Туристичний елементаль

1. Досить тягнути гуму, слід йти на цікаві вершини. Цього разу ми з самого ранку поїхали в Буковель, але не для того, щоб потратити багато грошей, а щоб піднятися звідти на гору Малий Ґорґан, а далі про хребту на Синяк. Цей похід був найцікавішим за краєвидами та легкими пригодами.

Географічно ці дві гори утворюють лінію із горою Хом'як, де ми вже були, але їх розділяє полонина Хом'яків, кудою ми будемо повертатися до Татарова

1. Гуцульщина захавала всіх туристів із Криму і не кашляє. Здається, захаває іще більше, якщо приїдуть. (А приїдуть, бо нещодавно поклали чудовий новий асфальт аж до Рахова) Тож сьогодні мова піде про натовпи народу в Карпатах, джипінг та торгівлю. А по горах ми іще походимо згодом.

В принципі, я сам собі злий Буратино, оскільки приїхав у дуже популярне місце Татарів, роздоріжжя між Яремче, Ворохтою та Буковеллю. Наступного разу обіцяю пошукати щось непопсове і малолюдне.

1. Продовжимо наше знайомство із Ґорґанами і сьогодні піднімемося на сусідній із Хом'яком хребет — Явірник. Туди я ходив сам, бо мої компаньйони покотилися до Буковелю купатися в місцевому озері молодості. На відміну від Хом'яка, тут було зовсім обмаль народу, за весь день я зустрів туристів лише тричі. Але гора була значно цікавішою і важчою у підйомі.

Нещодавно я зазнав трішки туризму ногами по Карпатах, про що вам і розповім. Тематикою цього року були Ґорґани — я піднявся на декілька вершин із типовим для цих гір ландшафтом — кам'яними брилами. Це був матрацний туризм: я поїхав із хорошими людьми і проживав у садибі в Татарові. Першою горою, для розминки, був Хом'як, куди я хотів піднятися іще коли відпочивав у Микуличині 4 роки тому.

Acer запросили мене на свою презентацію із промовистою назвою Back to school. Я подумав, що там будуть рішення для комп’ютерних класів, “стобаксові” нетбуки, шкільні сервери, термінальні сервери із тонкими клієнтами, проектори та подібне. Тому з радістю записався, але коли прийшов на місце, то побачив там Swift’и та Predator’и. Ну, це теж безумовно треба сучасному школяреві, але я очікував побачити інше.

Виявляється, Back to school — це назва сезону серпня та вересня і до освіти воно ніякого відношення немає. Компанія показала та розказала про техніку, що збирається постачати на кінець літа та про зміни в лінійках ноутбуків. В цьому я бачу деякі позитивні моменти, про які хочу розказати.

Одна екшн-камера добре, дві — краще. Сьогодні ми розглянемо функціональну захищену камеру Olympus TG Tracker, якою я також знімав сплав на каяках річками Прип’ять та Стохід. TG (Tough) — серія захищених камер, Tracker означає, що пристрій записує треки. Насправді, писати шлях за GPS — не унікальна функція, але Olympus в своїй камері пропонує нам дещо більше.

Я раніше не тестував техніку Sony, за винятком фотокамери від Xiaomi, де стоїть їх матриця (єдине хороше, що там є). Знайомство ж ми почнемо із екшн-камери Sony HDR-AS300, з якою я сплавлявся у верхів’ях Прип’яті.

Почалося все з того, що спускаючись із Ґорґан у на початку травня я мусив сховати Nikon D3400 в рюкзак через мряку та часті переправи через Бистрицю Солотвинську — але потім шкодував, що не зняв, як я власне переплавлявся.

Не скажу, що на каяках був такий екшн, адже річка тиха та спокійна, проте брати звичайну камеру в тих умовах усе одно незручно — мають значення розміри, захисти від вологи та можливість дистанційного керування. На пристрій я записав більше трьох годин медитативного відео та таймлапси, склав із них невеликий медитативний фільм. Для кріплення якраз згодився міні-штатив, присланий моїм читачем — знизу до нього прикрутив струбцину і ставив на каяк.

HDR-AS300 має старшу сестру — FDR-X3000, що на вигляд така само, різниця лише у підтримці відео в 4К та частоти 120 fps при зйомці у FullHD.

Коли я тестував моноблоки Z3-600 та Z3-700, вони видалися для мене малопродуктивними. Потім був Veriton - у нього все гаразд із швидкодією, але це бізнес-машинка, що не завжди підійде простому користувачеві. Цього разу я захотів щось продуктивне і для дому. Acer пошукали по закутках і дали моноблок Aspire Z3-715. Ця домашня мультимедійна система прийшла до мене в максимальній, для нашого ринку, комплектації із процесором Core i7 6700T та дискретною відеокартою GeForce GT940M. За ним можна як виконувати досить важкі завдання, так і трохи погратися.

На відміну від двох попередніх моделей, ця не має вбудованого акумулятора і не може бути використана як планшет.

Я скептично ставлюся до суперзумів. Незважаючи на очевидну зручність, вони досить повільні у роботі і не радують якістю зображення через складну універсальну оптичну систему.

Подолати мій скепсис спробували в Panasonic, запропонувавши на огляд камеру Lumix DMC-FZ1000. Тобто, я хотів у них взяти щось із крутішої техніки, але вона на той момент вся була на руках — не їхати ж у Карпати зі своїм апаратом.

Фото продукту потягнув із сайту Panasonic. Цей огляд трохи ретро, адже DMC-FZ1000 не нова модель — випущена була іще 2014 року, проте наразі має актуальні характеристики. Це помірний, всього 16х, суперзум із дюймовою матрицею та досить широким функціоналом лінійки Lumix. Камера мені нагадала один суперзум від Canon — вони наразі й коштують однаково, можна буде порівняти.

На сьогодні Panasonic продає також його оновлену версію FZ2000, яка, щоправда, суттєво дорожча.

Я намагаюся не брати схожих ноутбуків на огляд, проте цього разу не втримався. Минулого року в мене на огляді був 15” бізнес-ноутбук Acer TravelMate P658-M, що сподобався мені утилітарним дизайном, якісним виконанням, хорошим дисплеєм та рядом цікавих функцій. Єдина претензія була до тачпаду, який не зовсім чітко працював, а в іншому я визнав цей ноутбук одним із найцікавіших, що потрапляли мені в руки. Тому я взяв на огляд подібний ноутбук із цієї лінійки — 14” модель Acer TravelMate P648-M. На вигляд вони майже ідентичні за винятком розміру та клавіатури без калькулятора.

Прошу пробачення за погані водяні знаки — я знайшов декілька сайтів, що цуплять мій контент.