У виконувача обов'язків прем'єр-міністра синтезатор мови значно кращий, ніж у його папєрєдніка. Проте занадто малий мовний буфер, тому виконувач мусить після двох-трьох слів здійснювати операцію читання з носія — а так як він не підтримує читання під час відтворення, то змушений зупинятися щоразу, коли мовний буфер спустошується. Відео 5 каналу про те, як це відбувається:

Мені от цікаво — якщо в тому тексті трапиться матюк, він його перше прочитає, а потім зрозуміє, чи навпаки?

З одного боку, популярність ніби-й добре — твої тексти читають, коментують, можна поспілкуватися з цікавими людьми. Але з іншого боку, популярність має негативні сторони — твій блог перестає бути твоїм, це уже не є затишне місце для спілкування.

Сьогодні почитав допис Максима Січеславця про буковинських гуцулів. В принципі, досить цікавий допис, злегка притрушений ваніллю і з елементами комерції — невеличке посилання на готельчик, де жили блогери. В статті показано гуцульський побут — хата і господарство, нахваляється гостинність господаря. І все. Фактично, такий самий допис, як мій про полонинне господарство.

В коментарі являються кремлеботи — інакше їх не назвати. В дописі немає політики — ні Майдану, ні згадок про Європу, чи Росію, нічого такого. Але нічого, згадали "пархатого Бандеру", придерлися до того, що свиня брудна (ну якій бути свині в хліві — її випусти в поле, вона бруд знайде, така природа), що бардак і т. д.

Сиджу, читаю і думаю — маю до сотні читачів, от і досить. Блог мій і затишний.

Цей допис призначено, перш за все, для друзів у традиційному значенні цього слова, тому він не підзамочний, оскільки не всі ЖЖ-френди є друзями. Будемо вважати друзями тих людей, яких я знаю і спілкуюся більш-менш регулярно в особистому просторі, хоча строго не обмежуюся цим колом осіб - буду радий мандрівникам, блоги яких я читаю. Тіму Таллєру 15-му я обіцяв повідомити - повідомляю.

Так ось, є можливою екскурсія на один із закритих об'єктів Київського метрополітену - я хочу у Дарницьке або Харківське депо. Власне, я до них додзвонився і отримав інформацію від людини, яка за це відповідає. Проблема полягає в тому, що такі екскурсії проводяться з вівторка по четвер о 10-й ранку і потрібно назбирати від 20-ти дорослих охочих щоб подати заявку, після чого узгодити дату. На сайті у них написано, що екскурсія безкоштовна. Якби на вихідні, то було-б легше. Якщо подавати заявку зараз, то екскурсія може бути з середини березня орієнтовно.

Друга проблема полягає в тому, що я маю бути впевнений у дисциплінованості моїх супутників, тому просто написати "набігай" не можу і, тим більше, набрати своїх студентів.

Отже, діємо наступним чином: ви називаєте можливі дні тижня, в які вам у березні вдасться вибратися, я збираю цю інформацію до купи і домовляюся на найбільш прийнятний для більшості день. Для заявки потрібно буде надавати список групи.

На днях Фальк цікавився, де можна записатися на Антимайдан. Сьогодні я дізнався, як це відбувається.

Маршрутний автобус на Київ вантажиться в Білій Церкві. Серед пасажирів відмічаю велику кількість молодих людей пролетарської зовнішності. Чую за спиною фрагменти телефонної розмови:

— Тут такая тєма ... 200 гривен ... возле Мариинского парка ... собирай пацанов.

І цілу дорогу він щось там телефонував і домовлявся.

Переглядаючи всякі новини, натрапляю на палку розповідь Дмитра Кисельова про події у нас. Вирішив подивитися. Ну, я готовий був до того, що там буде перекручення, брехня та інше неподобство, знаючи відгуки про цього суб'єкта. Але все виявилося значно гірше.

Я не буду вставляти відео на сторінку, хто хоче проблюватися — вперде за посиланням на титрубу. А там реально нудить — уже від тону його розмови. Такий масовий, потужний потік помиїв — зібрано із усієї міської каналізації Москви. І все це — російський зомбоящик. Навіть наші якось делікатніше брешуть.

Кажуть, що київський Ленін будувався для Всесвітньої виставки в Нью-Йорку 1939 року.

samsebeskazal — Киевский Ильич из Нью-Йорка

Пам'ятник Леніну в Нью-Йорку

Ще є Сталін, по якого треба їхати в Москву.

Мої студенти, надивившись новин, подалися на приступи хронічного шлангіту і сьогодні хотіли бойкотувати проведення мною анонсованого раніше тестування — поскандували "Ганьба" і не схотіли запускати iTest. Тоді я схопив указку і жорстоко їх побив провів мирні переговори і вони пройшли тест. Цілком нормально пройшли.

Іще я, коли йшов додому, здалеку побачив, що щось синіє коло міськради в центрі спортивного міста Біла Церква. Спочатку подумав, що ригіони, але там поруч і біліло — то були прапори Свободи та Батьківщини. Невеличкий натовп, пару сотень народу, якийсь дідусь розповідав про УПА та десять заповідей націоналіста. Із міліції — ДПС, встановили VLC Media Player конуси, бо мітинг на краю проїжджої частини, а дорогу не перекривали.

Мітинг опозиції в Білій Церкві

Ну ось і все. Фото, до речі, на телефон — кого цікавила якість камери.

Знайомив студенток із фотографією. Розповідав про режими фотокамери та чутливість, показував, що з них виходить. Для мотивації демонстрував фотографії Олега Стельмаха із нічним Києвом, Мандрівника із Дніпром і нічними Черкасами та Романа Наумова із Білою Церквою із дахів. В Рому, чи то у його фотографії, вони, здається, закохалися - довелося повідомити, що він давно сімейний чоловік. Свої фотографії деякі показував. В будь-якому разі, їм сподобалося.

Чергова невеличка науково-фантастична графоманія про noddeat'a. Навіяно не дуже давньою моєю з ним розмовою. Уся під катом.

Сьогодні я вас розповім про людину, яку ми зустріли в Закарпатті. Більше того, цю людину, навіть, можна додати до мого списку тих, із ким цікаво ходити. Розмова піде за співробітника Карпатського біосферного заповідника Василя Покиньчереду, який водив нас впродовж двох днів.

Василь в лісі

Сторінки