленого шаблону URL потрібного знімку — в тім, цей процес у мене автоматизований. І на останок треба зробити так, щоб блок із модифікатором не був видимим у мене в блозі. ЖЖсти заходять сюди і пишуть CSS код:

Тобто, коли читач знаходиться у вашому журналі, на сторінку діють ваші стилі оформлення і напівпрозора ширма невидима взагалі. Єдина можлива засада — якщо читач подивиться ваш допис через свою стрічку друзів, що оформлена темою його блогу і ваш CSS там не діє. Тому треба заблокувати динамічне розкривання кату — я не знайшов кращого варіанту, ніж приховати справжній кат, а на його місце всунути фейковий у вигляді звичайного посилання — ви могли помітити, що коли зайти у радіоактивний допис, то він не зникає. Зробив я це так:

З технічної сторони все вийшло майже бездоганно, тільки Demarcos спалив усю контору — може він якраз і пробував репостити? Або я щось напартачив і помилка вилізла у його версії браузера. Хоча, в коментарях це обернулося на додаткові лулзи.

Тепер залишилося знайти жертву, охочу репостити мій шедевр. Окинувши оком назад, бачимо Ярослава Козака, який репостив мої дописи про трамвай-кафе, фабрику ялинкових іграшок і ще щось там. І тут якраз трапляється поїздка в Чорнобильську зону, з якої я роблю об'ємний класичний фотозвіт все-в-одному. Треба було іще додати дрібного підлабузництва, помістивши посилання на Добре поїхали і написавши, який Ярко молодець.

От тільки не знаю, пробував він репостити, чи ні, мовчить, не скаржиться, що фотографії псувалися. В тім, лулзи я все-ж отримав від обговорення тих дивних плям у коментарях, тому вважаю жарт таким, що вдався і можна розкривати секрет фокусу. На Пакмена, який пожирає кат, так ніхто і не повівся. Ось і все, не перемикайтеся.

В ЖЖ, у коментарях до попереднього радіоактивного допису аж двоє читачів поскаржилися, що бачать на знімках білі плями. Інші, хто не бачив, підняли їх на глум, проте я все-ж вирішив перевірити, чи це такий невмілий тролінг, чи, може, справді щось сталося. Я провів невеличке розслідування і, не зважаючи на брак технічної інформації від цих читачів, зумів відловити факти появи плям на фотографіях.

Для встановлення причини мені довелося перекопувати HTML-код та HTTP-журнали, переглядати довідники і чесати потилицю. Ще виявилося, що явище виникає лише в ЖЖ, тоді як на стенделоні все чисто. І після пари годин копання в кодах причину я знайшов. Бажано вимкнути блокування флешу в кого увімкнено, бо я зробив у ньому візуалізацію — там навіть не треба коментувати. Причина під катом.

Цей допис, на жаль, не вийшов таким, як я хочу — із хорошим сюжетом та інтригою. Більше того, тут не буде навіть лулзів — тут вони не доречні. Ну, зовсім без лулзів не буде, адже вони є основним фізіологічним процесом мого організму, проте вони будуть не такими помітними. Отже, маєте стандартний фотозвіт, горе мені.

1. Отже, сьогодні мова піде про Чорнобильську зону відчуження, куди мене занесло, чи то завезло вчора. Так як це закрита зона, то потрапити туди так просто не можна, а, тим більше, просто потинятися там. Потрібно завчасно подавати списки, винаймати офіційного супроводжувача — на КПП "Дитятки" будуть перевіряти вас і ваші папери. Фото пунктів пропуску не робив.