Туристичний елементаль

За останні дні я дивлюся засідання парламенту з цікавістю — на відміну від попередніх років. Хочеться, щоб вони завжди так працювали ефективно — звісно, не в такому авральному режимі, але ефективно. Можна трішки почубитися, для перформансу, але щоб працювали завжди, а не тільки коли на вулиці пиздець.

Іще хочеться знати прізвища депутатів, які були на барикадах, вночі були, коли беркути наступали, теж були. Ну і найбільше розрулювали ситуацію. Я буду за них голосувати в майбутньому.

І останнє — Межигір'я, пишуть, порожнє, туди навіть потрапляли журналісти, а ще минулого року одна розумна голова мріяла про тури туди.

У виконувача обов'язків прем'єр-міністра синтезатор мови значно кращий, ніж у його папєрєдніка. Проте занадто малий мовний буфер, тому виконувач мусить після двох-трьох слів здійснювати операцію читання з носія — а так як він не підтримує читання під час відтворення, то змушений зупинятися щоразу, коли мовний буфер спустошується. Відео 5 каналу про те, як це відбувається:

Мені от цікаво — якщо в тому тексті трапиться матюк, він його перше прочитає, а потім зрозуміє, чи навпаки?

З одного боку, популярність ніби-й добре — твої тексти читають, коментують, можна поспілкуватися з цікавими людьми. Але з іншого боку, популярність має негативні сторони — твій блог перестає бути твоїм, це уже не є затишне місце для спілкування.

Сьогодні почитав допис Максима Січеславця про буковинських гуцулів. В принципі, досить цікавий допис, злегка притрушений ваніллю і з елементами комерції — невеличке посилання на готельчик, де жили блогери. В статті показано гуцульський побут — хата і господарство, нахваляється гостинність господаря. І все. Фактично, такий самий допис, як мій про полонинне господарство.

В коментарі являються кремлеботи — інакше їх не назвати. В дописі немає політики — ні Майдану, ні згадок про Європу, чи Росію, нічого такого. Але нічого, згадали "пархатого Бандеру", придерлися до того, що свиня брудна (ну якій бути свині в хліві — її випусти в поле, вона бруд знайде, така природа), що бардак і т. д.

Сиджу, читаю і думаю — маю до сотні читачів, от і досить. Блог мій і затишний.

Цей допис призначено, перш за все, для друзів у традиційному значенні цього слова, тому він не підзамочний, оскільки не всі ЖЖ-френди є друзями. Будемо вважати друзями тих людей, яких я знаю і спілкуюся більш-менш регулярно в особистому просторі, хоча строго не обмежуюся цим колом осіб - буду радий мандрівникам, блоги яких я читаю. Тіму Таллєру 15-му я обіцяв повідомити - повідомляю.

Так ось, є можливою екскурсія на один із закритих об'єктів Київського метрополітену - я хочу у Дарницьке або Харківське депо. Власне, я до них додзвонився і отримав інформацію від людини, яка за це відповідає. Проблема полягає в тому, що такі екскурсії проводяться з вівторка по четвер о 10-й ранку і потрібно назбирати від 20-ти дорослих охочих щоб подати заявку, після чого узгодити дату. На сайті у них написано, що екскурсія безкоштовна. Якби на вихідні, то було-б легше. Якщо подавати заявку зараз, то екскурсія може бути з середини березня орієнтовно.

Друга проблема полягає в тому, що я маю бути впевнений у дисциплінованості моїх супутників, тому просто написати "набігай" не можу і, тим більше, набрати своїх студентів.

Отже, діємо наступним чином: ви називаєте можливі дні тижня, в які вам у березні вдасться вибратися, я збираю цю інформацію до купи і домовляюся на найбільш прийнятний для більшості день. Для заявки потрібно буде надавати список групи.

На днях Фальк цікавився, де можна записатися на Антимайдан. Сьогодні я дізнався, як це відбувається.

Маршрутний автобус на Київ вантажиться в Білій Церкві. Серед пасажирів відмічаю велику кількість молодих людей пролетарської зовнішності. Чую за спиною фрагменти телефонної розмови:

— Тут такая тєма ... 200 гривен ... возле Мариинского парка ... собирай пацанов.

І цілу дорогу він щось там телефонував і домовлявся.

Переглядаючи всякі новини, натрапляю на палку розповідь Дмитра Кисельова про події у нас. Вирішив подивитися. Ну, я готовий був до того, що там буде перекручення, брехня та інше неподобство, знаючи відгуки про цього суб'єкта. Але все виявилося значно гірше.

Я не буду вставляти відео на сторінку, хто хоче проблюватися — вперде за посиланням на титрубу. А там реально нудить — уже від тону його розмови. Такий масовий, потужний потік помиїв — зібрано із усієї міської каналізації Москви. І все це — російський зомбоящик. Навіть наші якось делікатніше брешуть.

Кажуть, що київський Ленін будувався для Всесвітньої виставки в Нью-Йорку 1939 року.

samsebeskazal — Киевский Ильич из Нью-Йорка

Ще є Сталін, по якого треба їхати в Москву.

Мої студенти, надивившись новин, подалися на приступи хронічного шлангіту і сьогодні хотіли бойкотувати проведення мною анонсованого раніше тестування — поскандували "Ганьба" і не схотіли запускати iTest. Тоді я схопив указку і жорстоко їх побив провів мирні переговори і вони пройшли тест. Цілком нормально пройшли.

Іще я, коли йшов додому, здалеку побачив, що щось синіє коло міськради в центрі спортивного міста Біла Церква. Спочатку подумав, що ригіони, але там поруч і біліло — то були прапори Свободи та Батьківщини. Невеличкий натовп, пару сотень народу, якийсь дідусь розповідав про УПА та десять заповідей націоналіста. Із міліції — ДПС, встановили VLC Media Player конуси, бо мітинг на краю проїжджої частини, а дорогу не перекривали.

Ну ось і все. Фото, до речі, на телефон — кого цікавила якість камери.

Знайомив студенток із фотографією. Розповідав про режими фотокамери та чутливість, показував, що з них виходить. Для мотивації демонстрував фотографії Олега Стельмаха із нічним Києвом, Мандрівника із Дніпром і нічними Черкасами та Романа Наумова із Білою Церквою із дахів. В Рому, чи то у його фотографії, вони, здається, закохалися - довелося повідомити, що він давно сімейний чоловік. Свої фотографії деякі показував. В будь-якому разі, їм сподобалося.

Чергова невеличка науково-фантастична графоманія про noddeat'a. Навіяно не дуже давньою моєю з ним розмовою. Уся під катом.