В пошуках всякої інформації, забрів на сторінку Мустафи Найема у ВК, а там викладено фільм "Відкритий доступ", який так довго анонсували і який я хотів подивитися. Фільм трішки марудний, проте дивитися можна.

Мій, раніше неполітичний блог, останнім часом не пише нічого неполітичного — зараз немає чого. Натомість, багато думок політичних — вже потерпіть трішки, скоро все повернеться в попереднє русло. Іще — в дописі елементи "клавіатурної аналітики", тому не читайте далі, якщо вам таке не подобається.

Зараз стоїть питання, а чи потрібен нам Майдан надалі, чи варто йому розходитися. З одного боку кажуть, що тирана звалили, все гаразд, нам майдани не треба, бо там гинуть люди, а ще майдани несуть анархію. З іншого — вся влада підараси, їм не можна довіряти, треба їх контролювати.

Я за те, щоб майдани проводилися регулярно. І я вважаю, що в цьому разі гинути ніхто не буде. Це приблизно як лікування хвороби. Якщо хворобу виявити вчасно — то можна обійтися терапевтичним лікуванням — це досить легко і не боляче. Якщо хворобу запустити, то доведеться робити хірургічне втручання, а це боляче. В Україні хвороба влади, ми її запустили, режим пустив метастази у всі гілки влади, у всіх регіонах, тому і так довго протримався, тому такі жертви.

Якщо робити терапію щороку, то можна обійтися форматом 2004-го року, з піснями, танцями і веселощами, без масок, биток та бронежилетів. Але не треба пропускати сеанси. Звісно, можна говорити про всякі уряди народної довіри, контролюючі комітети з представниками народу — але такі організації рано чи пізно політизуються, віддаляються від народу і самі потребують контролю. А багато контролюючих органів — це ознака тоталітарної держави, нам це не треба.

На майдан має обов'язково з'являтися президент, прем'єр і голова ВР — як мінімум. І відповідати без папірця на довільні запитання, а не тільки ті, що завчасно погоджені із прес-службою. Якщо політик не з'являється, то він втрачає легітимність.

Ну і максимальна прозорість — впритул до скляних органів влади, як у Грузії поліцейські дільниці.

Ну і на останок, я не вважаю свою думку єдино вірною, проте поки кращої не чув, тому давайте. І, так, ідея не моя, ось що Лесь Подерв'янський говорив ще в кінці минулого року — у відео типовий для його п'єс лексикон.

Пару думок і одне запитання.

Перше. В новинах нічого не чути про "заручників влади" — їх, ніби, почали відпускати, але припинили, коли відновилися протистояння. Чи випустили їх тепер, враховуючи прийняття закону (третього, по ходу) про амністію?

Друге. Так як Україна в досить тяжкому економічному стані, в нової влади не вийде в один момент "зробити все добре", тому чекаємо появу зловтішних коментарів на всі невдачі — ось бачите, домайданилися, і що отримали.

Особливо це стосується скарг на дії "мирних" протестувальників — аби хтось під їх видом не почав творити беззаконня. Наприклад, зупинкою і перевіркою машин на дорогах все-ж має займатися ДАІ, для чого їх треба уводити назад в стрій новим керівником МНС. Власне, сьогодні такі зупиняли знайомого в Білій Церкві, виявилися нетверезими і неадекватними, добре, що обійшлося.

Кернес захопив Януковича в Харкові, жорстоко його побив і заставляє на камеру говорити всяку маячню.

Звідки я це взяв? Може сам придумав? Подивіться сьогоднішнє інтерв'ю Януковича, хто ще не подивився, таких питань більше не матимете. Вставляти відео прямо на сторінку не схотів, аби не псувати дизайн сайту. А, іще — вже не трудиться говорити українською.

За останні дні я дивлюся засідання парламенту з цікавістю — на відміну від попередніх років. Хочеться, щоб вони завжди так працювали ефективно — звісно, не в такому авральному режимі, але ефективно. Можна трішки почубитися, для перформансу, але щоб працювали завжди, а не тільки коли на вулиці пиздець.

Іще хочеться знати прізвища депутатів, які були на барикадах, вночі були, коли беркути наступали, теж були. Ну і найбільше розрулювали ситуацію. Я буду за них голосувати в майбутньому.

І останнє — Межигір'я, пишуть, порожнє, туди навіть потрапляли журналісти, а ще минулого року одна розумна голова мріяла про тури туди.

Точніше, Lenin breaking news. Порівняйте міські краєвиди Білої Церкви до і після:

Lenin was here

Якось просторіше стало, правда? Перше фото я зняв коли завалили київського Леніна — так і думав, що цього теж колись завалять. Сам момент я пропустив, а коли йшов, то на площі був натовп народу і гупали кувалдою на сувеніри.

Broken Lenin

Ну і мотивація цього дійства:

sign

А, так, тепер пишуть, що Вадим Тітушко бере участь у недопущенні до Києва автобусів з ... тепер навіть не знаю, як їх називати. Власне, під Білою Церквою спинили три автобуси з ними і дали тирки.

Коли події в Києві затихали, я планував кудись поїхати. І щоразу, коли я щось запланував, знову посилювався конфлікт. Так було перед 15 грудня (трамвай-кафе), на Водохреща — коли я їздив на Полісся. І зараз. Звісно, нерозумно шукати зв'язки із моїми намірами та подіями в центрі столиці, проте поки, напевне, я нічого не плануватиму.

overfeeded Leo

В прагненні зробити вивчення англійської мови цікавішим, одні розумні люди побудували для цієї мети спеціальну соціальну мережу LinguaLeo. На момент реєстрації я цього не знав, проте тепер, на запитання студентів, чи зареєстрований я десь в соціалках, буде що відповідати.

Отже, сервіс вивчення англійської мови, що працює за моделлю Freemium. Якість, як на мене, краща, ніж у повністю безкоштовного Duolingo, бо, по перше, більша кількість видів завдань (кросворди, конструктор фраз, різні тестові завдання), по друге, наявність великої кількості автентичних матеріалів — англомовних текстів, музики, аудіокниг та відео, які, до речі, можна додавати і самому. Є граматика, але, здебільшого, доступна в преміальному режимі. Ну і спілкування.

В системі є ігрова валюта — фрикадельки. За фрикадельки можна додавати у свій словник невідомі слова на вивчення, активувати граматичні курси. Їх можна отримати в якості бонусів за різні дії і за запрошення друзів. Я, дурень, витратив їх цілу купу за ІТ-ні слова, які і так знаю. Взагалі, я виявив, що мій словниковий запас загальної лексики досить широкий і дозволяє повністю розуміти більшість текстів неспеціальної тематики. На крайній випадок доводиться підглянути пару слів.

Власне, я відійшов в сторону. В грі є персонаж Лео, якого ви годуєте шляхом виконання різних завдань. Угодованість Лео вимірюється у відсотках і скидається на нуль на наступний день, як би ви його не годували. Що цікаво, 100% — не межа. Власне, 100% — це дуже мало, оскільки я їх набираю хвилин за 5-10 словникової роботи (ну, слова то я знаю, так). Його можна розгодувати і на 200, і на 300, і на 800%. Власне, я одного дня вирішив подивитися, чим це закінчиться і чи не лусне Лео від переїдання, але на 822% мені набридло і я зробив знімок екрану щоб поставити за ілюстрацію до цієї статті. Отже, висновок який — не варто орієнтуватися на те, що наберете 100% і досить на сьогодні. Займайтеся, поки лізе.

Про преміальний режим — в ньому облік фрикадельок не ведеться, ви можете додавати необмежену кількість слів до свого словника (нагадаю, тренувати можна саме слова із свого словника, тому додавайте туди лише те, чого ви не знаєте), можна користуватися курсами граматики і використовувати більшу кількість режимів навчання. Коштує досить не дорого, за рік десь 700 російських рублів, може і візьму, штука цікава.

Тепер про соціальну складову — по перше, є прайди, щось типу кіл у Гугльплюсі, куди можна додавати інших учасників. Система показує їх прогрес і те, що ви самий крутий в прайді. Або не самий. Можна чатитися. До мене постукала одна мадам із Татарстану і запитала, що я роблю на LinguaLeo. Дивне запитання, враховуючи що в сайті одна основна функція.

Іще хочу додати про аудіо та відео. Медіаконтент не заливається на сам сайт, а використовується ембед із титруби та інших хостингів. До нього має додаватися англійський текст пісні чи відео, який можна читати по ходу перегляду чи прослуховування. Для невідомих слів тут-же доступний переклад і можливість додати до свого словника. Я дивився кліпи Еліса Купера — там все зрозуміло, дивився Металіку — там все важко зрозуміло, незважаючи на відсутність невідомих слів. Дивився Top Gear — там теж усе зрозуміло, якби ведучі говорили повільніше, то можна було-б і на слух все сприймати.

Ну і на останок. Присутні додатки для смартфонів, плагін для браузерів — дозволяє додавати невідомі слова прямо з сайтів, або просто юзати його-ж як словник. Можна іще приєднатися до проекту перекладу інтерфейсу сайту та додатків на різні мови — є і українська — в разі активної роботи можуть дати преміум. Ось і все.

P.S. У мене виникла цікава ідея — може, навіть, стартап на цю тему розпочати? Колись мої однокласники гралися в Тамагочі, де треба було годувати віртуального улюбленця, прибирати за ним та бавити його. В дітей це була дуже популярна іграшка. А якщо зараз викотити в продаж схожу іграшку, де всі ці самі дії будуть виконуватися шляхом проходження завдань з іноземної мови? Або, взагалі, з будь-якого предмету. Вигадати гарну анімацію, сюжет, все таке.

Все нижческазане є лише моїм власним досвідом і не претендує на безумовну істину, проте тим, хто начитався, що продукція Apple зручна і надійна, варто це мати на увазі.

Я — досвідчений користувач комп'ютера, постійно тюкаю по клавішах десь з 2000-го року, вирішуючи широке коло завдань і, здебільшого, розбираючись з новими програмами сам. Коли прийшла пора телефонізуватися, я без проблем освоював інтерфейс телефонів, взагалі розрахований на недосвідчених користувачів. Спочатку одноклітинний Nokia 1110, потім Motorola PEBL U6, Nokia C5-00 на Symbian 9.3 і, врешті, Lenovo P780 на зеленому роботі. Тобто, основні функції, пов'язані із керуванням контактами, повідомленнями, картинками та іншим контентом, освоювалися на ходу, що я вважаю нормальним явищем. Lenovo я освоїв у маршрутці по дорозі додому з Києва, де його купив.

Так ось, підходить колега з ЙаМобілко 3 (три) аж на цілих 32 ГБ і каже — ви викладач інформатики, допоможіть відправити фотографію через MMS. Ось картинка, ось контакт в телефонній книзі. Заходжу я в галерею, тицяю на картинку, шукаю додаткові функції — можна відправити поштою, можна відправити у Твіттер, але MMS — ніяк. Заходжу я у телефонну книгу, створюю нове повідомлення і ніде не бачу можливості долучити до нього фотографію. Тицяв-тицяв, так і нічого не розібрав.

Скажіть мені, яблучники, там взагалі передбачені MMS, чи я даремно шукав? Якщо передбачені, то в якому важкодоступному місці заховані? А, так, за той час, коли я розбирався з ЙаМобілко, він ні разу не заглючив, правда.

cover

Я на днях писав про заняття в системі Duolingo, наразі хочу продовжити свою думку про неї. Абсолютно ніяких претензій, оскільки заняття безкоштовні, більше того, на сайті не вилазить жодна реклама, тому тільки побажання.

Ну, по перше, словник. Написано, що я уже вивчив 501 слово (насправді, переважна більшість були мені відомими, тому назвемо це "пройшов"). Але "агласите весь список, пжалйста". Хоча це не критично — в системному лотку висить GoldenDict, там вони всі є. Більш критично те, що за весь час мене не попросили прочитати жодного граматичного правила. А артиклі в мене шкутильгають по крупному, а також різні has, had, have. І роблю помилки у фразах, які міг-би не робити. Сьогодні приставав до викладачки англійської мови, показав їй мобільний додаток Duolingo на Android, вона сказала, що того цілком досить щоб порозумітися на вулиці, але для здавання серйозних екзаменів не підійде. Я здавати нічого не маю, проте писати грамотно хочеться.

Тому я витрусив із полиці стареньку книжечку А. В. Петрової "Самоучитель английского языка" ще 1990-го року видання, придбане мені батьками, коли англійську мову я почав вивчати в школі. Що з того вийде, подивлюся. Може почну вести блог англійською.

Сторінки