1. Я давно хотів потрапити до Верховини і цього року в мене випала чудова нагода — між двома карпатськими походами вихідного дня, щоб не повертатися додому і назад, я собі організував екскурсійну програму. Нещодавно я вже писав про Хуст, а наступний пунктом моєї подорожі стала гуцульська столиця Верховина.

Верховина

Раніше я думав, що мені потрібен світлий об'єктив із фіксованою фокусною відстанню на 35 чи на 50 міліметрів. Я би ним робив боке і дуже різкі знімки. Але для 16МП матриці із низькочастотним фільтром у моїй фотокамері цілком вистачає різкості тої оптики, що я маю. А художні фото мені якось не зайшли. І тут я взяв у представництва Nikon одне особливе скло.

Nikkor 10-24

1. Сьогодні у випуску: ввічливі зелені чоловічки ціляться один в одного, фотограф цілиться у ввічливих зелених чоловічків, всі щасливі та задоволені.

Страйкбол

Мова піде про страйкбол (забугорна назва — ейрсофт) — командна гра, в якій учасники поціляють один в одного пластиковими кульками із предметів, схожих на вогнепальну зброю. Але це не пейнтбол і фарби тут немає. Я розкажу трохи про організацію, спорядження та процес гри.

Із Усть-Чорної я планував висунутися у Верховину, а по дорозі зробити гак і заскочити в Хуст: подивитися на руїни замку та чеський квартал. По карті гак зовсім невеликий, проте в дійсності зіграв фактор карпатського кілометра — їхати виявилося досить довго.

Хуст

Благо із Усть-Чорної перша маршрутка йде дуже-дуже рано — о третій ночі. Поспати в дорозі, ясна справа, не вийшло, бо сільська дорога в дуже плачевному стані. Утім в шість ранку я вже був у Хусті. Здавши свій рюкзак до камеру схову, пішов бродити по місту.

Продовжую свою розмову про каяки. Я вже писав, що хочу собі купити якийсь, проте поки не знаю який. І хочу перепробувати чим побільше, щоб знати, що мені підійде найкраще. Цього разу таку можливість запропонував український виробник надувних каяків ZelGear, організувавши тест-драйв своєї продукції.

ZelGear

Відразу скажу, що це не ті м'які надуваси, плавучі дивани, якими я сплавлявся по Росі — у ZelGear продукція класом вище, але і ціна кусачіша. Тож давайте спробуємо. Продукція поділена на декілька лінійок різних за призначенням. У всі показані моделі я сідав. Фото робилися на телефон у гермочохлі, тому якість не дуже, вибачайте. Я ось думаю про придбання екшн-камери.

В Холодному Яру я вже був і про нього писав — про Мотронинський монастир, озеро коло нього, село Буда і дуб Залізняка. Тому цього разу розповідь лише про підсніжники, що там ростуть.

Фотограф підсніжників

Взагалі, сніжний березень цього року має свої переваги — на жіночий день я не бачив торгашів із першоцвітами. І я їх уже колись знімав під Ставищем — але там їх було куди менше.

До Полтави я хотів потрапити давно. Перші згадки про це місто в моєму затишному датуються здається іще 2013 роком. І першою причиною відвідати це місто є музей важкої бомбардувальної авіації. Звісно, в місті є чимало цікавої архітектури, врешті можна просто поїсти полтавських галушок (що я теж робив), але першою причиною було бажання подивитися і помацати вундервафлі, призначені для привнесення світлого комуністичного майбутнього в інші країни.

Відвідати Полтаву мені допомогла Укрзалізниця, запустивши потяг Ковель—Харків, що йде без пересадок від мене до них і назад.

Головне фото

Музей є філіалом київського авіамузею. Але, що цікаво, літаки перебувають на балансі в Міністерства освіти, яке спочатку хотіло саме робити музей. Коштує задоволення недешево — 40 гривень за внутрішню експозицію, 50 за відвідування відкритої стоянки, ще 50 за те, щоб залізти всередину самих цікавих експонатів. Та й літаків тут значно менше, ніж у Києві.

Але через невеликий наплив відвідувачів в музеї немає відгороджених місць. Ви можете сідати у всі крісла, лише просять нічого не зачіпати. За вами не стоїть черга охочих і ви можете сидіти в літаку дуже довго, вивчаючи всі прилади. Часто — взагалі на самоті.

Увага! Даний матеріал не є оглядом літаків, він написаний як відгук про музей. Я не є активним авіаційним фанатом, тому багатьох деталей можу не знати.

Olympus OM-D E-M1 Mark II — старша модель лінійки OM-D, продуктивна та функціональна бездзеркальна системна камера в класичному дизайні, випущена весною 2017 року і є наступником першого E-M1. Апарат націлений на професійний сегмент і має відповідне оснащення та характеристики.

Загальний вигляд

Мене камера зацікавила перш за все своєю продуктивністю — виробник обіцяє максимальну швидкість серійної зйомки до 60 кадрів за секунду, чим може похвалитися небагато конкурентів. Крім того, Olympus хвалиться своєю стабілізацією, що теж було цікаво перевірити.

1. Так склалося, що я раз у два тижні кудись мандрую. Непогана тенденція і на великі березневі вихідні ми з друзями збиралися проїхати машиною по львівщині і подивитися на замки. Але стався облом, двоє відпали, решту вирішили, що буде дорого. Тому я задіяв резервний варіант і поїхав до Умані щоб подивитися на місто без парку Софіївка.

Умань без Софіївки

Тобто, Софіївка нікуди не ділася, стоїть на місці і, можливо, була б цікавою для огляд в цю пору — без торгашів та натовпів туристів. Але я там вже був чотири рази, а про те, що решта Умані так само цікава — не знав.

Далі 41 фото і текст до них.

1. Сьогодні у випуску: олень пристає до жінки в червоному, кобила пристає до чоловіка за кермом, баран виявився зовсім не бараном та багато дорогих понтів.

Сухолуччя

Ми уже з вами дивилися на резиденцію легітимного Межигір'я — зараз там музей несмаку, чомусь названий музеєм корупції. Сьогодні ми глянемо на його дачу — Сухолуччя, яка теж Межигір'я, тільки в мініатюрі. Територія знаходиться на одному і тому ж березі, складається із аналогічних дерев'яних будиночків, альтанок містків та схожого парку, лише менша за площею. Можна назвати це Межигір'я на вихідні.

Сторінки