Я, коли користувався PicasaWeb, навіть був видалив профіль із Google+ (я ним все одно не користуюся), оскільки він псував галерею, заміняючи класичний інтерфейс на свій. Але, нещодавно, в Google зжалилися над ретроманами і зробили посилання, за яким можна перейти на класичну PicasaWeb. Якщо ви його не побачили, можна дописати щось таке — https://picasaweb.google.com/home?noredirect=1. Тоді вас не буде закидати в галерею Google+

В рунеті популярним мемом є вислів "Звалити з Рашки" із поросятком Пьотром на картинці. Цей мем символізує бажання багатьох громадян залишити країну і оселитися та влаштуватися на роботу десь в благополучних Європах чи північній Америці. Звалити від безладу — від неякісної медицини, від корумпованих чиновників, від поганих доріг, від бандюків. Декому це вдається — при наявності достатньої суми грошей, здоров’я, чи потрібної там кваліфікації — у кого як вийшло. Хтось фізично батрачить на плантаціях, а хтось, маючи освіту та потрібну спеціальність, сидить в кондиціонованому офісі. Україна в цьому плані мало чим відрізняється, просто свого мему для цього явища не придумали.

Так от, приїздить такий громадянин за кордон і, на перших порах, отримує культурний шок. Перехожі сміття кидають до урн, водії культурні і зайвий раз не сигналять, залізниця ходить більш-менш вчасно і поїзди як-би чисті, чиновник вирішив справу відвідувача за 15 хвилин без зайвих рухів. Відчувши радість від нового життя, оглянувшись та обжившись, обертають емігранти свої очі назад, на неньку Україну. А там — ліс з вовками погані дороги, корумповані чиновники, брудні поїзди. Шкода їм стає їх співгромадян, які залишилися на рідній землі жити. Але що-ж ти вдієш звідси? Можна повчити земляків, як правильно жити — ми-ж надивилися, як тут гарно живуть. Але чому вчити-то? Культурні люди і на Україні сміття на тротуар не кидають, сидіння в поїзді не паплюжать, безбілетниками в трамваї не їздять, на дорозі поводять себе нормально, а некультурним якось глибоко байдуже, що там говорять ті емігранти.

Шкода стає емігрантам культурних людей, треба-ж їх чомусь навчити. Наприклад навчити тому, що маршрутки — це зло, треба їх заборонити, бо в цивілізованих Європах іздять на великих автобусах; пільговики — це теж зло, треба дати їм більшу пенсію чи стипендію і відібрати пільги, а ще в Європах всі їздять в сидячих вагонах, тоді як бідні українці катаються в купе та плацкарті. Коротше, є чого навчити. А ще в лексиконі з’являється слово "совок", щоб показати свою зверхність на тими, хто не був такий удалий і не виїхав жити до цивілізованої країни.

І, ніби, праві емігранти в своїх повчаннях, але забувають вони дещо. Забувають про те, що розвинені країни, де вони зараз живуть, до свого благополуччя йшли десятиліттями чи століттями — не може і Україна так відразу стати цивілізованішою. Рано чи пізно стане, noddeat обіцяв, що через 30 років. І що ті блага, які вони щодня бачать на вулицях — то лише наслідки, під якими стоять купа причин. І така сама купа причин стоїть під нашими негараздами. І в цих причинах варто розібратися, а не просто казати "ви живете не так, дивіться, як треба жити". Наприклад, якщо заборонити маршрутки, то спочатку треба подумати, де візьмуться автобуси. Якщо замінити спальні вагони сидячими, то спочатку треба подумати про тих пасажирів, які з вокзалу мають іще далеко добиратися до дому, а після 20-ї їм уже нічим добратися. Або немає можливості добратися із дому до вокзалу на 6 ранку. А якщо приймати якийсь закон, то треба подумати, яким чином буде забезпечено його виконання.

Коротше, процес розвитку країни — складний і тривалий і клавіатурними порадами із сторони тут не зарадиш — варто емігрантам з цим змиритися.

З точки зору астрофізики, пояснення не вірне але як порівняння все-ж цікаве:

xxx: Интересный факт. Чтобы фотону долететь от ядра солнца, до края Солнца потребуется примерно год. А от солнца до Земли - 8 минут.

yyyy: Напоминает автодороги в Москве
b #423205

Там один знайомий все кричить про open source, мовляв, це круто. Не знаю, як кому, а мені воно не імпонує. Отже, конкретна ситуація — я хочу політати в FlightGear. На бінарному дистрибутиві це відбувається наступним чином:

  • Скачав гру
  • Встановив
  • Полетів.

Але для Debian Wheezy не поклали потрібних пакунків, тому довелося качати пакунки з вихідними кодами, що мало наступний вигляд:

  • Скачати та розпакувати пакунки
  • Встановити інструменти — cmake, autotools, інше
  • Встановити деякі девели
  • Почитати INSTALL із пакунку
  • Запустити команду конфігурації
  • Почитати повідомлення про помилку і доставити іще девелів, яких бракує
  • Запустити команду конфігурації іще раз
  • Почитати повідомлення про помилку і зрозуміти, що збирач лається на кривий код
  • Спробувати те саме, тільки за допомогою автоматичного скрипту
  • Почитати повідомлення про помилку і доставити іще девелів
  • Знову почитати повідомлення про помилку, де скрипт лається на відсутність щойно встановлених девелів
  • Нікуди ми сьогодні не летимо
Увага! Цей допис містить багато незрозумілих слів та кодів і призначений лише для тих, хто хоче гарно оформлювати свої матеріали і готовий потратити на це час.

Пропоную вашій увазі матеріал про те, як зробити гарну плашку для статті в блозі. Власне, я наведу зразок HTML-коду і поясню, з чого він складається, щоб ви могли замінити мої параметри на свої. Цей спосіб підійде для будь-якого ресурсу, де допускається свій HTML-код у дописах і не фільтрується параметр style. Раніше в LiveJournal також не фільтрувався параметр class, тому можна було загнати свій код у CSS-стилі і не писати його щоразу у новому дописі.

Отже, код плашки, що ви бачите вище, має наступний вигляд:

<div style="min-height:115px; margin: 10px; padding: 10px 10px 10px 140px; background-image:url(http://img18.imageshack.us/img18/2677/19z.png); background-position: 10px 10px; background-repeat: no-repeat; background-color: yellow; border: 2px solid red; font-size:14pt;">Увага! Цей допис містить багато незрозумілих слів та кодів і призначений лише для тих, хто хоче гарно оформлювати свої матеріали і готовий потратити на це час.</div>

Цей код можна скопіювати до себе в блог, чи куди там захочете. Як ви вже зрозуміли, замість мого тексту можна вставити свій, оскільки він не є частиною коду. Знаходиться він усередині тегу div (блок), у відкриваючій частині якого написано style="купа_незрозумілих_літер". От їх ми і розглянемо.

  • min-height:115px; — мінімальна висота блоку у пікселях, якщо текст не заповнює його повністю. Зроблено для того, щоб вміщався графічний знак. Якщо ви захочете використати зображення іншої висоти, можете змінити цей параметр, якщо у плашці достатня кількість тексту.
  • margin: 10px; зовнішні відступи плашки.
  • padding: 10px 10px 10px 140px; внутрішні відступи плашки. Остання цифра — відступ від лівого краю, зроблено великим, щоб текст не наклазив на графічний знак. Якщо ви використовуєте зображення інших розмірів, змініть цю цифру.
  • background-image:url(...); посилання на зображення із вашим знаком.
  • background-color: yellow; колір фону. Список кольорів у HTML можна знайти тут.
  • border: 2px solid red; товщина у пікселях, тип (solid/dotted/none) та колір границі плашки.
  • font-size:14pt; розмір шрифту у пунктах, як у M$ Word. Окрім цього можна дописати color: red — колір тексту.

Насправді, там можна дописати набагато більше, список можливих опцій великий. Якщо будуть запитання або побажання до наявного дизайну — пишіть.

Закрию я залізячно-ноутбучну тему враженнями від фактично придбаного мною апарату. Загальним можна сказати, що це "стандартний" ноутбук абсолютно без ніяких понтів та плюшок - я, таки, не зрадив собі.

Отже, в цьому ноутбуці ви не знайдете:

  • Підсвітки клавіатури;
  • матового FullHD дисплея;
  • алюмінієвого корпусу;
  • сканера відбитків пальців;
  • тактильного дисплея;
  • Windows 8.

Розміри його та маса не дуже портативні і похвалитися великою автономністю ніяк не вийде. Проте, оскільки, я брав апарат як альтернативу настільному комп'ютеру, то за скромну ціну я маю:

  • Чотириядерний Core i7 на 2,1 ГГц.
  • 8 ГБ мізків - доставляти вже не треба.
  • 1 ТБ дискового простору.
  • 4 порти USB 3.0, хоча в мене ще немає таких флешок.

Також варто згадати досить непогану вбудовану вебку з мікрофоном - я для такого діла знайшов інструкцію по multiarch в Debian і встановив ворожий пропрієтарний Skype. Тачпад має досить великі розміри, проте не такий чіткий, як у старому ноутбуці. Хоча, звикаю. У відгуках скаржилися на броадкомівський wifi, що відвалюється - у мене виявився Intel (хто там називав їх няшними?) із пропрієтарними дровами, що не відвалюється. Також у відгуках дуже срали негативно висловлювалися про екран - мовляв, кути огляду нікудишні і якість. Не знаю, з чим його порівнювали, чи не з IPS, проте він явно не гірший за всі ноутбуки аналогічної ціни, що я бачив.

З приводу сумісності даного пристрою з Linux - завелося усе; єдине, що я іще не пробував - це Bluetooth. З приводу придбання - якщо хочете, то хапайте зараз. Ця модель знята із виробництва, в продажі залишки і вже є три новіші моделі - 5521, 5720 та 5721, які, за такої-ж конфігурації, обійдуться вам на 1000-2000 видатних українських діячів дорожче.

Закортіло чогось нелегального, свіжих вражень і досвіду спілкування з міліцією — поліз у маки, нарізати на соломку. Але в сумці замість ножика виявив фотоапарат — все-ж я не наркоман, а фотоман. Якщо клацнути по картинці, то вас серйозно почне плющити завантажиться повнорозмірна копія.

Маки

Старію я. Колись перевстановити систему - то було раз плюнути. Тільки щось не так, щось не сподобалося, хоп і переставив. А тепер дуже важко за це взятися. Намагаюся підтримати наявну, тягну час. Бо потім стільки часу йде на те, щоб відновити звичний вигляд та налаштування. Навіть у Linux, де просто копіюється /home, це займає певний час.

Це я до чого - купив SSD на настільний комп'ютер. Він докороінно змінив життя, я розбагатів і купив яхту. Спочатку я поставив на нього систему начисто, почав ставити програми, забив на це і скопіював системний розділ із старого жорсткого диску. Трішки часу для приведення всього в норму і зиск. Система вантажиться десь у 2-3 рази швидше, якщо прибрати Avast, то, напевне, буде миттєво, офісні програми відкриваються миттєво от тільки GIMP довго думає. Браузер також працює миттєво.

Тепер про назву яхти. В даному разі - хостнейм ноутбука. Старий у мене називався cthulhu, новому я нічого не придумав кращого, як timekiller. І він, звісно, убив півтора вечори мого часу. Почнемо все з того, що наявна із коробки Убунта мене не влаштувала (як ви вже зрозуміли, Acer із попереднього допису - не мій апарат, просто я про нього написав) - вона лежала на FAT32 і відмовилася приймати і фірмовий драйвер AMD, так і ставити його самостійно. Тоді я, не довго думаючи, дістав встановлювач звичного Debian і спробував встановити.

Встановлювач не бачить модуля Wifi, тому я не здійснюю встановлення, не впевнившись у тому, що бездротовий зв'язок точно працюватиме. Вже шукаю диски із віндою, але під Убунтою усе працювало (в Розетці я підключався до їхньої мережі і вилазив в інтернети), тому я вечір витратив на Гугль, дізнаючись, чому в Ubuntu є, а у Debian немає.

А скриня просто відкривалася - мені треба було вставити мережевий кабель і продовжувати інсталяцію. Просто встановлювач Debian не містить пропрієтарних драйверів, але вони є в репозиторіях - просто достав пізніше і май щастя. Але поки я до цього дійшов, витратив вечір. В подальшому усе нормально стало і запрацювало, дому диски з віндою я так і не знайшов. А хостнейм змінив - тепер це chamber - інструмент у 3ds max, за допомогою якого дизайнери створювали форму корпусу цього ноутбука.

Обираючи собі ноутбук, я розглядав самі різні варіанти - від величезних та продуктивних 17" монстрів, про що писав в одному із попередніх дописів, до ультрабуків, нетбуків та, навіть, топових планшетів. Хоча їх продуктивність не порівняється із Core i5/i7 чи AMD A10, проте є інший аспект мого використання такої техніки - викладацька робота. Зокрема, я багато роздумував про машинку, в яку буду складати оцінки, на якій працюватиме сервер електронного тестування, куди студенти зможуть по FTP заливати свої роботи, щоб я їх відразу подивився, врешті - контроль класу за допомогою iTALC. Коротше, переносне вчительське місце, щоб мені не відриватися від аудиторії, ховаючись за великим вчительським столом та монітором.

А не забагато для планшета, запитаєте ви? Ні, не забагато. На моєму робочому місці двоядерний Pentium з 2 ГБ оперативної пам'яті, що співрозмірно із потужностями сучасних дорогих планшетів. І, так - в буржуйських країнах вчителі взагалі з ЙаПланшетками працюють і живі.

Одним із таких пристроїв, що реалізують викладацьку модель роботи, виявився Acer Aspire P3.

Acer Aspire P3

у Google Maps зліва з'явилося запрошення взяти участь у тестуванні нових карт гугля. Я по ньому клацнув дещо раніше, а сьогодні прискакало на пошту запрошення їх спробувати і написати їм відгука. Я-й спробував.

Перше, що кинулося в очі, це чорний фон мап і досить таки мінімалістичний інтерфейс самих карт, що займає мінімум корисної площі. Звісно, кількість AJAX'у в такому рішенні зашкалює, але на сучасному настільному комп'ютері воно все працює плавно. Цікаво, як воно працюватиме на недорогому китайському планшеті?

Загальний вигляд

Сторінки