Вже певний час я читаю фотозвіти в блогах про поїздки в різні цікаві місця і пишу їх сам. Спочатку це було справді цікаво — гарні фотографії стимулювали мене поїхати туди самому і я вважав, що блогерам з фотапаратами скрізь треба зелене світло бо вони стимулюють приток туристів. Втім, я і зараз так вважаю, а мова не про те.
Я приєднався до спільноти ua-travels, додавав у френди багато мандрівників, купив дзеркалку, але в один прекрасний момент помітив, що інколи просто прокручую їх дописи у френдстрічці. Або поспіхом читаю. Спочатку я списав це на те, що був втомлений, чи поспішав, але потім помітив, що це явище стає регулярним. Можливо, мені набридли фотозвіти з подорожей, проте деякі з них я читав і далі.
То-ж я спробував розібратися, чому втрачається інтерес до дописів про мандрівки. Мені здалося, що багато з них просто схожі один на одного — написані ніби під один шаблон. І мої так само. Візьмемо, скажімо, допис про центральну частину Івано-Франківська. Я мав декілька годин до поїзда, спонтанно прогулявся містом, назнімав цікавих будівель і виклав їх, підписавши свої короткі коментарі під кожним фото. Таких дописів про різні міста можна знайти чимало. А що буде, якщо з нього прибрати одну фотографію? Буде на одне фото менше в дописі. І все — сюжет не постраждає — сюжету там немає. Прикро, але саме такі дописи я і прокручую, певен, що так само прокрутили і мій.
У дописі про вихід на Говерлу сюжет трішки промальовуються — фотографії у хронологічному порядку, там підйом, там вершина, там спуск. Але, по перше, фотографій там до біса — аж 27 і той куций сюжет дуже розтягнутий по них, а, по друге, там теж можна вилучити багато знімків і нічого не зміниться.
Переглянемо допис про полонинне господарство. Там іще більше фотографій, проте в них куди більше сюжету — вівчарство є тема не заїжджена, а тут показується, як вони живуть, як доять овець, як роблять будз. і, навіть, трішки овечої еротики. Лише допис задовгий.
На жаль, в мене багато дописів типу "що бачу, те і співаю" — ось про Корсунь-Шевченківський, чи прогулянка Карпатським заповідником. Першим просвітом в цій хмарі була Цікава хімія — допис про форельне господарство, де не говориться відразу про те, що зараз ми подивимося на форельне господарство, а сюжет заходить збоку, маскуючись під зовсім інші речі. Так я намагався створити інтригу і, ніби, мені це вдалося. Розмір — всього 13 фотографій, якщо вилучити хоч одну, сюжет постраждає.
Окремим рядком стоїть допис про фабрику ялинкових прикрас — там описано технологічний процес і тема, знову-ж, не заїжджена. Вилучення будь-якого фрагменту критично впливає на сюжет.
Також я спробував створити інтригу в Лісовій казці, де мова починається з критичного боку. По ідеї, читач мав подумати, що я збираюся покритикувати організатора поїздки, мовляв, нікудишні побутові умови, собачий холод, проте критики там не було, тільки захоплення від поїздки.
Отже, для подальшого написання якісних фотозвітів я вивожу наступні умови:
- Обов'язкова наявність сюжетної лінії. Тобто, всі фотографії вставляються не тому, що вони красиві, а тому, що вони ілюструють фрагмент розповіді. Видалення хоч одного кадру чи абзацу має погано позначатися на сприйняття подальшої частини допису.
- Обмежена кількість фотографій — гадаю, до 15 має вистачити, можна і менше. Гортати довгі сувої у мене ви більше не будете. noddeat подавав ідею зробити "як у Тьоми" — групувати фотографії в блоки з мініатюрами. Так зараз роблять і в інтернет-магазинах, до речі. Я подумаю над цим.
- Відсутність "екскурсовод-стайл" фактажу типу "бу-бу-бу, Храм Діви Марії був зруйнований турками в XIII ст., відновлений домініканцями у XIV ст." окрім випадків, якщо це є частиною сюжету. В тім, конкуренцію Вікіпедії я і не складав ніколи.
- Бажане використання нестандартних оборотів, коли читач спочатку не здогадується, про що йтиме мова.
- Попередня проінформованість про місце, куди збираюся їхати, щоб знати про те, що там можна побачити і сфотографувати — щоб зйомка не була спонтанною. Шукати інформацію як в інтернетиках, що забезпечить відсутність повторів того, що вже писав хтось, так і отримання додаткової інформації від організатора поїздки, якщо їхатиму не сам.
Безперечно, кількість дописів може зменшитися, але у мене не стоїть на меті завалити інтернети своїми фотографіями. Може ви маєте свої роздуми на цю тему?
