В неділю виліз погуляти з фотоапаратом, прихопивши поляризаційний фільтр. Для початку я ним думав подушити бліки, прийшов на міський пляж, поклацав - бліки і справді задушило, але сіре все іще, не покажу, треба повчитися цим користуватися. Потім були юні скейтери на фоні Леніна на фоні міськради - там небо уже красиве і насичене.

Ленін на фоні міськради

А потім я забув зняти фільтра і зняв ось це.

Сонце пробивається крізь хмари

Фото бездарно покрутив у digiKam.

Колись я хотів написати про дизайн освітніх сайтів, але забув про це. Сьогодні мене випадково занесло на один такий, я відклав від неочікуваності свіжу гарячу цеглинку і вирішив, таки, написати. Зазначу, що проблема дещо схожа на те, що було описане в дописі про презентації. Тобто, вчителі, чи учні, діставшись до uCoz'a, клацають там по усіх наявних кнопочках і виставляють на суд публіки пекельний треш. Я, в принципі, нічого не маю проти вищезгаданого ресурсу для створення сайтів, я розумію, що в школи немає грошей, щоб замовити дизайн, що у вчителя, звісно, не знайдеться стільки часу та умінь, щоб самому зробити гарний дизайн. Я для свого стенделона ваяв тему місяця півтора і досі є огріхи, при тому, що вільний час у мене є.

Але я одного не розумію - навіщо, скажіть мені на милість, навіщо ви намагаєтнся зробити крутий дизайн? В кращому випадку виходить щось родом із 90-х, в гіршому - краще не заходити. Просто оберіть стандартну тему оформлення, створіть рубрикацію та наповнюйте вмістом - і все. Але ні.

Отже, зайшовши на середньостатистичний шкільний сайт ви можете там побачити:

Багато власників мильниць думають, що дзеркалка - це для фотодрочерів професіоналів, які розбираються у тонкощах фотографії, а потім - у обробці фото на комп'ютері, а їм досить і простого компакту. Але це не так - потрібно бути професіоналом, щоб зробити хороші фото саме із дешевої фотокамери. Коли я знімав на телефон, то доводилося витрачати багато часу, щоб хоч якось покращити фотографії - правити насиченість, коригувати тони, врешті душити шуми. Під час зйомки в мене боліла голова про те, як би його так зняти, щоб хоч щось було видно. Тепер же я позбавлений цих головняків - наводь і знімай. Ну, інколи, я, непомітно для себе, перемикаю між режимами P/A/S та кручу командний диск. Коли я спробував обробляти фото на комп'ютері, то зрозумів, що лише псую їх - там і так усе чітко видно.

Але наші люди не можуть сидіти без діла - якщо проблем немає, то потрібно їх собі створювати, щоб було із чим боротися. А давайте ми будемо псувати якісні фотографії певним чином і пафосно наречемо це "ломо-ефект". Так ми демонструємо усім свій багатий внутрішній світ та непересічну творчу натуру. Більше того - цей процес можна автоматизувати за допомогою спеціального скрипту для GIMP. Просто обираєте відповідний фільтр у меню - і воно усе робить за вас. Більше того, цей хіпстер-плагін може замазюкати фотографії поганої якості.

63. Продовжимо нашу екскурсію фізкабінетом і, як я обіцяв, на закуску саме цікаве. Сподіваюся справдити ваші сподівання. Для початку згадаємо незлим тихим словом Георга Ома і прилад його імені. Конструкція установки така, що ми не зчитуємо показники із шкали - ми крутимо ручки до тих пір, доки на індикаторі не стане нуль. А опір дізнаємося із ручок.

омметр

32. Продовжуємо вчорашню розмову. Котушка намотана на круглу рамку і кулька, яка та з радісю втягне в себе, якщо через неї протікатиме струм. Ампер був сильним дядьком.

соленоїд

Сьогодні я здійснив фотопограбування кабінету фізики. Власне, що і обіцяв два тижні тому - зараз якраз весняні канікули і в школі лише вчителі, займаються всякою паперовою роботою. Нагадаю, що все почалося із виставки "Експериментаріум", де за 75 гривень кожен охочий може доторкнутися до світу фізики. Я тоді висказався, що це усе було в кабінеті фізики. І наштовхнувся на нерозуміння - як, у нас були лише важки та терези, що це у вас за школа така?

Хочу зізнатися, я все-ж погарячкував - школа із експериментаріумом не тагається. І не тому, що у школі немає приладів - коли я зайшов у підсобку і зазирнув на полиці, то знайшов там клондайк фізичних приладів. Їх там стільки, що можна легко зібрати свій експериментаріум. Але у них все-ж різні завдання. Виставка розрахована більше на візуальний ефект - там, окрім фізичних приладів, зібрано і всякі оптичні ілюзії, штучне торнадо, передок від пожежної машини. Екнспонати можна подивитися як я дивився самурайські обладунки нещодавно. Кабінет фізики розрахований все-ж на фундаментальне вивчення предмету і просто так, зайти і подивитися немає сенсу - треба вивчати.

Осцилограф навчальний

Отже, мета мого допису - показати, яке обладнання може бути в кабінеті фізики. І якщо завідувач кабінетом не лінується його зберегти, а вчитель фізики не лінується виставити на стіл - то учні можуть побачити. Але часто це не так, та-й різне забезпечення було у шкіл - принаймні, у ту, де я навчався, купувалося дуже багато чого. Була навіть відеокамера та відеомагнітофон, які тоді коштували дуже дорого. Звісно, не все то збереглося, не все працює до цих пір, врешті, я не все зняв, але старий вчитель фізики був ще тим плюшкіним і лишилася іще одна підсобка, яку теперішня вчителька просто не встигнула іще оглянути, а там іще багато всякого добра.

Спочатку я хотів погрупувати по розділах - проте на ідею забив, то-ж нате вам 93 фотографії насипом.

До літа я, по ходу, готовий. Завтра, якщо буде сонячно, спробую вилізти і спробувати. А, іще - завтра буде те, що я пару тижнів тому обіцяв познімати.

photo case and polaric filter

Якщо ви багато друкуєте, у вас закінчується тонер в картриджі і з’являються білі смуги, то можна картриджа потрусити, що дасть змогу в економ-режимі виписати іще сторінок з двісті. Що я і робив - в приступах бюрократії згенерував 5 великих тек із паперами.

У небесній канцелярії також потрусили картриджа і надрукували нам іще снігу - потім понесуть його заправляти до наступної зими. А, іще - гарні снігопади у грудні також передувалися масовими моїми друкуваннями.

Всякі бувають дитячі іграшки. Бувають дитячі машинки, схожі на Порше чи "Гєліки" - забезпечені люди купують своїм малюкам "як у тата, тільки маленькі". Бувають дитячі комп'ютери у яких маленький екранчик, а щоб здавався більшим, збоку домалювали віконце з аською та косинкою. Типу, офісні працівники купують своїм малюкам "як у тата, тільки маленькі". А що купувати дітям пролетаріату? Вчора я заходив до магазину з інструментами і, серед бензопилок, побачив ось таке:

child chainsaw

Воно на батарейках, імітує звуки двигуна і торохтить як справжня. Ланцюг, звісно, пластиковий. Є шворка щоб заводити, запобіжні дуги.

Ні, я не дам тобі свій номер мобільного. Я розумію, що ти обіцяєш не присилати мені спам і нікому не передавати номер, проте не дам. У мене його немає, я соціопат. Ні, я не дам номер мобільного своїх друзів чи рідних - звідки я їх знаю, якщо мобільного немає у мене. Та-й не дозволять вони мені його поширювати кому попало. Так, я знаю, що я втрачаю.

Вгадайте, з ким неодноразово відбувається це діалог і кому я не даю свій номер мобільного. Він вам усім точно відомий (той, кому я не даю, а не сам номер).

Сторінки