1. Досить тягнути гуму, слід йти на цікаві вершини. Цього разу ми з самого ранку поїхали в Буковель, але не для того, щоб потратити багато грошей, а щоб піднятися звідти на гору Малий Ґорґан, а далі про хребту на Синяк. Цей похід був найцікавішим за краєвидами та легкими пригодами.

Малий Ґорґан

Географічно ці дві гори утворюють лінію із горою Хом'як, де ми вже були, але їх розділяє полонина Хом'яків, кудою ми будемо повертатися до Татарова

1. Гуцульщина захавала всіх туристів із Криму і не кашляє. Здається, захаває іще більше, якщо приїдуть. (А приїдуть, бо нещодавно поклали чудовий новий асфальт аж до Рахова) Тож сьогодні мова піде про натовпи народу в Карпатах, джипінг та торгівлю. А по горах ми іще походимо згодом.

Позадорожники

В принципі, я сам собі злий Буратино, оскільки приїхав у дуже популярне місце Татарів, роздоріжжя між Яремче, Ворохтою та Буковеллю. Наступного разу обіцяю пошукати щось непопсове і малолюдне.

1. Продовжимо наше знайомство із Ґорґанами і сьогодні піднімемося на сусідній із Хом'яком хребет — Явірник. Туди я ходив сам, бо мої компаньйони покотилися до Буковелю купатися в місцевому озері молодості. На відміну від Хом'яка, тут було зовсім обмаль народу, за весь день я зустрів туристів лише тричі. Але гора була значно цікавішою і важчою у підйомі.

Хребет Явірник

Нещодавно я зазнав трішки туризму ногами по Карпатах, про що вам і розповім. Тематикою цього року були Ґорґани — я піднявся на декілька вершин із типовим для цих гір ландшафтом — кам'яними брилами. Це був матрацний туризм: я поїхав із хорошими людьми і проживав у садибі в Татарові. Першою горою, для розминки, був Хом'як, куди я хотів піднятися іще коли відпочивав у Микуличині 4 роки тому.

Гора Хом'як

Цього року я іще не розказував нічого про каяки. Хоча мав уже дві поїздки на Волинь. Перша відбулася наприкінці травня — туди я взяв дві екнш-камери і фрагменти зі сплаву ви могли бачити в їх оглядах. Ну і повне відео я анонсував у Фейсбуці, можете подивитися, але там жанр Slow TV.

Вдруге мене покликали на змагання "Поліська регата 2017". Про нього я чув іще в 2014 році, коли вперше бував у НПП "Прип'ять-Стохід", але тоді великого значення не придав. Взагалі, я туди думав їхати як фотограф, але глянувши у таблицю результатів минулого року, я побачив, що там беруть участь не лише спортсмени, а й просто для задоволення і я цілком здатен вписатися туди. Тому я взяв за комір друга і ми поїхали до Любешова.

Поліська регата

Я фотокамери не брав, на телефон не знімав, автор світлин Оля Дарчич-Корець, взято із офіційної пейсбук-сторінки парку.

Заходжу я такий в ресторан Боботі, а там нагороджують. І мене нагородили (на фото не я). Просто треба ходити по правильних ресторанах.

Нагородження

Насправді, це був конкурс туристичних статей від Україна Інкогніта, я туди подав декілька своїх матеріалів і посів третє місце.

Отримав я за це приємні туристичні дрібнички та сертифікат на одноденний тур від УІ. Тепер, читачі, дивіться календар турів і пропонуйте куди поїхати і про що написати. Може й дослухаюся. Як варіант — використати сертифікат як знижку на багатоденний тур.

І на останок — спробуйте вгадати, яка із поданих на конкурс статей зацікавила жюрі? Список додається.

Продовжую розповідати про Космач. Цього разу фотографії із вилазок в гори, що поруч із селом. Виходи було два. Перший день розминка на Лисину Космацьку, другий — вихід на Ґреґіт із доланням мокрого каміння, буреломів, крутих схилів, бруду та інших цікавих елементів.

Організована група туристів йде на Лисину Космацьку. Провідник — Петро Іванович із Косівського рятувального загону. Утім, цей маршрут добре маркований та не має явних перешкод, маючи туристичну карту, тут можна пройти самостійно.

Вихід в гори

Село Косма́ч Косівського району розкинулося у широкій долині між невисокими покутсько-буковинськими Карпатами. Це один із основних осередків гуцульської художньої культури та історії. Знаходячись осторонь від генеральної туристичної лінії Яремче-Ворохта-Буковель, воно є досить незатоптаним та небоянним.

Ранковий Космач

Після повернення із Ґорґан залишалося багато часу до потяга, тому ми вирішили прогулятися Івано-Франківськом. Оскільки центр я вже обходив, то пішов прогулятися далі. По дорозі натрапив на деякі цікаві графіті та мурали. Ось це няшне.

Графіті

Останній мурал буде із загадкою.

Цей травень в мене видається туристичним. Ну, по перше, цей травень в мене розпочався не 1 травня як у всіх людей, а вранці 29 квітня, коли я виліз із поїзда в Івано-Франківську і поїхав з веселою компанією в Карпати на бограч.

Бограч 2017

План був наступний — натовп із сорока чоловік збирається на полонину Боярин, що в Ґорґанах, заносить туди казанки, продукти і себе хороших, стає табором, готує бограч і всіляко це святкує до пізньої ночі. Наступного дня всі розбігаються по різних маршрутах залежно від того, хто скільки вихідних має.

Бограч-гуляш — мадярська страва пастухів, що довго вариться в казані на вогнищі.

Сторінки