Вчора я здійснив невелику цікаву прогулянку, то-ж найближчими днями буду з вами ділитися враженнями. В Записках злого викладача ви побачите наступне:

Голуби гадять на меморіальний камінь.

Меморіальний камінь

— Коло того каменя проходять весільні процесії, а обличчя у нареченого не виражало ніякого задоволення.

Сильний вітер здуває людей.

Вітер віє

— При нас одну людину скинуло з високого мосту, проте, на щастя, чоловік залишився цілим та неушкодженим.

Ярослав отримав нагороду і пробує її до пива.

Ярослав і Даніел

— А що ще можна робити з Ukrainian Travel Awards?

Ну і багато іншого та не менш цікавого. Не перемикайтеся!

Максим Січеславець похвалився головоломкою, що зламала його мозок, але він її подолав. Я її теж подолав:

Головоломка

Взагалі, спочатку в мене нічого не виходило, аж поки я не сходив повечеряти. Після цього я відключив головний мозок і почав проходити гру за допомогою мозочка, на рівні рефлексів. Так як рефлекси в мене з Тетріса, тому всі блоки я зсував в один бік і це виявилося правильним рішенням.

Власне, ось воно лежить: http://gabrielecirulli.github.io/2048/, описувати принцип гри не буду, там написано, та-й самі розберетеся за пару спроб.

Раніше в нас неодноразово приймалися закони стосовно використання української мови — реклама українською (пам'ятаю, в російськомовному автомобільному журналі було з цього приводу обурення), фільми та телепередачі — з перекладом, або хоча-б і субтитрами, які все одно ніхто не читав. Але люди не люблять, коли хтось втручається в їхнє приватне життя — а, особливо, намагається вказати, якою мовою розмовляти. Тому, на мою думку, просувати українську мову законодавчими чи адміністративними методами не є ефективно. Її треба просувати так, як просуваються популярні виконавці, сайти та інша попса. Шляхом випуску та активного розкручування якісного україномовного медіаконтенту. Звісно, на це треба дуже багато грошей, на це треба досить багато часу, проте абсолютно ніхто не скаже, що його змушують користуватися українською мовою.

  • Україномовні розважальні та серйозні ресурси — як у вигляді окремих сайтів, тиру Хабра, Пікабу, ЛОРа, так і у вигляді груп у соціальних мережах. Котики, сіськи, демотиватори українською, статті ІТ-ної тематики, гороскопи, кулінарія, техніка. Все це має активно просуватися як спеціалістами з цієї галузі, так із залученням україномовних школярів та студентів. Можна залучати креативщиків для створення контенту.
  • Розвиток україномовної блогосфери — не просто української, як у Ігоря Бігдана, а саме україномовної. Якісні дописи із гарними фотографіями, огляди новинок електроніки, автомобілів та іншої цікавості. Знову-ж розкручування.
  • Фільми та музика. Наразі відбувається український дубляж, виступають українські музиканти всіх жанрів, але російську естраду вони, чомусь, не витісняють. Чому на Новий рік на наших блакитних екранах Галкін, Кіркоров, Новые русские бабушки та інші не наші виконавці? Чому у нас ідуть російськомовні серіали про російських мєнтів та спецназ? Отже, в цьому напрямку також багато роботи.
  • Література. Зокрема, наявність масових розкручених україномовних письменників, таких-же як за кородоном Лук'яненко, Донцова чи Роулінг. І зйомка фільмів за їх книгами.
  • Переклад популярного програмного забезпечення. Щоб нові програми, які нещодавно вийшли, отримували першим український інтерфейс.

Тільки тоді, коли якісний медіаконтент можна буде почитати, послухати чи подивитися в першу чергу українською мовою, російськомовний народ добровільно на неї переходитиме. Не подобається український сайт — рунет ніхто не забороняв, хочеш фільм російською — перекладай, ніхто не заперечує, ну і так далі.

Ви хочете отримати ізраїльський паспорт і поїхати туди жити. Чи просто отримати ізраїльський паспорт. Країна дає громадянство так званим "репатріантам" — людям, які мають єврейські корені. От вам треба ці корені знайти. Але біда-біда — у вас явно українське прізвище. Проте ви не здаєтеся, починаєте писати запити у всякі архіви, сільські та міські ради і тому подібні установи з метою простежити ваш родовід. І тут вас спіткає невдача — батькова лінія — козаки із Черкащини, материна лінія — десь з-під Тернополя. Ну ніде немає у вас євреїв в роду і близько.

Але не впадайте у відчай! Не все втрачено. Просто виявляйте активну патріотичну громадянську позицію — бажано дещо радикальну, пишіть статті про Україну, беріть участь в політичних подіях, коротше, робіть все, щоб вас помітили опоненти на північ від Монголії.

Коли вас помітять, коли ви примелькаєтеся в інтернеті та на телебаченні, спеціально навчені люди іще раз перелопатять ваш родовід і знайдуть беззаперечні докази, що ви практично чистокровний єврей! Більше того, як бонус, вам підкажуть, де, таким як ви, видають мішки з баблом у вигляді західних грантів.

Хочу придбати собі на початок сезону великий, більше ста літрів, наплічник для не екстремальних пішохідних прогулянок, щоб можна було туди засунути побільше речей.

З тим, що в ньому має бути, я більш-менш розібрався — каркас для жорсткості спинки, сіточки для вентиляції спинки та шлейок, регулювання самих шлейок — на поясі, на плечах, на грудях, RipStop, підвал та бічні кишені. Власне, в мене є невеликий наплічник, де все це є, але мені мало в ньому об'єму. Іще однією із моїх вимог є наявність всяких зовнішніх кріплень — щоб я міг вчепити, наприклад, чохол зі штативом, а на пояс — кофр із фотоапаратом. Колір не принциповий, аби не рожевий і не сильно бруднився.

Отже, питання перше — де в Києві, окрім спортмастера, можна купити таке добро за помірними цінами? Під словом помірні мається на увазі помірна націнка + менше переплати за бренд та непотрібні понти. Переплатити за надійність чи зручність я готовий. Власне, їх усі можна подивитися в інтернетах, проте добре було-б мати можливість поміряти вживу.

Ну і питання друге — може я щось пропустив, на що обов'язково треба звернути увагу. Можете хвалити свої власні наплічники, бажано з фотографіями. Наперед вдячний.

Уже не вперше наші спортсмени показують, що не ту збірну назвали параолімпійською. За перший день медалей більше, ніж у олімпійців перед ними за весь час.

paralympic results

Володимир Володимирович на прес-конференції, серед іншого, відповів на запитання про недотримання Будапештського меморандуму. Мовляв, раз в Україні відбулася революція, значить, це вже інша держава (як СРСР після Жовтневої), а з цією іншою державою вони ніяких документів не підписували.

Значить, ця інша нова держава не укладала з Росією ніяких Харківських угод, саме головне — не брала в Росії ніяких кредитів і віддавати нічого не повинна. Нехай вимагають усі борги у Януковича — тим більше, він у них знаходиться і нікуди не дінеться. Якщо вони будуть щось у нас вимагати по тому, що заборгувала "стара" держава, значить Путін — балабол.

Власне, відео прес-конференції тут, тривале — більше години.

Ну і наостанок — моя думка. Путін розуміє, що якщо Україна зараз, попри всю його попередню роботу з Януковичем, піде до Європи, то це безповоротно, як із прибалтійськими країнами. Крім того, його не влаштовує прецедент революції, створений у нас, тому він намагається всім, а особливо росіянам, що це погано — бо не приведи Господи, таке станеться і в Росії. Тому він змушений був вдатися до крайніх мір. Власне, так я розумію його мотивацію.

Вам набридли гори гівнофотографій в блогах та соціальних мережах? Дістала кадри квіточок з усіх ракурсів? Ось росіяни придумали завод для спалювання фотографів, проте вони агресивні — ми це знаємо. Виявляється, є спосіб більш цивілізований — не треба нікого палити. Все дуже просто — збираєте гівнофотографів на майстер-клас — вони це люблять — і розказуєте їм, що крута фототехніка — то від лукавого, натомість ваші фотознімки мають давати відповідь на три питання. А особливо круто, якщо відразу на п'ять — Хто? Де? Що робить? Коли? Для чого?

Тепер, коли гівнофотограф дістає свою фотокамеру, в нього починає боліти голова — як у таку маленьку статичну картинку все це вмістити? І той час, що він міг наклацати гору прекрасних фотографій для інтернету, гівнофотограф чеше потилицю і крутить головою навколо.

Ну і на останок можна добити гівнофотографів повідомленням про те, що їхні круті камери — фуфло, вони всі помиляються у експозамірах і треба завжди знімати в ручному режимі та дивитися на гістограму. І якщо у гівнофотографа таки вдасться все це стулити до купи в одній фотографії, то він отримає премію Пулітцера — ну, принаймні, не буде гівнофотографом.

Коротше, знущаються над бідними фотографами тут, зараз я туди закину пару вчорашніх знімків, мене теж поб'ють.

Неприємні відчуття в області нижче попереку, коли ти розумієш, що твій, власноручно зібраний комп'ютер "середнього рівня" через три роки вже нічого не вартий. Мозок розуміє, що це процес нормальний, що виробники їсти хочуть, також розуміє, що заради підвищення fps я купувати щороку нову відеокарту не стану, так як не ігроман і не багатий настільки. Але все одно, жабка жим-жим. трішки.

По перше, таки розбавлю політику в моєму блозі нормальним життям. Власне, я його хотів написати раніша, але із-за політики цього не зробив. По друге, цей допис, в принципі, не для всіх — хоча всім іншим не заборонено його читати і коментувати, звісно.

Отже, більше двох тижнів тому, Мариночка чи то хотіла, щоб її відмовили ставити Linux, чи щоб вмовили його поставити, чи щоб прийшли в гості і поставили, чи щоб просто збільшити кількість коментарів у своєму блозі. З цього приводу в мене, як людини, яка використовує і Windows і Linux, виникло бажання написати декілька коротких тез, що допоможуть вам визначитися, чи варто, чи ні переїжджати на ВПЗ на домашньому комп'ютері.

Перш за все, хочу уточнити — незважаючи, що Linux is just a kernel, до недоліків платформи буду відносити відсутність чи недолугість програмного забезпечення під певні завдання для нього — оскільки користувачам саме ядро ні до чого, а працюють то вони із прикладним софтом.

Сторінки