Тиждень тому знову понесло мене на виставку "Інноватика в сучасній освіті", про яку я писав в листопаді. Тоді я подивився на інтерактивні дошки і здивувався млявості дівчат-промоутерів, яких туди приставили. Цього разу я натрапив на фізику, про що і хочу розповісти. Хоч я і злий викладач інформатики, проте фізика є моєму дипломі, хоч я її ніколи не викладав — на практиці провів пару десятків уроків і все. Але лабораторні роботи я любив — виконувати. Проводити лабораторну в ролі вчителя заморочливо, треба стежити, щоб учні не побили мензурки і все таке. Але то я відійшов по темі — отже, фізичні прилади.

Рік тому в моєму блозі виникала розмова про шкільні фізичні прилади і було багато фотографій тих самих приладів, що збереглися в одному із кабінетів фізики одної української школи. Побачити їх можна за посиланнями: раз, два, три. Отже, сьогодні я покажу, що виготовляють сьогодні.

Давайте розпочнемо наше знайомство з Житомиром із колиски радянської космонавтики. Родом звідси видатний конструктор Сергій Павлович Корольов, про що свідчить стела на трасі при в'їзді в Житомирську область. До речі, траса пережила вже дві зими і досі рівна, приємно їхати.

1. Власне, колиска радянської космонавтики має такий вигляд:

Колиска

Журналісти із ложі для преси вправно клацають затворами і в мережі регулярно з'являються фотографії кнопкодавів. Сьогодні до мене прийшла думка як ускладнити цей процес, при чому, не дорого. Отже, розглянемо поцуплену із Вікіпедії фотографію депутатського пульта:

Voting control panel

На пульті є три великі кнопки — за, утримуюся, проти. Депутату з двома руками неважко натиснути кнопку на сусідньому пульті також. Можна було-б відрубувати їм одну руку за таке, але ми все-ж претендуємо в майбутньому стати цивілізованою країною, тому обійдемося без скалічення народних обранців.

  • На кожному пульті з'являється додаткова контрольна кнопка, з другого боку екрану. Її треба тиснути другою рукою одночасно із однією із кнопок для голосування. Щось подібне практикується при запуску міжконтинентальних ядерних ракет — тільки там аж два офіцери тиснуть одночасно чотирма руками чотири кнопки.
  • Кнопки мають бути втоплені — щоб їх не можна просто притиснути портфелем чи іншим предметом.
  • Між контрольною кнопкою і кнопками для голосування подається малесенька напруга — зовсім не відчутна, проте достатня, щоб омметр зафіксував замикання електричного кола тілом депутата. Омметр також може зафіксувати замикання кіл між сусідніми пультами — це свідчить про те, що депутат намагається кнопкодавити.
  • Сигнали від кнопок голосування, контрольної кнопки і омметра мають надійти майже одночасно, але не раніше, ніж був даний старт голосуванню — тоді система "Рада" зарахує голос. В іншому випадку напруга збільшується до істотного значення вмикається гидкий звуковий сигнал, що свідчить про порушення регламенту.
  • Можна зробити геть як на пульті запуску балістичних ракет — замість контрольної кнопки депутат має повертати спеціальний ключ-картку, що є його ідентифікатором.

Ось така моя ідея. Де можна її запатентувати?

Минулого року я писав про виставку історичного рухомого складу на вокзалі Київ-Пасажирський — тоді ми подивилися вагони-салони, паровози та інші малі вагончики, ну і машину системи Балашенко. Але з тих пір туди прикотили поповнення і я, утікши з нудного урочистого заходу, завітав на виставку знову. Отже, сьогодні вашій увазі представлені більш сучасні локомотиви — уже післяпаровозної ери та самий класний засіб пересування по рейках. Власне, я не залізничний фанат, проте потяги з дитинства люблю — колись мав іграшкову залізницю, малював багато поїздів та уявляв себе машиністом.

1. При вході нас зустрічає двосекційний магістральний тепловоз ТЭ3. Ні, при вході нас зустрічає охоронець, який нудьгує в будці і править там за касира. Він сказав, що в середину є доступ і я радісно дістав фотоапарата і пішов дивитися.

ТЭ3

Ану, шановні товариші, як ви думаєте, що це таке? Прилад цілком побутовий.

edison

Тому, хто відгадає першим, жжетонів не дам, як нині модно у топових жжстів, бо їх (жжетонів) у мене немає. Натомість на днях будуть іще фотографії звідти, де цей прилад стоїть. І не тільки звідти.

З точки зору астрофізики, пояснення не вірне але як порівняння все-ж цікаве:

xxx: Интересный факт. Чтобы фотону долететь от ядра солнца, до края Солнца потребуется примерно год. А от солнца до Земли - 8 минут.

yyyy: Напоминает автодороги в Москве
b #423205

Викроїв я трішки часу і поїхав після роботи до Політехнічого музею при НТУУ "КПІ". Дуже незвичайний музей - з двох причин. По перше, він не працює по вихідних і доводиться шукати час в робочі дні, з чим зараз туго. По друге, вхід вільний і це попри те, що експозиція тут цікава. І часу після роботи, чесно кажучи, малувато - там можна зависнути на цілий день і, зі слів працівниці, дехто так і робить.

Почалося усе із раніше згадуваного мною Льошка, який спочатку відвідав "Експериментаріум", на що я відповів фотонабігом на кабінет фізики рідної школи. Але цього разу він підсунув допис про цей музей - школа, звісно, із політехом не тягається, тому крити нічим і я поїхав подивитися сам. Хоч і часу мені було малувато, проте безкоштовний вхід означає, що я повернуся сюди як тільки буду в тих краях і матиму іще пару вільних годин.

1. В музеї виставлені експонати із усіх областей діяльності університету - від зв'язку та комп'ютерної техніки до транспорту. Три невеликі зали, одна велика і аерокосмічний відділ іще на дві зали. Отже, поглянемо на експонати. Експериментальний гоночний електромобіль для встановлення рекордів - стріловидна домовина на колесах. Втім, як пише табличка, рекорди було побито.

автотранспорт

63. Продовжимо нашу екскурсію фізкабінетом і, як я обіцяв, на закуску саме цікаве. Сподіваюся справдити ваші сподівання. Для початку згадаємо незлим тихим словом Георга Ома і прилад його імені. Конструкція установки така, що ми не зчитуємо показники із шкали - ми крутимо ручки до тих пір, доки на індикаторі не стане нуль. А опір дізнаємося із ручок.

омметр

32. Продовжуємо вчорашню розмову. Котушка намотана на круглу рамку і кулька, яка та з радісю втягне в себе, якщо через неї протікатиме струм. Ампер був сильним дядьком.

соленоїд

Сьогодні я здійснив фотопограбування кабінету фізики. Власне, що і обіцяв два тижні тому - зараз якраз весняні канікули і в школі лише вчителі, займаються всякою паперовою роботою. Нагадаю, що все почалося із виставки "Експериментаріум", де за 75 гривень кожен охочий може доторкнутися до світу фізики. Я тоді висказався, що це усе було в кабінеті фізики. І наштовхнувся на нерозуміння - як, у нас були лише важки та терези, що це у вас за школа така?

Хочу зізнатися, я все-ж погарячкував - школа із експериментаріумом не тагається. І не тому, що у школі немає приладів - коли я зайшов у підсобку і зазирнув на полиці, то знайшов там клондайк фізичних приладів. Їх там стільки, що можна легко зібрати свій експериментаріум. Але у них все-ж різні завдання. Виставка розрахована більше на візуальний ефект - там, окрім фізичних приладів, зібрано і всякі оптичні ілюзії, штучне торнадо, передок від пожежної машини. Екнспонати можна подивитися як я дивився самурайські обладунки нещодавно. Кабінет фізики розрахований все-ж на фундаментальне вивчення предмету і просто так, зайти і подивитися немає сенсу - треба вивчати.

Осцилограф навчальний

Отже, мета мого допису - показати, яке обладнання може бути в кабінеті фізики. І якщо завідувач кабінетом не лінується його зберегти, а вчитель фізики не лінується виставити на стіл - то учні можуть побачити. Але часто це не так, та-й різне забезпечення було у шкіл - принаймні, у ту, де я навчався, купувалося дуже багато чого. Була навіть відеокамера та відеомагнітофон, які тоді коштували дуже дорого. Звісно, не все то збереглося, не все працює до цих пір, врешті, я не все зняв, але старий вчитель фізики був ще тим плюшкіним і лишилася іще одна підсобка, яку теперішня вчителька просто не встигнула іще оглянути, а там іще багато всякого добра.

Спочатку я хотів погрупувати по розділах - проте на ідею забив, то-ж нате вам 93 фотографії насипом.

Сторінки