Туристичний елементаль

Зібравши вчора багато критичних коментарів з приводу моєї любові до візуального представлення інформації, зокрема, до того, що я запропонував візуально представляти, сьогодні продовжу тему, але в більш конструктивному руслі. І тут мене закритикувати не вийде, бо HTML я знаю краще, ніж психологію. І питання полягатиме не в тому, що представляти у візуальній формі — це я залишу на ваш вибір, а сам розкажу, як це зробити.

Отже, мова сьогодні піде про вставлення зображень у запис блогу. Навіть не просто вставлення — тицьнути на кнопку у візуальному редакторі може кожен, а про те, як можна налаштувати вигляд зображення, його розташування та інші параметри. Варто сказати, що дані поради працюють і в коментарях ЖЖ — от тільки їх антиспам може заскрінити вашу писанину, помітивши як підозрілу.

Отже, вставивши за допомогою кнопки малюнок і перемкнувшись у режим HTML ми побачимо щось таке:

Тег img, власне, відповідає за вставляння зображення у веб-документ і йому можна дописати іще цілу купу параметрів. Розглянемо ті, що є уже.

• src — зрозуміло, що це посилання на вашу картинку.
• width та height — масштабування зображення за шириною та висотою. Якщо не писати цих параметрів, то картинка буде показана такою, як вона є. Якщо вказати один із цих параметрів, то інший буде змінений браузером так, щоб зберегти пропорції. Якщо вказати обидва, то пропорції можуть бути порушені.
• alt — заміщуючий напис — ви його побачите на сторінці, якщо зображення з якихось причин не завантажиться. Наприклад, можна написати "ImageShack нехай горить у топці" і, якщо зображення не покажеться, всі дізнаються, чому це сталося. Пошуковики за alt можуть індексувати ваші малюнки, тому вказуйте те, що на них зображено, якщо вас хвилює хоч якась релевантність пошуку вашого контенту.
• title — заголовок зображення, з’явиться у вигляді спливаючої підказки (tooltip) під курсором миші. Так, як на зображенні нижче.

Переглядаючи стрічку друзів у ЖЖ, тобто тих, кого я читаю — адже як можна називати друзями тих, кого я не знаю особисто (хоча у мене вона підписана "Любі друзі" і декого я, таки, бачив вживу) знаходжу "лист щастя" у Вови Комента, де пропонується попіарити тих, кого ти читаєш. Я не любитель листів щастя, проте зробити таке хотів давно, отже маємо нагоду.

Суть в тому, що дата 31.08 найбільш графічно схожа на слово Blog, отже можна вважати її днем блогерів. А блогери — це такий народ, що святкує свій день не у фонтанах, як десантники, а у блогах. Отже, із тих, кого я читаю, хочу відмітити:

• noddeat: Досить широка географія мандрівок + незвичний погляд на звичні речі. Приїхавши до якоїсь Пізи, noddeat не буде підпирати Пізанську вежу, натомість у об’єктив потрапить громадський транспорт, незвичні дорожні знаки, величні вказівники, вузенькі провулки, смітники та каналізаційні люки. У блозі принципово не ставить LJ-CUT, тому читайте його через RSS. Іще він, буває, матюкається і йому начхати, що про нього думають читачі.
• xenoir: останнім часом пише рідко, але фотографії дуже смачні. Не стільки технічно, як композицією. Раніше можна було знайти звіти із вилазок на різні покинуті і не дуже індустріальні об’єкти — починаючи від покинутих шахт, закінчуючи діючими (і закритими для відвідування) металургійними заводами.
• Роман Наумов: іще один цікавий фотограф-любитель. Каже, що взагалі не переймається технічними деталями, просто фотографує у своє задоволення. Основна фішка — здатність знаходити незвичайні ракурси знайомим усім об’єктам. Тобто, якщо його відправити підпирати Пізанську вежу, то він знайде таку точку зйомки, що ніхто не назве фотографію баянною.

Я хотів написати про більше блогерів, але деякі давно не пишуть, а тих, кого я недавно почав читати — того-ж Вову Комента, включу до списку пізніше.

s/n 17-009 наштовхнув мене на одне цікаве відкриття. Виявляється, ера гуртовщиків у Microsoft компанії не закінчилася. До цього висновку я дійшов, зазирнувши в україномовний розділ на сайті Служби технічного упору Microsoft компанії.

Власне, воно мені саме статті українською пропонувало типово — оскільки в ОС всі налаштування українські, а браузер повідомляє сайтам вашу мову. До речі, ану, товариші борці за українське слово в інтернетах, топі ЖЖ, підписувачі петицій за українізацію Розетки, покажіть ваш User Agent — яку системну мову рапортує ваш браузер сайтам? Дізнатися це можна тут, дивіться рядок Accept-language. Служба Google Analytics показує, що в моєму блозі добра половина ru, незважаючи на україномовний контингент коментаторів.

Повернемося до статті. Вони там відразу зізналися, що переклад машинний. Звісно, в текстах немає таких лулзів, як у відомому баяні, але якась невловима схожість є. І нормально читати цей машинний переклад технічного тексту вкрай важко. Адже ми всі пам’ятаємо, що Microsoft компанія завжди думає, як вас краще зробити.

... тунель кохання. Не такий довгий, але теж гарний і романтичний. Судячи з вигляду головок рейок, гілка діюча. Спасибі Роману Наумову за наведення на ціль.

Всякі там школярі та студенти іще догулюють останній тиждень, а їх викладачі уже наносять шкоду екології, переводячи багато-багато паперу. Дивишся за вікно, на дощову прохолодну погоду, вже, практично, осінь і щось всередині смокче по довгій відпустці, що закінчилася, По поїздках, по теплому літу. А попереду — робота, студенти, багато студентів. Колеги будуть прибігати із своїми питаннями, своїх питань буде купа. Цього року, хоч і зменшився набір, проте пішла від нас колега, тому годин має вистачати. Треба-ж за щось наступного року їздити.

На згадку про літо місток над Россю.

Економія — то добре, але не завжди. Ось, наприклад, економія на рекламі призводить до того, що телеглядачі кривляться і перемикають канал, лаючись про дебілів, які цю рекламу зробили. Сьогодні ми розглянемо протилежний приклад — коли глядачі самі їдуть здалеку натовпами, щоб подивитися на рекламу. Більше того, цю рекламу масово фотографують, знімають на відео і викладають хто куди може — у моціальні мережі, в блоги і так далі. Мова піде про знаменитий вінницький кондитерський фонтан, на який я добровільно поїхав дивитися. Для тих, хто не знає — він збудований Roshen'ом, виробництво якого знаходиться геть поруч, а над акваторією, де знаходиться фонтан, скромно висить логотип.

1. Стелла на в’їзді о Вінниці заставлена пляшками. Приїжджати до міста бажано за дві-три години до початку показу, що відбувається з 21-ї по 22-гу годину.

Більш, ніж два роки тому я показував садибу в селі Буки́ і велику жабу із чугунію, чи з чого її там виготовили. Ось іще її фотографія тижневої давності цієї-ж жаби. Але щось уже було не так.

Сьогодні хочу підвести підсумки по Карпатах — наразі, матеріал вичерпано. Впродовж сімнадцяти довгих днів, щоразу я вас радував новими фотографіями, а ви мене — коментарями. Ярко навіть назвав це погодинними фотозвітами. Можна так сказати, відчув себе тревел-блогером. Тобто, я і раніше публікував фотографії з поїздок і ще публікуватиму — життя продовжується — проте, не так масово. Безперечно, наступного літа я захочу поїхати знову — або знову з Ярком, якщо він організує, або без нього. В решті, можна поїхати у Верховину до Василя Кобилюка — керівник рятувально-пошукової служби займається, серед іншого і туристичними прогулянками по горах — щоб було кого шукати і рятувати.

Сьогодні ми зібрали речі, попрощалися з Богданом, залізли у мінівен і поїхали до Івано-Франківська. Дехто з нас мав квитки на поїзд № 143, що відходить о 17-й, а у двох з нас — на 43-й, що майже о 22-й. Закидаємо речі до камери схову і маємо гарну нагоду погуляти містом.

1. Відразу коло вокзалу бачимо туристичну мапу центру міста — він квадратний і простий, заблукати ніде, навіть простіший, ніж у Львові. Фотографуємо її — все-ж краще в блозі підписувати назви будинків, ніж купу займенників.

Сьогодні буде розповідь про музей Карпатського біосферного заповідника, що знаходиться відразу за Раховом по дорозі на Ділове. Взагалі, я не любитель краєзнавчих музеїв, вони дещо нудні та одноманітні — народні костюми, інвентар, інтер’єри, посуд, картини місцевих художників. Проте як проміжний пункт в нашій подорожі, він цілком годився. Експозиція розділена на три частини — природа Карпат, життя гуцулів і тераріум на цокольному поверсі. Отже, подивимося, що там. Освітлення дуже тьмяне, тому знімав на ISO6400, спалахом користуватися не хотів. До речі, на фотозйомку тут всім байдуже — ніяких табличок та пунктів у прейскуранті. Всім би так.

1. Зустрічає відвідувачів упорота рись — не так давно по інтернетах була популярна фотографія чучала лисиці в сидячому положенні — гадаю, щось між ними є щось спільного.