Дуже символічне фото від noddeat'a зі столиці всесвітнього оплоту демократії:

Freedom over grid

Очікую чогось аналогічного зі словом democracy.

Вечірній зимовий Київ водночас прекрасний і бридкий. Ну, чим прекрасний, так всі знають, чим бридкий — хто живе тут, той теж знає. І, минаючи нерозчищені кучугури на тротуарах з одного боку та будівельні паркани з іншого, перестрибуючи трамвайні колії, минаючи особливо слизькі місця, йшов один чоловічок по вулиці. Повз пролітали круті джипи, торохтіли жовті київські маршрутки, проходили такі-ж перехожі. Десь там, за будинками, завивала сирена екстрених служб. Чоловічок дістав телефона, глянув на карту, потім на табличку, що на стіні будинку, та звернув з вулиці кудись до старого будинку.

Невеликий затишний магазинчик, вітрини з товаром, за вікнами — все той-же вечірній Київ, проте не такий гамірний за склопакетами. Вже геть стемнілося, проте в приміщенні спостерігалася діяльність — хтось приходив, хтось уходив, хтось сидів на софі та читав журнали, очікуючи на свій товар. Впевненою ходою до магазину зайшов худорлявий молодик із рюкзаком Velbon на спині і почав розпитувати за "бленди до кенонівського полтоса та фільтри туди-ж", чи якось так. Відразу видно — крутий фотограф, пальця в рота не клади. Лівіше — наш чоловічок засовував до сумки свою скромну покупку, розсував по кишенях решту та якісь папірці і йшов геть. Дзенькнули двері, знадвору до приміщення увірвалася вулична какофонія, але зникла слідом за нашим героєм, розчинилася у різнобарвному мерехтінні міських вогнів.

По дорозі, скрізь тягнучку, пробиралася маршрутка. Всередині сиділи люди — натомлені, насуплені, не знаючи куди подіти свої коліна між тісними сидіннями. Хтось грався на телефоні чи на планшеті, хтось куняв — хоча ще треба вміти там куняти. Маршрутка тим часом виїхала на трасу, але швидкість все одно була невеликою — погода не дозволяла. На самому задньому сидінні, у напівтемряві, освітлений лише світлом фар зустрічних автомобілів, сидів наш чоловічок. Хоч колінам його було також тісно, голова хотіла подушки, проте на серці було тепло, а в руках — сумка із скромною коробкою...

Тема автобудинків мені була відома. Береться фургон, ставиться всередині міні-кухня, пару спальних місць, туалет, душ і готово. Чим більший фургон — тим краще. Особливо заможні мають автохати розміром із міжміський автобус — на стоянках вони розширюються і стають іще більшими. Іще я знав, що в США перебудовують сідельні тягачі для цього діла. Але коли я подивився допис про них, як то кажуть, випав в осад.

Коротше, називайте як хочете — все своє вожу з собою, мой адрес не дом и не улица — тягач із житловим причепом, маленьким автомобілем на платформі та човном ззаду. Воно називається тотерхоум.

toterhome

Закінчив сьогодні ставити ліцензійний софт на роботі у своєму кабінеті. Тепер ми білі та пухнасті. Так як софт ліцензійний, дозволив ставити всі оновлення - здається, воно їх ставило навіть на майбутнє. Воно мені розказувало про переваги, які я отримав із ліцензійним ПЗ, але я їх не побачив, окрім однієї - є що показати перевірці, якщо така заявиться.

Замість Avast, який безкоштовний тільки для дому, у хід пішов MS Security Essentials в купі з штатним брандмауером, у якому повідключав усі винятки, щоб не було куди ломитися. Також із загашників дістав Windows SteadyState - халявна майкрософтівська софтина для встановлення на публічні комп'ютери. Ліцензійний диск FineReader вкрай погано читався двома різними приводами, хоча прочитався таки. Наставив пакован вільного софту - GIMP, Inkscape, Scribus та інші речі.

Якщо раніше я гадав, що хотіти - бюджетну дзеркалку, чи "просунутий" компакт, то тепер не гадаю. Ось пан знімав увечері з рук при ISO 1600, витримці 1/50 на Nikon D3100 з кітовим темним склом. Хочу сказати, що коли тримав в руках цю модель, то отримати змазані знімки в мене не вийшло. Коротше, зразочок для наочності:

черкаси новорічні

Як бачимо, рівень шумів цілком прийнятний, у D5100 має бути іще нижчим, по ідеї. Взагалі, в цього пана і на мильничку симпатичні виходили фотографії. Для порівняння, фотографія з непоганого компакту Canon SX100, зроблена в значно кращих світлових умовах - йому явно не вистачає освітленості, намагається використати спалах. ("салон" вертольота МІ-26, яскраве сонце через ілюмінатори по лівому борту)

мі 26 грузовий відсік

Ну і на останок - баянчик:

photographers burning factory damage

Для того, щоб новорічний салат олів’є краще засвоювався, я погуляв сьогодні по зимовому парку Олександрія, зробив декілька (десятків) фотографій та разочок підковзнувся. Заходили зі сторони Гайка. Коло кожного входу до парку, зазвич стоїть budka with baryga sitting there1 і продаються вхідні квитки. Проте сьогодні там нікого не було, тільки вусатий чоловік (напевне, охоронець) визирнув на нас, коли ми прямим наведенням топали в парк. Я вже думав, що сьогодні впускають на халяву, але на інших входах квитки, таки, продавалися, хоча то для нас вже були виходи.

Алея до адмінбудинку

Поважати традиції — це добре. Якщо їх розумно поважати. Наприклад, традиція ставити на новий рік вдома ялинку. Не настільки-й давня традиція, як, скажімо, їсти кутю на Різдво, а, тим більше, не зав’язана на релігію, так як з’явилася у нас за радянських часів. Але саме її наш народ поважає найбільше. Вдома обов’язково треба поставити на Новий рік ялинку, хоч ти трісни. Чи шмат сосни, якщо вже не склалося. І якщо купити не вийшло чи пожаліли грошей, то треба десь зчухрати. Лише заради того, щоб через тиждень викинути.

І повага до цієї традиції настільки сильна, що дозволяє спаплюжити ялинки в парках чи інших публічних місцях — надпиляти верхівку чи відтяпати декілька гілок. Неоднократно можна бачити молоді ялинки, підфарбовані спеціальною фарбою, щоб не сπздили. Сьогодні побачив закріплену на стовбурах великих ялин дерев’яну фігню, що перешкоджає видертися вище.

бар’єр на стовбурах ялин

Віконне середовище K Desktop Environment — один із таких вільних програмних продуктів, що мені подобається і я вважаю, що із комерційного софту нічого з ним тягатися не може. Деякий час, після виходу версії 4.0, середовище було погано придатне для використання, проте, наразі, все не своїх місцях. Бувають зрідка вильоти процесу kwin, проте вони не більше дістають, ніж вильоти explorer.exe у Windows.

Так от, чим KDE такий гарний? Перш за все дуже великими можливостями налаштування під себе. Зокрема:

  • Середовище підключається до kde-look.org (чи до якогось аналогічного сайту) і дає користувачеві звідти величезний вибір шпалер, тем оформлення, курсорів, віджетів та інших плюшок. Тобто, можна зайти на сайт і скачати вручну і поставити, але швидше так.
  • Відповідно, може бути налаштований вигляд всього, чого завгодно — від менюшок та кнопок до обрамлення вікон.
  • Можливість ставити додаткові панелі для іконок та віджетів окрім стандартної, що знаходиться знизу екрану. Колись така можливість була у Windows XP, проте у наступних версіях її випиляли. Панелі можуть мати довільну товщину та ширину, можуть бути зверху чи збоків, можуть автоматично приховуватися чи перекриватися вікнами та вилазити коли користувач піднесе курсора до них.
  • Годинник, системний лоток, індикатор розкладки клавіатури, індикатор підключених змінних носіїв — віджети, тобто не закріплені намертво знизу справа, як у Windows, а можуть кочувати на додаткові панелі, а то і взагалі бути розташовані на робочому столі. Як і кнопка Пуск головного меню.
  • Головне меню може бути не тільки стандартним, а-й заміненим на Lancelot — віндовий девіз "начните работу с компьютером из нажатия на эту кнопку" цілком гарно в ньому реалізований — там можна не тільки запустити програму чи папку, подивитися останні документи, а-й звернутися до наявних контактів, прибити процес, що завис, навіть прості арифметичні розрахунки — а то навішуються плагіни.
  • Віджетам можна міняти розмір, навіть обертати і їх дуже багато всяких. Хоча, для Windows 7 їх теж чимало останнім часом з’явилося.
  • Централізована система глобальних "гарячих" клавіш — можна налаштувати їх для програми, яка, навіть, не запущена в даний момент. Контроль, щоб не повторювалися. Програми написані під Gtk, щоправда, не інтегруються в це, але багато нормального софту має дві оболонки — Gtk та Qt.
  • Наявні багато плюшок у вигляді тривимірних ефектів — одні чисто для понтів, інші дозволяють зробити роботу приємнішою та зручнішою та не дратують.
  • Якісна українська локалізація від Юрія Чорноівана.

Натрапив на одну картинку - деревовидна структура, хоча, більше схожа на схему нереально велетенського вантажного залізничного двору. Але, насправді, то графік появи та розвитку дистрибутивів Linux - їх зародження, форків та занепаду деяких із них. Генеалогія, коротше. Основних гілки три - Debian, Slackware та Red Hat. Є менші гілочки та окремі лінії, але назви там я ніколи не чув. Більшість назв я ніколи не чув, а бачив вживу так взагалі малу частку.

А тепер запитання до знавців - а навіщо так багато дистрибутивів? Виходить така собі феодальна роздробленість серед розробників, які могли-б разом створити щось краще. Я не волію мати один-єдиний Linux, але не плодити-ж стільки форків, які нічого кращого всеодно не дають. Тим більше, що сучасні дистрибутиви дозволяють робити альтернативні інсталятори, які будуть робити автоматичне встановлення під конкретні потреби, але із використанням штатного репозиторію. Не вистачає його - так створіть альтернативний репозиторій, який підключатиметься паралельно зі штатним, проте не міститиме всієї системи, а лише потрібне програмне забезпечення.

Коротше, думка така - якби люди не страждали маячнею і не робили дистрибутиви "з блекджеком та шльондрами", аби не такий, як у всіх, а займалися підтримкою та покращенням існуючих, то якість вільного софту була-б значно кращою.

Я маю на настільному комп’ютері 8 ГБ оперативної пам’яті, я задоволений, на всі потреби вистачає. Кажуть, люди тримають і по 16 на настільних системах. У кого великі сервери — потребують і 32 і 64 ГБ. Але всі ці масиви блякнуть перед одним чудо-пристроєм, на обсяг оперативної пам’яті в якому не заздритимуть хіба що власники кластерів. При чому, пристрій цілком доступний, більше того — поставляється в українські школи. Вітайте — "стобаксовий" нетбук, що розповсюджується з програмою "Один учень — один комп’ютер".

intel 1to1 netbook characteristics

Детальніше тут: http://1to1.iteach.com.ua/press-releases/

1to1 netbook and Esprimo v5535

Сторінки