Як я вже писав, електричкою не їздив уже шість років, із залізничних вокзалів був лише у великих містах. Тому, для когось така банальна і щоденна, регінональна поїздка по провінції справила на мене певне враження, чим і збираюся поділитися. Для початку, привокзальні бабці, які торгують сємками, вирощують свій товар прямо на клумбах вокзалу — і красиво, і корисно. От тільки свора собак бігає та гребеться по всій тій красі.

Біла церква залізничний вокзал клумба сонях

1. Отже, сьогодні просто погуляємо по Корсуню та по берегах річки Рось. Для мене все почалося із залізничного вокзалу. Судячи з усього, будівля дуже стара, можливо, дореволюційна, але зазнала реконстркції. А тепер запитання — чому тут реконструювали старий вокзал, у Білій Церкві реконструювали, у Жмеринці і багато ще де. А в Фастові розвалили і збудували скляний потворний куб?

Корсунь вокзал

Ця відпустка вийшла в мене під знаменем Черкаського краю, бо був тут аж тричі. Вперше — в Софіївці, далі Чигирин та Суботів. Ну і, на останок, відвідав я Корсунь Шевченківський. Їхав сам, без організованої екскурсії. Електричкою — бо Укрзілізниця нарешті зробила в себе на сайті цілком юзабельний розклад і він мені якраз підійшов. На першу електричку до Миронівки, звідти до Корсуня, так само, на останні, назад. Я на них уже шість років як не катався, ностальгія по студентських роках настала. Про електрички в одному із наступних дописів. А, іще, не заблукати по місту (карт нормальних на нього немає ні в Ґуґля, ні в Нокії) мені допомагав місцевий товариш VL — на екскурсовода він не претендує, зате фотосноб відмінний. Про це також окремий допис вкупі зі зразками його фотографій.

Корсунь вокзал пам’ятник

Сьогодні мені під руку трапився один цікавий вінтажний прилад. Теплий ламповий мілівольтамперметр у дерев’яному корпусі мав просто шикарний вигляд проти сучасних китайських пластмасок. Судячи з усього, це потрапило до нас в якості репарацій (було інвентаризоване 1946 року). Фото клікабельні, якщо хочете роздивитися ближче.

старий німецький мілівольтамперметр

1. Сьогодні ми подивимося на один занедбаний булинок. Він такий занедбаний, зарослий навколо бур’яном та нецікавий, що не варто спеціально сюди їхати, щоб подивитися. Але я був уже там, тому все-ж завернув і подивився на абандон. Отже, мова піде за садибу фон Мекк, що знаходиться у селі Копилів Макарівського району Київської області. З Києва по Житомирській трасі до нього півгодини їзди. Навколо садиби є парк, що колись був дуже гарний, а зараз заріс також.

садиба фон мекк

Нещодавно дехто Роман Наумов здійснив подорож через усю Україну — 50 міст за 10 днів. Витратив багато сил, грошей і, звичайно, набрався вражень, про що пописував на ua_travels. Я теж здійснив поїздку по всій Україні, проте витратив на це всього п’ять годин і шістдесят гривень, не рахуючи посиденьки в ресторанчику. Ну, може, я стільки всього не побачив, але все-ж був і в Карпатах і у Волині і на Слобожанщині. Як я цього досягнув? Дуже просто — я чітер. Ну, вам, по секрету, розкажу. Просто набираєте на клавіатурі життя чарівну комбінацію IDDQD і буде вам щастя. Ні, щось не те. Не було комбінації. Насправді була лише паскалка — секретна локація від розробників гри "Життя", після відвідання якої вам зараховується подорож по Україні. Ну, воно десь то саме.

Розказати, де ця секретна локація? Гаразд, тільки вам, по секрету. Хоча, не таке воно вже-й секретне.

Отже, по дорозі додому ми відвідали іще пару цікавих місьц. Перше — Мотронинський монастир в самому серці Холодного Яру. Ми туди одним оком зазирнули, але ніякої екскурсії не брали, хоча там була така можливість. Іще висіла табличка про заборону фотографувати на території — не отримають вони своєї хвилинки слави в блогосфері.

Ворота Мотронинський монастир

Після екскурсії в Чигирині ми поїхали до села Су́ботова — там, щоправда, були не довго. Зверніть увагу на наголос на першому складі — до суботи назва населеного пункту відношення не має. Крім того, тут у річку Тясмин впадає річечка Суба. І ця назва пішла ще із язичницьких часів — словом суботка називали вогнище, що палало перед святом Перуна. Отже, сьогодні ми швиденько пробіжимося по власності Хмельницького, а, також, дізнаємося, яку роль у історії Су́ботова зіграла капуста.

Суботів загальний вигляд церква маєток малюнок

Отже, сьогодні поговоримо про музей Богдана Хмельницького в Чигирині та про Богданову гору там-же, очевидно. В цілому, все воно називається Чигиринським історико-культурним заповідником і туди входить і об’єкти в Суботові, до яких ми ще доберемося, і ще декілька музеїв по сусідніх селах.

Реконструкція резиденції Богдана Хмельницького. Оригінал рознесли вщент багаточисельні турецькі туристи, які тоді часто їздили до нас за сувенірами. Реконструкцію почали вже за часів, коли наші туристи щоліта набігають на Турцію. Щоправда, ще не закінчили — водять відвідувачів лише у двір, але не у будинки. Ми туди не ходили.

Резиденція Хмельницького

Отже, рано-вранці я закинув до рюкзака півлітру Холодного Яру фотоапарат та запас бутербродів і поїхав, нарешті, до Черкащини, а саме до місцевості іменованої Холодним Яром. Я їхав не сам, приєднався до організованої групи, але то, наразі, не суттєво. Це місця козацької слави — гетьманська столиця Чигирин та батьківщина Богдана Хмельницького — Су́ботів. Про них ми поговоримо детальніше в наступних трьох дописах, а зараз невеличкий спойлер про те, чим мене зустрів черкаський край:

Граматичними помилками:

безграмотність кафе корсунь шевченківський

Це кафе в Корсуні, там досить лояльні ціни, можна підобідати гарячими стравами, що ми і зробили по дорозі назад.

Сторінки