16.11.2018 - 22:23
На шляху до Качанівки ми відвідали іще два цікавих об'єкти, про які можна розказати окремо. Це садиба Галаганів в Сокиринцях та Тростянецький дендропарк. Ми не ночували в цих місцях, часу провели менше, тому фотографій буде менше. Почнемо ми із Сокиринців і залитого сонцем ландшафтного парку коло палацу.
Тітонька-екскурсовод скромно зізналася, що вона не професіонал, проте звучала досить переконливо, відповідала на всі питання і подбала про гучномовець, щоб усі її чули.
В садибі знаходиться Сокиринський професійний аграрний ліцей, тому будівля підтримується в належному стані, проте господарям не до декору. Від воріт веде довга ґрунтова алея, оточена високими деревами.
Сам маєток був побудований у 1824-1835 роках для полковника Павла Галагана. В той же час планували і розбивали ландшафтний парк навколо.
Ззаду фасад доповнюють сходи із широким пандусом, що ведуть із другого поверху до широкої галявини.
Пандус виглядає завеликим та надто помпезним для такого палацу — хоча, він досить гарний і майже повністю зберігся — лише в деяких місцях обламалися балюстради. Табличок, що повідомляють про аварійний стан будівлі, як в Качанівці, я не бачив — все ж тут навчаються діти.
Павло Галаган любив поганяти в ногом'яч. За палацом широка галявина із футбольним полем навчального закладу та лавочками. На відміну від Качанівки, тут немає прямого виходу до водойми — галявина впирається в лісок, а за ним вже ставки.
Між галявиною та ставками знаходиться ротонда, де паничі пили чай із самовара. Тут все заросле і навіть з ротонди погано видно воду. До неї веде місток, під яким можна пройти і сфотографувати все знизу.
Звернувши трохи вбік від осі палацу та ротонди, можна вийти до води. Підозрюю, що майже двісті років тому все було не таким зарослим і ставки було видно навіть із палацу — план садиби, що ми бачили, це підтверджує.
Зайдемо всередину. Коридори оформлені в стилі "громадський заклад радянської епохи", від панського декору мало що залишилося.
Хоча, окремі елементи булої розкоші можна побачити, такі як колони, арки чи внутрішні вікна.
Це були двері до кабінету господаря і, звісно, тут заселився директор.
Види із балконів другого поверху дуже непогані — ось видно в'їздну браму та алею.
На стінах залишилося трохи ліпнини, а також можна бачити двері із фігурними фільонками. Але на дверях написано, що то кабінет математики, чи інформатики.
Актовий зал колись був залом, де приймали гостей. З нього є вихід на пандус і галявину ззаду палацу, проте зараз тут зачинено.
Палац складається із основного корпусу та двоповерхових флігелів, що з'єднані одноповерховими переходами. Через це з другого поверху можна отримати такі види на дах і балкон на флігелі. Кажуть, що на цьому балконі добре посидіти увечері.
В палаці є місцевий краєзнавчий музей. Він розказує як про життя та побут простих людей, так і про Галаганів, тому тут є елементи тодішнього панського інтер'єру.
Звісно, тут мало оригінальних речей — більшість колекції Галаганів переїхало до Чернігова, а на місці експозицію зібрали із того, що передали прості люди чи подарували меценати.
Палац Галаганів в Сокиринцях працює як екскурсійний об'єкт "на пів ставочки", основне його призначення зараз — навчальний заклад. А тому він не може запропонувати того, що пропонує нам Качанівка. Проте його близьке розташування із іншими цікавими екскурсійними об'єктами дозволяє сюди легко заїхати по дорозі.
На цьому в мене все, скоро Тростянецький парк і осінній каякінг. Не перемикайтеся.