Туристичний елементаль

Час підводити підсумки туристичного 2018 року. Рік, що став закінченням однієї епохи та початком другої. Рік, що був справді туристичним: насиченим та цікавим. Коли є що пригадати та погортати фотографії. Подорожей було багато, подорожі були хороші. Великі та маленькі, далекі та близькі, у великій компанії та вдвох. 2018 рік був рекордним по їх кількості та тривалості — я здійснив 21 поїздку, провівши в мандрах півтора місяці. Це більше, ніж у 2016 та 2017 разом.

Цього року я вже нікуди не мандруватиму, хіба що на Новий рік, тому можна починати підводити підсумки.

Я мав небагато подорожей, лише десять, але вони були цікавими. Можна навіть сказати десять з половиною, але половина — то відрядження до Лебедина із потужним застіллям, тому подивитися нічого не вийшло. І наступного року я хочу продовжувати в тому ж напрямку — їздити з друзями по нових цікавих місцях.

Як ви вже помітили, зараз я вкрай рідко сюди щось пишу. Певно, так і буде надалі.

Зокрема, більше не буде оглядів техніки. По перше, маленький я не цікавий представництвам компаній та PR-агенціям, яким треба охоплення аудиторії. Сайт і справді за три роки не мав ніякого розвитку. Я, набувши досвіду, трохи покращив якість оглядів, але зовсім не займався розкручуванням та просуванням. І регулярність виходу нових матеріалів ніяка. Тому при зверненнях мене часто ігнорували, лише один чесно відповів, що їм треба більшу кількість переглядів.

По друге, я сам вже втрачаю інтерес до написання оглядів — мені ліниво їх оформлювати. При підвищенні стандартів якості, збільшилася кількість часу, що йде на одну статтю й іноді доводилося змушувати себе цим займатися (раз взяв, значить треба написати).

Закривати сайт я поки не буду. Якщо в мої руки таки потрапить цікавий пристрій — можу про нього написати, просто не буду звертатися до офісів компаній щоб щось дістати. Також писатиму про туризм, але дуже нерегулярно. Сайт повертається в режим публічного записника і я вже не буду паритися про відвідуваність.

Хочу зробити круту базу даних для контролю свого робочого процесу — підкажіть, який засіб краще обрати, що опанувати. Робити вона має ось що:

1. Метапрограма. Я вношу всі-всі можливі теми занять — із вказанням пріоритету та залежностей (яку тему після якої іншої можна читати, яка головніша). Також враховується, яке питання можна давати на самостійне опрацювання, а яку треба давати тільки в аудиторії. До кожної теми теоретичні запитання, самостійні та практичні завдання для аудиторної роботи, список джерел.
2. Списки всіх груп, з якими я працюю та інформація про те, який предмет в яких семестрах вони вивчають.
3. Робоча програма. Коли я отримую від адміністрації тарифікацію із зазначенням груп та кількості годин на предмет, система автоматично, на основі інформації із п1, генерує робочу програму на цей рік (в PDF). Також генерує питання для заліку або білети на екзамен (в PDF, щоб відразу друкувати і розрізати). За потреби, пріоритет тем із п1 можна змінити вручну.
4. Електронний журнал. Генерується для кожної групи на потрібну кількість годин на основі інформації їі пп 2 та 3. Коли я приходжу на пару, він повідомляє мені сьогоднішню тему, генерує PDF для студентів із завданнями на основі п1. За кожне завдання очікує від мене виставлених оцінок для всіх студентів — в разі порушення дедлайну автоматично ставить їм двійки (так, ми ще не на Болоні).
5. Враховує деякі робочі обставини — перенесення пар, хворобу студента чи його участь в заходах, олімпіадах (відсовує дедлайн).
6. Рахує всіляку статистику — середній бал на кожного студента, кількість студентів із різними оцінками. Видає попередження про критичні "хвости" у студентів.
7. Веде облік зданих студентами робіт (містить посилання на здані файли), нагадує мені їх перевірити. Також рахує, чи я віддавав роботу на доопрацювання.
8. Містить шаблони титулок та всіляких звітних документів. Генерує їх коли треба.
9. Окремо — робота із студентами за індивідуальним графіком (індивідуальники на 3-4 курсі), у яких інші дедлайни.
10. Критерії оцінювання до кожної практичної роботи. Я не ставлю оцінки сам, а відповідаю (ставлю прапорці) на прості питання — чи зроблено в роботі А, Б, В ... . На основі цих відповідей програма вираховує оцінку (заодно зберігає інформацію про те, чому саме така оцінка — студент може працювати над помилками).
11. Зовсім круто: доступ до системи студентів — вони можуть здавати свої файли, бачити свої оцінки їх розшифрування, отримувати за бажанням на пошту автоматичні попередження про критичні борги та наближення дедлайнів.

Поки я готую до публікації статтю про фотокамеру за розумну ціну із якою я їздив у Карпати, порекомендуйте, якого намета мені купити.

• Бюджет: 4000, може 5000 грн.
• Пори року: крім зими. Але щоб міг витримати зливу.
• Маса: якнайлегший.
• Місць: 2, 2+1
• Два входи/тамбури.
• Протимоскітні сітки на вході.
• Вентиляція, полички, гачки, інші дрібні зручності.

Трішки вдячної реклами

За наданий в Карпати намет велика подяка Роману Маленкову, він робить гарні тури, ось кілька спогадів від поїздок із Україною Інкогнітою: позитивний храм на Чернігівщині, Мезинський НПП та Міжрічинський РЛП.

Позавчора, коли я готував матеріал про Nikon D500, прийшло повідомлення про анонс нової любительської дзеркалки Nikon D7500, наступника D7200. Виробник заявляє, що вона майже як D500, тільки легша і доступніша.

Пам'ятаючи, як мене знатно бомбануло після виходу D5600, я обклався вогнегасниками і взявся розглядати новинку. Інші сайти передрукували позавчора прес-реліз і забули, а я спробую проаналізувати. Чим відрізняється новинка від попередньої моделі і чим вона схожа на D500? Чи варто її купувати?

На травневі свята (28 квітня — 10 травня) потрібен максимально легкий маленький штатив для зйомки вечірніх/нічних/світанкових панорам Карпат. Мій високий стальний Velbon Sherpa такий важкий, що треба винаймати шерпа для його перенесення. А я потратився на квитки та оновив туристичний одяг, тому зараз до придбання нового штатива фінансово не готовий.

Може хтось підсобить?

Фоточка в тему — світанок над Карпатами, вид з Ужгорода.

Знову я беруся планувати, зазвичай це нічим хорошим не закінчується, але я не втрачаю надії. В першу чергу мені потрібна компанія, адже в деякі подорожі самому вирушати не варто. Найголовніше — туризм має бути бюджетним. 2017 — рік недорогого туризму. Отже, цього року я хочу:

• Первоцвіти.
• Каяки. Більше каяків. На одну хорошу компанію я вже натрапив, інша іще під питанням.
• Карпати. Записався в один комерційний організований тур. Познімаю там людей, затегаю їх у Фейсбучику і отримаю соціальний урожай — уже такий номер проходив.
• Хочу походити по Карпатах з друзями. Найвищий шанс — витягнути орнітогів, але для цього треба розшукати маршрут із цікавими птахами.

Діліться вашими ідеями, пропозиціями, запрошуйте мандрувати із собою або приєднуйтеся до мене.

Ось я беру камери на тест і кажу — О-о-о-о! Скільки тут кнопок та дисків! О-о-о-о! Який тут видошукач! Це-ж можна оперативно міняти налаштування, зручно керувати однією рукою! (на днях буде огляд такої камери).

Але один китайський виробник, що недавно почав агресивно завойовувати наш ринок пристроями за привабливу ціну і розсилати спам (за що йому горіти в грубі) привіз камеру, в якій кількість апаратних елементів керування зведена до мінімуму і вся взаємодія відбувається через сенсорний екран. Називається це чудо Yi M1, має телефоноподібний інтерфейс і покликане не налякати простого обивателя складними фотографічними штуками.

До слова, я вангував подібний апарат, проте гадав, що він буде від відомого південнокорейського виробника, який скоро по тому випустив щось подібне на Android. Тому, якщо бажаєте, можу спробувати дістати Yi M1 на огляд. Цікавить?

Дістався я нарешті до офісу Panasonic — мене їх техніка цікавила давно, зокрема й співвідношенням характеристик до ціни. Там видали камеру, насипали до неї об'єктивів — не знаю, чи встигну до Нового року щось написати, але є плани прогулятися із орнітогами, знімати пташечок.

Іще після Нового року мені мають дати на пробу знущання над вестибулярною системою — здогадайтеся, що це буде?