Прогулявся я по Карпатах із великою чорною дзеркалкою — швидко працює, добре знімає, зручна в керуванні, ось тільки велика і важка. Діставати із сумки довго та незручно, постійно носити на шиї погано, а поки заміниш об’єктива, так взагалі стане пізно щось знімати. Ну, можна тягати на собі дві великі чорні дзеркалки, проте я не верблюд, та й гаманець мій не настільки товстий, такий варіант не підходить.

Тому я задумався над компактнішою альтернативою, що дозволятиме знімати віддалені об’єкти. Тобто про ультразум. Так, я розумію, що за універсальність об’єктива доводиться платити світлосилою та якістю зображення, проте мене цікавило наскільки великою буде ця жертва? Наскільки добре може знімати топовий ультразум? З цими думками я поклав до рюкзака Nikon CoolPix P900, попрощався із офісом Nikon Україна і пішов додому.

Загальний вигляд
Загальний вигляд

Всі знімки можна збільшувати. Чесно кажучи, огляд вийшов трохи лінивим — я нікуди не виїжджав, тому мало знімків різних жанрів як для такої камери.

Якщо у вас є парк професійної техніки від Nikon, то ви можете її обслуговувати не в звичайному сервісі, а у Nikon Professional Services або NPS: у них там особливі умови, тільки я не уточнював які, ні з чим до них іти. Те ж стосується Canon і Sony, але сьогодні мова саме про Nikon.

Так як професійна техніка Nikon досить надійна і при дбайливому ставленні служить довго та безвідмовно, то люди в NPS сидять без роботи. Щоб виправити цю ситуацію, вони запросили свого постійного клієнта — мандрівного фотографа Антона Шевельова, який їздить по самих важкодоступних місцях — пустелі, гори, гейзери — і часто псує там свою техніку. Вони організували йому майстер-клас з фотографування в складних погодних умовах, запросивши туди потенційних клієнтів NPS.

Антон Шевельов

Canon робив майстер-класи зі зйомки та по фотобізнесу, а у Nikon Антон поділився своїм деструктивним досвідом: де він фотографував, як захищав камери від погодних умов і похвалився тим, як і скільки він їх поламав. Показав різні чохли, свій рюкзак та розвантажувальну жилетку. Розказав, куди треба залізти щоб екзотично угробити свою камеру та скло. і, головне, показував усім свій об'єктив 70-200, що багаторазово був у ремонті та фотографію затяганої попередньої фотокамери.

Тепер дивуюся, як я не залив свою камеру в байдарці і не розламав у печері. Правда, я не такий завзятий мандрівник. А ви залазьте куди подалі, ламайте там свою техніку та несіть в Nikon Professional Services. Сам захід відбувався в приміщенні магазину Paparazzi — сюди треба йти, коли ремонтувати вже нічого.

На цьому в мене все, розкажіть як ви ламали свою фототехніку, бо я іще не умудрявся, хіба що згубив заглушку від гнізда спалаху і накладку на видошукач. Навіть кришечки від об'єктивів рідні. А іще я хочу купити розвантажувальний жилет.

Рекламні фотографи вміють робити із сірої буденності яскравий, соковитий глянець. Але цього разу вони зазнали невдачі. Коли мені запропонували на огляд Acer TravelMate P658-M, я подивився на знімки із офіційного сайту виробника та почитав основні характеристики і подумав, що ця модель буде для моїх читачів не цікавою. Проте коли в офісі взяв ноутбука до рук, то поміняв свою думку. А тепер, потримавши його пару тижнів, дуже хочу собі такого само. Цікаво, що означає літера М в індексі — напевне, модернізований.

Загальний вигляд

В дитинстві я читав Жуля Верна, зокрема його пригодницький роман “Навколо світу за 80 днів”. Ясна справа, що таку круту подорож хотілося б повторити, проте я не настільки забезпечений, щоб кататися між континентами, та й 80 днів вільного часу в мене не знайдеться. Тому довелося трішки спростити програму, прогулявшись по горах навколо карпатського містечка Сколе із фотокамерою Canon EOS 80D. Плюс багато інших спрощень — приміром, по дорозі не підібрав ніякої тян. Утім, вийшло непогано, я залишився задоволеним, як походом, так і апаратом.

Краєвид

Далі буде багато фотографій та довга розповідь.

Nikon випустили нову любительську модель із п’ятитисячної лінійки — D5600. Це добре.

Загальний вигляд

Зовні вона схожа на оглянуту мною D5500. За характеристиками — матриця, автофокус та процесор — просто ідентична. Із нового — додали NFC та Bluetooth. Піду перекину по синьозубу пару десятків RAWок.

Вигляд зверху
Вигляд ззаду
Вигляд збоку
Підключення

Більше того, матриця, автофокус та процесор такі само, як у позаминулої моделі D5300. В Nikon розслабили булки, мабуть почитали моє порівняння з Canon. Це погано, врахую в наступному порівнянні.

1. Минулої п'ятниці я вирішив сходити в бар і познімати там дрони. Буквально познімати дрони, тобто квадрокоптери, а не напитися до вертольотів, як дехто думає. І, як виявилося, я не один такий дивний: в барі зібралася публіка з фотокамерами.

Публіка

Першим пристроєм, що я взяв колись на огляд, був планшет-трансформер-нетбук Acer Aspire Switch 10. Це був недорогий комп'ютер на Атомі із док-клавіатурою, що швидко відстібалася. Сам формат доволі цікавий для того, щоб всюди брати його з собою, але продуктивності вистачало тільки для найпростішого. З тих пір виробник розширив лінійку, додавши пристрої із більшим екраном - 11 та 12" та більш продуктивними процесорами. Тож сьогодні ми познайомимося із топовим планшетом від Acer: Aspire Switch Alpha 12. Коротше, це альфа-планшет.

Aspire Switch Alpha 12

Серед презентованих цього літа ноутбуків Lenovo було декілька моделей бюджетної лінійки IdeaPad, зокрема ноутбук середнього класу IdeaPad 510. Виробник позиціонує його як універсальний родинний ноутбук, на якому можна і попрацювати, і фільми подивитися, і роздати копняків віртуальному супостату в іграх. Тому модель має доволі продуктивні складові, проте не надто високу ціну, а, отже, сьогодні в нас рубрика "Ноутбук за розумні гроші".

Загальний вигляд

Lenovo IdeaPad 510 не пропонує нам захмарної швидкості роботи, елегантного тонкого металевого корпусу, трансформації чи дуже яскравого і якісного екрану. Це не той пристрій, про який мріють, а той, який купують, тобто на який вистачає грошей. Ноутбук-реальність, так сказати.

Якби мене попросили охарактеризувати мою останню поїздку Закарпаттям однією світлиною, то ось вона. Тут видно, де я був, з ким і чим займався. Але про все по порядку.

Капелюх на рейках

Сьогодні ми знову трохи повернемося в ті часи, коли я писав пізнавальні дописи про подорожі, а не про всілякі ноутбуки. Пропоную вам насолодитися неймовірними осінніми пейзажами Закарпаття, проте не довго — бо ми заліземо під землю. Тож сьогодні запрошую відвідати бункер лінії Арпада — великий оборонний комплекс, побудований Угорською королівською армією під час Другої світової війни.

Знаходиться об'єкт коло села Верхня Грабівниця Воловецького району і є єдиним збереженим із тих часів бункером. Іще трохи є в Колочаві, там знаходиться музей лінії Арпада.

Вхід

Сторінки