Туристичний елементаль

Сьогодні невеликий підсумковий допис по Чорногорі — уже без фотографій, суто практичні нюанси на випадок, якщо ви самі захочете пройти цей маршрут чи його частину.

Продовжую свою розповідь про похід Чорногірським хребтом і сьогодні заключна її частина. І з одного боку я ніби й находився, вже хочу в цивілізацію — душ, ліжко і їжа за столом. Але з другого боку я розумію, що скоро покидаю гори, а в такому разі мені завжди стає трішки сумно. А з третього боку ... про це я розкажу згодом.

Тож сьогодні ми підіймаємося на Петрос і спускаємося, спускаємося, спускаємося ... аж поки в очах не потемніє, а на ранок знову спускаємося і таки доходимо до Квасів.

Продовжуємо нашу подорож Чорногірським хребтом і в цьому випуску ми йдемо самою людною частиною маршруту, а я продовжую роздуми на природоохоронні теми — про заповідники, нацпарки, казуальних підкорювачів вершин та дядьків у будці зі шлагбаумом, які усіх "обілечують" і яких ми цього разу не зустрічали.

Також сьогодні у нас буде вечір із найкращими краєвидами та найсмачнішою джерельною водою.

Продовжуємо мандрувати Чорногірським хребтом — у минулому випуску ми дісталися до обсерваторії і далі продовжуємо дорогу Закарпатським туристичним шляхом. Сьогодні розкажу про наступну ділянку шляху і про іще два двохтисячники, тож ходімо.

Я давненько хотів пройти весь Чорногірський хребет від початку до кінця. Хоча до цього я уже бував на Говерлі та на Попі Івані, проте інші вершини тут я не ходив. Цього літа я нарешті зібрався туди. Мав іти з друзями, але вони відпали незадовго до походу. На щастя, знайшлася туристка, якій теж це виявилося цікавим, інакше йшов би сам.

Хоч похід і був запланований на середину літа, а маршрут — популярний, витоптаний та очевидний, але ходити в гори самому все-ж небажано із міркувань безпеки. Та-й я не вважаю себе інтровертом і соло не дуже люблю.

Тож у цьому та наступних випусках я ділюся самими ласими шматками із пирога вражень про мій літній похід Чорногорою. Початкова ідея була пройти хребет без єдиного траверсу, проте із напарницею було досягнуто компромісу відвідати усі двохтисячники, інші-ж вершини могли траверсувати. Також я не ходив досі в такі тривалі автономні походи і хотів побачити, як то мені буде.

Потихеньку розгрібаю необроблені відео. Ось вересневий похід на Чорногору.

Текстова версія тут. В наступному відео Дунай.

1. Я вам обіцяв відео, але його іще немає. Я його не зробив: відпустка закінчилася, інші клопоти. Тому я вам покажу фото. Фото із невеликого походу на Чорногору — цього разу я фотокамеру почепив спереду і таки знімав нею, не як на Боржаві. Але відео теж буде ... не знаю коли. Тож сьогодні у випуску похід із села Дземброня в село Дземброня. Через Вухатий камінь, Попа Івана та Смотрич. І десь там ми заночували.